Well, I’ve finally touch to one of the true legends of the fountain pen world :).

Ось і я нарешті дістався до однієї з легенд «усіх часів і народів» :).

Parker “51” Burgundy MK II-B (made in England) 1950-1969.

Інструмент являє собою класичну ранню модель 51 із сигароподібною формою. Колір цього екземпляра, згідно з каталогом Parker та моїми очима, — Burgundy (бургунді). Ковпачок — на терті. Система заправки — Aerometric.

This instrument features the classic early Parker 51 cigar-shaped design. According to both the Parker catalogue and my own eyes, the color of this particular example is Burgundy. The cap on the friction, and the filling system is Aerometric.

На кожусі сака з притискною пластиною з одного боку витиснено назву моделі Parker “51”, а з іншого — інструкцію із заправки: TO FILL PRESS RIBBED BAR FIRMLY 4 TIMES HOLDING PEN POINT WITH SOFT TISSUE — для наповнення ручки впевнено натисніть на притискну пластину 4 рази, після заправки перо можна витерти м’якою тканиною (мабуть, паперові серветки тоді ще не були популярними :)).

On the sac cover with the pressure bar, one side is embossed with the model name Parker “51”, while the reverse bears the filling instructions: TO FILL PRESS RIBBED BAR FIRMLY 4 TIMES HOLDING PEN POINT WITH SOFT TISSUE — to fill the pen, firmly press the pressure bar four times, then wipe the nib with a soft cloth (apparently paper tissues weren’t particularly popular back then :)).

Ковпачок у цієї моделі сталевий із накатаним золотом, який виробник називає “Lustraloy with Gold-Filled clip and Gold-Filled cap”. На ковпачку є два тиснення: з одного боку — PARKER, а з іншого — 1/10 12ct R.Gold, що свідчить про покриття 12-каратним золотом, нанесеним методом rolled gold (накочування золота).

The cap is made of Lustraloy stainless steel with rolled gold, officially described by Parker as “Lustraloy with Gold-Filled clip and Gold-Filled cap.” It features two imprints: PARKER on one side and 1/10 12ct R.Gold on the other, indicating a 12-karat rolled gold overlay.

Перо: безумовна гордість цієї моделі. Воно невелике, закритого типу, так зване «трубчасте» (через те, що майже повністю охоплює фідер), золоте, 14-каратне, жорстке, але при цьому має просто неймовірну плавність ковзання, яку найкраще описує вислів «летить над папером». На пері присутній імпринт: 14K PARKER ENGLAND.

The nib is undoubtedly the pride of this model. It is a small, hooded, so-called “tubular” nib (named for the way it almost completely encloses the feed), made of 14-karat gold and fairly rigid, yet possessing an astonishingly smooth writing feel that can best be described as “flying over the paper.” The nib bears the following imprint: 14K PARKER ENGLAND.

Загальні розміри інструмента: довжина у закритому стані — 138 мм, зі знятим ковпачком — 128мм. Діаметр корпусу — 12 мм, у місці хвату — 9.5 мм. Повна вага ручки — 21 г, зі знятим ковпачком — 13 г.

Overall dimensions: 138 mm capped, 128 mm uncapped. Barrel diameter: 12 mm; grip diameter: 9.5 mm. Weight: 21 g capped and 13 g uncapped.

Поєднання золота з кольором Burgundy виглядає просто чудово. Єдиний невеликий дисонанс створює сталеве кільце між секцією та барелем. Для свого часу це був справді революційний продукт — «у той час, коли звичайні батарейки вже перестали працювати, Енерджайзер…» — тьху ти :). Тоді, коли звичайні відкриті пера швидко висихали, «наші» закриті пера Parker 51 продовжували працювати!!! :). Це найпродаваніша модель чорнильної ручки у світі. За приблизно 30 років виробництва було продано понад 20 мільйонів (!!!) екземплярів.

The color scheme of gold and Burgundy looks absolutely stunning. The only slight visual discord is the stainless-steel ring between the grip section and the barrel. For its time, this pen was truly revolutionary. “While ordinary batteries had already stopped working… Energi…” …oops :). While ordinary open nibs dried out quickly, the hooded nib of the Parker 51 kept writing without complaint! :). It remains the best-selling fountain pen model ever produced. During its roughly 30-year production run, more than 20 million (!!!) examples were sold.

