By this post, I want to close the theme of USSR “Shark tails” and not return to them again :), and I want to review 2 tools of the same type, from the same manufacturer. This is the most desirable model in USSR from their time, because it almost copies the famous Montblanc 12 (14, 22, 24, 32, 34), and is not like the most common Soviet models, Parker 51 clones.

Цим постом хочу закрити питання “Акуліх хвостів” і більше до них не повертатися:) та представлю відразу 2 однотипних інструментів, одного і того ж виробника. Це найбажаніша модель за часів радянського союзу, бо вона майже копіює відомий Montblanc 12 (14, 22, 24,3 2, 34), а не схожа на більшість розповсюджених радянських моделей, клонів Parker 51.

Авторучка АР-8500 (АР-806)  Avtoruchka AR-8500 | AR-806 (made in USSR) Харківський завод “Оргтехніка”. Kharkiv’s “Orgtechnics” factory. ~1970-1990.

Власне ручки по конструкції відрізняються від АР-95 ленінградського комбінату “Союз” лише формою кліпу, логотипом та кільцем між барелем і грипом. У “союзівського” АР-95 дане кільце виконане з прозорого пластику помаранчевого кольору, таке ж як у оригінального Монблан 12(переважно блакитного кольору), а у “Харківської” воно металеве. В іншому це той же самий радянський вбудований конвертер із прозорого пластику з поршнем. Ковпачки на терті та мають лінійний візерунок у вигляді поздовжніх смужок.

Actually, the design of these pens differs from the AR-95 of the Leningrad “Soyuz” factory only in the shape of the clip, the logo and the ring between body and section. In the “Soyuz” AR-95, this ring is made of transparent orange plastic, like original Montblanc 12(mostly blue color), but in “Kharkiv’s” AR it is metal. Otherwise, it is the same Soviet captive converter made of transparent plastic with piston. Caps on friction and have a linear pattern in the form of longitudinal stripes.

Другий екземпляр був присвячений проведенню олімпійських ігор в СРСР – у 1980 році.

The second pen was dedicated to the Olympic Games in the USSR – in 1980.

Пера повністю ідентичні, золоті, стандартної для СРСР – 583 проби, та ординарно жорсткі. На обох перах є тавро харківського заводу “Оргтехніка” – АР.

The nibs are completely identical, solid gold, standard for the USSR – 583 proof, and ordinarily hard. Both nibs have the brand logo of the Kharkiv’s factory “Orgtechnics” – AR.

Так виглядало радянське Wing перо яке прозвали “Хвіст акули”.

This is how looks the Soviet Wing nib, which named is “Shark’s Tail”.

Даний інструмент до мене потрапив у неробочому стані, з поршнем, що заклинив, але після профілактики став цілком пристойно працювати.

This tool came to me in a non-working condition, with a stuck piston, but after service, it began to work quite good.

Другий інструмент потрапив до мене на переточування пера через надмірно рясну подачу та надмірно широку лінію письма (імовірно В тобто “широка” за радянською класифікацією).

The second tool got to me for regrinding nib due to an excessively overflow and excessively wide line of writing (probably B, i.e. “wide” according to the Soviet classification).

Overall tool dimensions: folded length is – 139 mm, without cap – 125 mm. The diameter of the body is – 11.5 mm, at the grip – 10 mm. The weight of folded tool is – 21 g, without cap – 13.5 g. 

Загальні розміри інструменту: довжина складеного інструменту – 139 мм, зі знятим ковпачком – 125 мм. Діаметр корпусу – 11.5 мм, у місці хвату – 10 мм. Вага металевого складеного інструменту – 21 г, зі знятим ковпачком – 13.5 гр.

Overall tool dimensions: folded length is – 139 mm, without cap – 123.5 mm. The diameter of the body is – 11.5 mm, at the grip – 10 mm. The weight of folded tool is – 17.5 g(the lack of metal on the body affects compared to the metal AP806), without cap – 10 g. 