Хвилинки історії:
Модель була розроблена у 1939 році, однак перші партії почали продаватися лише наприкінці 1940 року. Досі достеменно невідомо, звідки походить назва моделі «51», але існують дві найімовірніші теорії. За першою, модель отримала назву від автомагістралі Route 51 у США, яка проходила через місто Джейнсвілл (Janesville), де розташовувалися завод і штаб-квартира Parker. За другою — у 1939 році компанія Parker святкувала своє 51-річчя від дня заснування (The Parker Pen Company). А можливо, усе склалося разом із бажанням самої компанії дати моделі максимально просту назву, яку легко вимовляти будь-якою мовою світу — «просто 51» :).

Суть інноваційного рішення, яке прославило цю модель, полягала в тому, що перо було не відкритим, як у більшості ручок того часу, а прихованим під капюшоном секції. Таке технічне рішення дозволяло перу не обвітрюватися й не висихати навіть у відкритому стані (без ковпачка). Фідер складався з двох частин: одна була виготовлена з ебоніту та знаходилася всередині пера, інша розташовувалася всередині секції й була виконана зі спеціального матеріалу Lucite, надзвичайно стійкого до агресивних середовищ. Саме поєднання цих двох факторів — пера, що не висихає, та сучасного хімічно стійкого фідера — дозволило Parker фактично випередити конкурентів, випустивши спеціальні швидковисихаючі чорнила (досить агресивні, але абсолютно безпечні саме для Parker 51 :)). Саме ці інновації, разом із незвичним на той час дизайном, вдалою маркетинговою кампанією та величезною палітрою кольорів, дозволили моделі на довгі роки залишити всіх конкурентів позаду й заслужено стати справжньою «легендою» епохи чорнильних ручок.

За весь час виробництва цієї моделі вона зазнала низки конструктивних змін і була поділена на різні редакції. Найперша редакція, що отримала назву “MK0” або “First Year“, випускалася з кінця 1940 року до IV кварталу 1941 року. Цю модель також часто називають “Double Jeweled” або скорочено “DJ” через наявність двох «діамантів»: одного на кліпі, а другого — на кнопці механізму заправки. Перші моделі були вакууматичними (Vacumatic). Друга версія, яка вже отримала назву “MK I“, вироблялася з 1942 по 1949 рік і також мала назву “Blue Diamond” завдяки зображенню синього діаманта, виконаного емаллю на кліпі. Ці моделі ще виготовлялися у США. У 1947–1948 роках кліп був змінений на вже легендарну форму «стріли», і з’явилася модель “MK I-B“, яка відрізнялася саме новим кліпом. А з 1948 року вакууматичну систему заправки замінили на Aerometric, яка цілком заслужено вважається найнадійнішою за всю історію Parker 51 завдяки своїй винятковій простоті. Саме ця версія отримала назву “MK II” і випускалася аж до 1969 року. Водночас ця модель мала дві підверсії: “MK II-A” та “MK II-B“. Перша вироблялася лише у 1948–1949 роках і мала довгий кліп у формі стріли, як у моделі “MK I-B“, а починаючи з 1950 року кліп став коротшим, і з’явилася представлена тут модель “MK II-B“. У період 1961–1963 років навіть випускалася спеціальна картриджно-конвертерна версія — скоріше як данина моді та вимогам часу, хоча офіційно вона не класифікується. Після припинення виробництва цієї спеціальної моделі у 1964 році на ковпачку Parker 51 з’явився додатковий імпринт “51“. У 1969 році була представлена нова модифікація “MK III“, яка випускалася до 1972 року і фактично відрізнялася лише новим дизайном у стилі Parker 61 — округле завершення було замінене на конічне. Деякі колекціонери й архівісти також виділяють варіант “MK IV“, що випускався приблизно у 1970-х роках. Від “MK III” він відрізнявся плоскими металевими навершями замість конічних «з камінчиками», хоча по суті це був той самий Aerometric у дизайні Parker 61. У 1972 році виробництво на заводах США було припинене, однак на підприємствах у Канаді та Англії ця модель ще певний час продовжувала випускатися.

Minuts of history:
The Parker 51 was designed in 1939, although the first production pens did not reach the market until late 1940. To this day, the origin of the model’s name remains uncertain, but two theories are generally accepted. According to the first, the pen was named after U.S. Route 51, which passed through Janesville, Wisconsin, home to Parker’s factory and headquarters. According to the second, 1939 marked the 51st anniversary of The Parker Pen Company. Perhaps both explanations are true, combined with Parker’s desire to give the pen a name that would be short, memorable, and easy to pronounce in virtually every language—simply “51.”

The innovation that made this model famous was the hooded nib. Unlike the exposed nibs common at the time, the Parker 51 concealed its nib beneath the hooded section. This prevented the nib from drying out, allowing the pen to remain ready to write even when left uncapped. The feed itself consisted of two parts: an ebonite section housed inside the nib and a second section hidden within the grip, made from Lucite, a material highly resistant to aggressive inks and chemicals. Together, these two innovations—a nib that resisted drying out and a chemically resistant feed—allowed Parker to outperform its competitors by introducing specially formulated quick-drying inks, which were relatively aggressive but perfectly safe for the Parker 51. Combined with its futuristic design, excellent marketing, and an enormous variety of available colors, these innovations enabled the Parker 51 to outperform virtually every competitor for decades and rightfully earn its place as one of the true legends of the fountain pen era.

Throughout its production life, this model underwent several design revisions and was divided into different generations. The very first version, known as “MK0” or “First Year“, was produced from late 1940 until the fourth quarter of 1941. It is also commonly referred to as “Double Jeweled” or simply “DJ” because of the two jewel-like ornaments: one on the clip and another on the filler button. These earliest models used the Vacumatic filling system. The second version, officially designated “MK I“, was manufactured from 1942 to 1949 and was also known as the “Blue Diamond” due to the blue enamel diamond emblem on the clip. These pens were still manufactured in the United States. Between 1947 and 1948, the clip was redesigned into the now-famous arrow shape, giving rise to the “MK I-B” variant. In 1948, the Vacumatic filling system was replaced by the Aerometric system, which is rightly regarded as the most reliable filling system ever used on the Parker 51 thanks to its exceptional simplicity. This version became known as “MK II” and remained in production until 1969. It was further divided into two subtypes: “MK II-A” and “MK II-B“. The former was produced only during 1948–1949 and featured the long arrow clip inherited from the “MK I-B“, while beginning in 1950 the clip became shorter, resulting in the “MK II-B” model presented here. Between 1961 and 1963, Parker even introduced a special cartridge/converter version, largely as a response to changing market trends, although it has never been officially classified as a separate model. After this special version was discontinued in 1964, an additional “51” imprint appeared on the cap. In 1969, the “MK III” revision was introduced and remained in production until 1972. It differed mainly in adopting the styling of the Parker 61, replacing the rounded barrel end with a conical one. Some collectors and historians also distinguish a “MK IV” version produced during the early 1970s. Compared to the “MK III“, it featured flat metal end caps instead of the jewel-like conical finials, although mechanically it remained the same Aerometric Parker 51 in Parker 61 styling. Production ceased at the U.S. factories in 1972, but the model continued to be manufactured in Canada and England for some time afterward.

Інструмент потрапив до мене на обслуговування та переточування пера до меншого розміру F. Після виконання всіх необхідних робіт ручка була протестована в роботі.

This pen came to me for servicing and for a nib grinding to F size. After completing the required work, the pen was thoroughly tested.

Спочатку ширина лінії звичайною стороною становила близько 0,7 мм, що за класифікацією Parker знаходиться десь між B та M. Проте, зважаючи на невелику площинку на кінчику пера, думаю, що початково воно все ж таки заявлялося як M. Після зменшення розміру звичайна сторона почала давати лінію приблизно 0,4–0,45 мм на досить рідких чорнилах Pelikan Edelstein Quartz. Зворотний бік пише дуже сухо, із товщиною лінії близько 0,3 мм. Хвалена гладкість письма при цьому залишилася на тому самому рівні.