Загальні розміри інструменту: довжина складеного інструменту – 139 мм, зі знятим ковпачком – 123.5 мм. Діаметр корпусу – 11.5 мм, у місці хвату – 10 мм. Вага  складеного інструменту – 17.5 г(впливає відсутність металу в корпусі в порівнянні з золотистим АР806), зі знятим ковпачком – 10 гр.

Після обслуговування обидва інструменти були протестовані. Загалом для чистоти експерименту я заправив їх одним і тим же чорнилом і використовував на одному ескізі. “Олімпіада-80” виконувала “великий” гарбуз із маленьким яблуком, а золотистий АР806 виконував все інше (крім тексту:)).

After servicing, both instruments were tested. In general, for the purity of the experiment, I filled them by the same ink and used them on the same sketch. “Olympiad-80” use on “big” pumpkin with small apple, and the metal golden AR806 use on everything else (except the text:)).

На золотистому АР806 перо було практично не займане та незважаючи на вельми значний кінчик, через щільне зведеня, писало сухо і я б навіть сказав гидко. Воно не те щоб дряпало, але мало занадто великий зворотний зв’язок що створювало враження письма на наждачному папері. Ручку довелося заново розібрати та відполірувати кульку і доналаштувати перо. Після цього ручка стала писати більш-менш пристойно, – гладко і тонко:). Товщина лінії прямою стороною склала порядка 0.3мм, зворотний бік я не заміряв, але він теж був робочий.

On the golden metal AR806, the nib was practically new and, despite the very big tip, due to the pinched tines, it wrote dryly, and I would even say disgustingly. It didn’t scratch, but it had too much feedback that gave the impression of writing on sandpaper. The pen had to be disassembled again, and the additional tip polished with nib adjusted. After that, the nib began to write more or less decently – smoothly and thinly :). The thickness of the line by the right side was about 0.3 mm, however I did not measure the reverse side, but it was also working.

“Олімпіада-80”, як я писав вище, давала дуже товсту і дуже вологу лінію, згідно попереднього тесту – 0.7-0.8мм, при цьому писала дуже гладко. На великій фотографії видно трохи сточений майданчик, що, мабуть, при збігу постановки руки давало таку гладкість письма (свеетспот). Після переточування пера на лінію F (на прохання власника) ширина лінії  прямою стороною стала – 0.4мм та 0.3мм зворотною, при помірній подачі. Як казали у дитинстві, у школі – ЩТД (що і треба довести) :).

“Olympiad-80”, as I wrote above, gave a very thick and very wet line, according to the previous test it was 0.7-0.8 mm, while writing very smoothly. In the large photo, you can see a slightly flattened area, which, apparently, when the position of the hand coincided, gave such a smoothness of writing (sweatspot). After ground the nib write by F size (at the request of the owner), the width of the line by the right side became 0.4 mm and 0.3 mm by the reverse side, with normal ink flow. As said in childhood, at school – WMP (which must be proven) :).

Обидва АР, так би мовити tête à tête.

Both ARs, so to speak, tête à tête.

Update 1:

Традиційно “до” та “після” переточування пера на АР “Олімпіада-80”.

Traditionally “before” grinding and “after” ground nib at AR “Olympiad-80”.

Update 2:

Ну так склалося, що тестування ручки збіглося з популярним святом “Хелловін”, так що ось: веселого святкування!

Well, it just so happened that the testing of the pen coincided with the popular holiday “Halloween”, so here it is: happy celebration!