Originally, the line width by the right side was approximately 0.7 mm, which according to Parker’s grading placed somewhere between B and M. Judging by the relatively small sweetspot on the tip, however, I believe the nib was originally intended to be an M. After the reground, the right side now writes a line of approximately 0.4–0.45 mm using the relatively wet Pelikan Edelstein Quartz ink. The reverse side writes very dry, producing a line around 0.3 mm. The famous buttery smoothness of the Parker 51 remains completely unchanged.

У підсумку: що я можу сказати? ???? Так, нарешті я познайомився з легендою, яку шанує більшість прихильників письма чорнильними ручками, яку прагнуть мати колекціонери по всьому світу, збираючи різні моделі та кольори. Але, на жаль, мене вона не вразила. По-перше, мені зовсім не подобаються закриті пера з естетичної точки зору — для мене вся краса інструмента полягає саме в пері, а не в зовнішньому оформленні. По-друге, чисто технічно, вже звикнувши до відкритих пер, мені постійно здавалося, що корпус ручки закриває лінію під час малювання, і я весь час намагався зазирнути з-за руки (чи ручки), щоб нічого не пропустити. І по-третє — ця легендарна гладкість письма… Я зрозумів, що мені вона не подобається. Я не відчуваю паперу, не відчуваю самої лінії. Наче водиш маслом по маслу й не розумієш, уже пишеш чи ще ні. Виходить, що я випадаю із загальної маси шанувальників письма (і малювання) чорнильними ручками — мені бажається відчувати це характерне «шурхотіння», відчувати тертя, тому я не можу рекомендувати її як той самий «must have», як часто кажуть. Хоча, якщо бути об’єктивним, ручка виконана дуже якісно (жодних претензій, перевірена часом і величезною кількістю клонів, копій та підробок), система Aerometric проста й надійна як камінь, перо не пересихає — самі лише переваги. Можливо, з віком мій смак зміниться, але наразі моя відповідь — ні. Як не «зайшла» мені сама ручка, так і ескіз не вдався. Напевно, можна було б підвести під це якусь філософську думку, але нічого розумного в голову так і не прийшло. ????

At the end: so, what can I say? ???? At last, I had the opportunity to experience the legendary pen admired by countless fountain pen enthusiasts and eagerly sought after by collectors around the world in every possible finish and variation. Unfortunately, it simply didn’t win me over. First of all, I don’t particularly like hooded nibs from an aesthetic standpoint—for me, the true beauty of a fountain pen lies in the nib itself rather than the exterior design. Secondly, after becoming accustomed to open nibs, I constantly felt as though the hood was blocking my view while sketching, making me instinctively lean around the pen to see whether I had missed something. And finally, there’s that famous buttery smoothness… I’ve realized that I actually don’t enjoy it. I don’t feel the paper, and I don’t feel the line. It’s like sliding butter over butter—you almost can’t tell whether you’ve started writing yet. As a result, I seem to fall outside the mainstream of fountain pen enthusiasts and sketch artists. I want to hear that subtle whisper of the nib, I want to feel a bit of friction, and because of that I can’t honestly recommend it as the “must-have” pen that so many people describe it as. Objectively speaking, however, the pen is exceptionally well made (I’ve no complaints whatsoever), it has proven itself over decades and inspired countless clones and copies, the Aerometric filling system is remarkably simple and reliable, and the hooded nib hardly ever dries out. In other words, it has virtually nothing but advantages. Perhaps my preferences will change with time, but today my answer is still no. Somehow, just as the pen didn’t quite click with me, neither did the sketch. I’m sure one could attach some deep philosophical meaning to that, but nothing particularly profound comes to mind. ????

Update 1:

Традиційно показую результат виконаної роботи. Звісно, він не настільки очевидний, як при переході з B до EF, однак зміни добре помітні, та й наведений вище тест письма це наочно демонструє.

As usual, here is the result of the work performed. The difference is certainly not as dramatic as going from a B to an EF, but it is still clearly visible, and the writing sample above demonstrates it well.

Update 2:

Як друге доповнення додаю фотографії ескізу в різних масштабах і з різних ракурсів.

As a second update, here are several photos of the sketch shown at different scales and from different angles.

1956 рік (лютий–серпень), Англія, Лондон — прототип міського автобуса RM1 / SLT56 “Routemaster”.

1956 (February–August), England, London — prototype of the RM1 / SLT56 “Routemaster” city bus.