Update 30.06.2021:

Минулого літа, 2020 року, у Харкові відзначили 50-річчя символу престижу СРСР – пір’яної ручки 8500 ГОСТ 14131-69 (вона ж АР-95)

Last summer, in 2020, Kharkiv celebrated the 50th anniversary of the symbol of prestige of the USSR – the Avtoruchka AR-8500 GOST 14131-69 fountain pen (aka AR-95)

Як видно з даних ГОСТу(державний стандарт), модель була схвалена в 1969 році, проте перші згадки в ЗМІ датовані статтею в газеті “Социалистическая Харьковщина”, номер 116 від 17 червня 1970 року:

“На харьковском заводе «Авторучка» утверждены три типа новых изделий, которые будут выпускаться во второй половине 1970 года. Это настольное письменные принадлежности «Элегант», шариковая авторучка «Великан» и авторучка с полузакрытым золотым пером. Этот тип освоено в стране впервые. Конструкторы и инженеры предприятия постоянно заботятся о совершенствовании производственных процессов. Недавно здесь вступил в строй новый конвейер, на котором налажено серийный выпуск шариковых пишущих узлов. В цехе № 3 установлено несколько автоматических станков где в 3 различных бункера закладывают отдельные детали, а машина сама составляет авторучки. Ее производительность 10-12 тысяч изделий в смену. Здесь изготавливают 10 видов шариковых авторучек и 8 видов ручек с пером. За месяц эта продукция составляет внушительные цифры – соответственно 2 миллиона 660 тыс. и 738 тыс. Ежемесячно почти 3,5 миллиона ручек отправляют харьковчане в разные города и села страны”.

As can be seen from the data of GOST (USSR analogue as ISO), the model was approved in 1969, but the first mentions in the mass media date from an post in the newspaper “Socialistichna Kharkivschina”, number 116 of June 17, 1970:

“Three types of new products have been approved at the Avtoruchka plant in Kharkiv, which will be produced in the second half of 1970. This is the “Elegant” desk writing accessories, the “Giant” ballpoint pen and a fountain pen with a semi-closed golden nib. This type was mastered in the country for the first time. Designers and engineers of the enterprise constantly care about the improvement of production processes. Recently, a new conveyor was put into operation here, on which serial production of ball-point writing units has been established. In workshop No. 3, several automatic machines are installed, where separate parts are placed in 3 different hoppers, and the machine itself makes fountain pens. Its productivity is 10-12 thousand products per shift. 10 types of ballpoint pens and 8 types of fountain pens are made here. In a month, this production makes impressive figures – respectively 2 million 660 thousand. and 738 thousand Every month, almost 3.5 million pens send to different cities and villages of the USSR.”

Update 15.10.2023:

Ще один представник цього модельного ряду але в іншому кольорі.

Another fountain pen of this model line but in a different color.

Зовні,  стиль подібних ручок був популярний у 60-70х роках у Європі, який був успішно скопійований в СРСР: циліндрична форма, з пласкими навершями та невеликим потовщенням корпусу в середній частині, виконана переважно із пластику, у даному випадку бордового кольору. Система заправки поширена у СРСР – вбудований конвертер, який називався поршневим в СРСР (piston filler). Ковпачок на терті, виконаний з металу жовтого кольору який має лінійний візерунок у вигляді поздовжніх смужок.

Outwardly, this style was popular in the 60s and 70s in Europe, which was successfully copied in the USSR: cylindrical shape, with flat tops and a slight thickening in the middle part of body, made mainly of plastic, and in this case burgundy color. The filling system is common in the USSR – a captive(built-in) converter, which was called a piston filler in the USSR. The cap on friction, made of yellow metal which has a linear pattern in the form of longitudinal stripes.

Один із недоліків цієї моделі є кволий кліп, який мені здається вже з фабрики неприємно бовтався та погано фіксував. Кліп має логотип харківської фабрики “Оргтехніка”. В нижній частині ковпачка розташовано радянський “знак якості”.

One of the cons of this model is a flimsy clip, which seems to me to have dangled unpleasantly from the factory and did not fix well. The clip has the logo of the Kharkiv’s factory “Orgtechnics”. In the lower part of the cap there is a Soviet “mark of quality”.

Фідер ебонітовий, який розташовується на терті з пером у пластиковому стакані. Цікаво що фідер має ламелі (прорізи) не з зовнішньої сторони пера, в безпосередньо під пером. Гадаю що саме це і є частою причиною надвологої подачі в цих ручках.

The feed is ebonite, which is placed on friction with nib in collar. It is interesting that the feed has lamellae (slots) not on the outside surface, but inside and directly under the nib. I think that this is a frequent cause of excessively wet feed in these pens.

Перо: невеликого розміру, золоте, жорстке, мабуть це саме велике с напівзакритих пер радянських ручок. На поверхню нанесено  лише логотип харківської фабрики “Оргтехніка” АР, але це 100% золоте перо 583 проби.  Перо має форму ідентичну всесвітньовідомому перу Montblanc Wing. На жаль не можу порівняти поруч, бо не маю такої ручки Montblanc.

The nib: not big and not middle size, solid gold, hard, but probably this is the biggest size from semi-closed nibs of the Soviet pens. Only the logo of the Kharkiv`s factory “Orgtechnics” AR is applied to the surface, but this is a 100% solid gold nib of 583 proof. The nib has a shape identical to the world-famous Montblanc Wing nib. Unfortunately, I can’t compare side by side, because I don’t have a Montblanc 12, 14, 22, 24, 32, 34 models.

Overall tool dimensions: folded length is – 138 mm, without cap – 129 mm. The diameter of the body is – 11 mm, at the grip – 9 mm. The weight of folded tool is – 20 g, without cap – 9 g. 

Загальні розміри інструменту: довжина складеного інструменту – 138 мм, зі знятим ковпачком – 129 мм. Діаметр корпусу – 11 мм, у місці хвату – 9 мм. Вага складеного інструменту – 20 г, зі знятим ковпачком – 9 гр.

Після нещодавно показаного АР-65 в золотисто-блакитному дизайні, цей золотисто-бордовий стоїть на другому місті за привабливістю. На жаль не можу надати жодних хвилинок історії про харківську фабрику “Оргтехніка”, бо вони не відповідають на мої листи  та здається всі архіви вже безповоротно втрачені. Єдине що можна сказати з впевненістю це те що після другої світової війни завод був побудований використовуючи частку обладнання фабриці Pelikan, тому ранні післявоєнні моделі відомі як “харківський пелікан” так схожі на Pelikan 100 та Pelikan 101 за формою. Припускаю що обладнання було не повним, тому на радянському заводі не вдалось відтворити виробництво поршневого механізму і також було спрощене кріплення пера з фідером у секцію.

After the recently reviewed AR-65 in a gold-blue design, this gold-burgundy is second in appeal. Unfortunately, I cannot provide any details of the minuts history of the Kharkiv factory “Orgtechnics”, because they do not respond to my letters, and it seems that all the archives have already been irretrievably lost. The only thing that can I said with certainty is that after the Second World War the factory was built using some of the equipment of the famous Pelikan factory, which is why the early post-war models Kharkiv`s AR are so similar to the Pelikan 100 and Pelikan 101 in shape. I assume that the equipment was not complete, so the Soviet factory could not reproduce the piston mechanism and also simplified the mounting nib with feed into the section.

Ця ручка також, як і більшість подібних ручок, мала заклинивший поршень та ще мала луски на секції. Після ремонту та налаштування пера, ручка була традиційно протестована. Чорнило Diamine Red Dragon.

This pen also, like most similar pens, had a stuck piston and also had crackles on the section. After repairing and adjusting the nib, the pen was traditionally tested. Ink is Diamine Red Dragon.

Ширина ординарної лінії прямою стороною становить 0.4мм, невеликий натиск збільшує подачу чорнила і потовщує лінію до 0.6мм (але я б украй не радив цим користуватися через крихкість конструкції). Зворотний бік дає лінію в 0.3мм. Лінія гладка з помірною подачею.