Update 11.07.2026:

Ще одна, майже така сама ручка але більш пізднього періоду.

Another, almost the same pen but from a little later period.

Parker “51” Burgundy MK III (made in England) 1969-1972.

На відміну від описаного вище, ця модель має звичайно-позолочений ковпачок, тонке позолочене кільце між корпусом та секцією та конічне завершення корпусу.

Unlike the one described above, this model has a ordinary gold-plated cap, thin gold-plated ring between the body and section, and a conical body top.

Загальні розміри інструмента: довжина у закритому стані — 137 мм, зі знятим ковпачком — 122 мм. Діаметр корпусу — 11.2 мм, у місці хвату — 9.7 мм. Повна вага ручки — 19.5 г, зі знятим ковпачком — 11.6 г.

Overall dimensions: 137 mm capped, 122 mm uncapped. Barrel diameter: 11.2 mm; grip diameter: 9.7 mm. Weight: 19.5 g capped and 11.6 g uncapped.

Після обслуговування і корегування пера ручка була протестована чорнилом vtg. Waterman’s Luminous Blue.

After servicing and nib adjusting, the pen was tested by vtg. Waterman’s Luminous Blue ink.

Ширіна лініє прямою стороною становить 0.6 мм, натиск дозволяє збільшити лінію до 1.0 мм, а зворотня сторона пише лінією 0.5 мм. Дивно, а це той сами рідкий випадок коли Parker 51 має м’яке перо, приємно було познайомитись.

The line width by the right side is 0.6 mm, the pressure allows you to increase the line to 1.0 mm, and the reverse side writes with a line of 0.5 mm. Surprisingly, but this is the rare case when the Parker 51 has a soft nib, it was nice to get acquainted.

Update 4:

Додам фотографію пера збільшено. Add the magnify photo of the nib.

Update 2:

Test scetch – “Man in Blue.ack” 🙂

Thomas (Tommy) Lee Jones is an American actor, film director, and former football player. He has received various accolades including an Academy Award, a Golden Globe Award, a Primetime Emmy Award, and two Screen Actors Guild Awards.

After appearing in several projects from the 1960s to 1980s, Jones established himself as a leading man in the 1990s, known for his gruff and authoritative film roles. He won the Academy Award for Best Supporting Actor for his performance as U.S. Marshal Samuel Gerard in the thriller film The Fugitive (1993). His other Oscar-nominated roles were as businessman Clay Shaw in JFK (1991), Hank Deerfield in In the Valley of Elah (2007), and Congressman Thaddeus Stevens in Lincoln (2012). He played Agent K in the Men in Black franchise. Other notable roles were in Coal Miner’s Daughter (1980), Volcano (1997) Under Siege (1992), Natural Born Killers (1994), The Client (1994), Batman Forever (1995), Double Jeopardy (1999), No Country for Old Men (2007), The Company Men (2010), Captain America: The First Avenger (2011), Jason Bourne (2016), and Ad Astra (2019).

Томі Лі Джонс — американський актор, кінорежисер і колишній футболіст. Він отримав різні нагороди, зокрема премію «Оскар», премію «Золотий глобус», премію «Еммі» та дві премії Гільдії кіноакторів.

Після появи в кількох проектах з 1960-х по 1980-ті роки Джонс зарекомендував себе як провідний актор у 1990-х роках, відомий своїми грубуватими та авторитетними ролями в кіно. Він отримав премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану за роль маршала США Семюеля Джерарда у трилері «Втікач» (1993). Інші його номінації на «Оскар» ролі були бізнесмена Клея Шоу у фільмі «Дж. Ф. Кеннеді» (1991), Хенка Дірфілда у фільмі «У долині Ела» (2007) та конгресмена Таддеуса Стівенса у фільмі «Лінкольн» (2012). Він зіграв агента К у франшизі «Люди у чорному». Інші помітні ролі були у фільмах «Дочка шахтаря» (1980), «Вулкан» (1997), «В облозі» (1992), «Природжені вбивці» (1994), «Клієнт» (1994), «Бетмен назавжди» (1995), «Подвійна небезпека» (1999), «Старим тут немає місця» (2007), «Ротні люди» (2010), «Перший месник» (2011), «Джейсон Борн» (2016) та «Ad Astra» (2019).