The width of an ordinary line by right side is 0.4 mm, a small pressure increases this line to 0.6 mm (but I would strongly advise don’t using that due to the fragility section). The reverse side gives a line of 0.3 mm. Glide is smooth with normal flow.

В решті решт: серед трьох останніх протестованих ручок (АР-17 та АР-65), ця ручка має саме приємніше перо – жоволі тонке та приемно гладке зі стабільним потоком чорнила. Як що вам подобаются радянськи ручки то це мабуть, самий мастхєв, хоча він потребує вправних рук для отримання максимальної якості. Але для письма краще придбати оригінальний напів-вінтажний Монблан.

At the end: among the last three reviewed and tested pens (AR-17 and AR-65), this pen has the nicest nib – pleasantly thin and acceptably smooth with normal ink flow. If you like Soviet pens, then this is probably the “must have”, although it requires skillful hands to obtain maximum quality. But for writing, it is better to buy the original half-vintage Montblanc.

Update 5:

Один із вагомих недоліків цієї моделі є тонкий пластик секції який доволі часто лускаєтеся, особливо коли хтось без досвіду намагається розібрати ручку. Ще з того хто збирав прогавив неспівпадіння частин із за чого металеве кільце було не зафіксоване та бовталось на корпусі.

One of the significant cons of this model is the thin plastic of the section, which often cracks, especially when someone without experience tries to disassemble these pens. Also, the assembler missed a mismatch of parts, due to which the metal ring was not fixed and dangled on the body.

Після ремонту секція виглядає ось так. Звісно як що прискіпливо придивлятись то луски видно, але вони герметичні та не сочуться чорнилом.

After repair, the section looks like this. Of course, if you look carefully, you can see the скфслі, but they are sealed and do not leak ink.

Update 6:

Традиційно фотографія пера крупно.

Traditionally, magnifying photo of the nib.

Update 7:

То як ручка виглядає в моєї руці.

How looks pen in my hand.

Update 8:

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний нагородив нагрудним знаком “Золотий хрест” морпіха з Тернопільщини, гітариста гурту “Гайдамаки” Андрія Слєпцова.

Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine Valery Zaluzhnyi awarded the “Golden Cross” badge to a marine from Ternopil Oblast, guitarist of the band “Haydamaki” Andriy Sleptsov.

Андрій прийшов до Гайдамаків молодим гарним хлопцем, фанатом гри в «танчики» та стрибків з парашутом, улюбленцем жіночої частини аудиторії та підтримувачем в колективі позитивного настрою, за що в колективі міцно закріпився на позиції «завкайфа». За проведений в гурті час бескінечних гастролей та виступів на сценах великих Європейських фестивалів, трансформувався у харизматичного бородатого рокера. Починаючи від участі у Революції Гідності, почав стрімко набувати громадянських якостей. У 2019, разом з новим барабанщиком гурту Олегом Ломаковським, своїм давнім товаришем по Тернопільському рок-клубу, розпочав тренування у складі резервістів морської піхоти. Вже у 2021 прийняв присягу на вірність Україні, і з початком повномасштабного вторгнення, став до лав 36 Окремої Бригади Морської Піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.

Andriy came to Haydamaki as a young handsome guy, a fan of “Tha tanks” game and skydiving, a favorite of the female part of the audience with positive mood in the team, for which he firmly established himself in the position of “chief of the kaif” in the team. During the time spent in the band of endless tours and performances on the stages of major European festivals, he transformed into a charismatic bearded rocker. Starting from his participation in the Revolution of Dignity, he began to rapidly acquire civic qualities. In 2019, together with the band’s new drummer, Oleg Lomakovskiy, his old friend from the Ternopil Rock Club, he started training as part of the Marine Corps reservists. Already in 2021, he took the oath of loyalty to Ukraine, and with the beginning of the full-scale invasion, joined the ranks of the 36th Separate Marine Brigade named after Rear Admiral Mykhailo Bilinskyi.

Слава Україні! Героям слава!  Glory to Ukraine! Glory to heroes!