(modern) Aurora 88 Big

Hello to all writing instrument enthusiasts!
Today I want to show to you another fine writing tool of the Italian school with impressive roots, albeit in a modern interpretation. But first and foremost, I want to express gratitude to Aurora’s Stage Estero (Simona Pregliasco, Rossana Slaviero, Chiara Ghezzo…) for their assistance. So…

Привіт усім любителям письмових інструментів!
Сьогодні я хочу показати ще одного представника італійської школи з вражаючими коріннями, хоча вже у сучасній інтерпретації. Але передусім, я хочу висловити вдячність Aurora’s Stage Estero (Simona Pregliasco, Rossana Slaviero, Chiara Ghezzo …) за надану допомогу. Отже:

Aurora 88 Big Black (made in Italy) 800N 1991

Цей екземпляр виготовлений з смоли (Resin) чорного кольору циліндричної форми, але із закругленими верхівками, так що можна сказати, що загалом інструмент має форму сигари. Система заправки – класична поршнева (piston filler) з віконцем нейтрального кольору. Ковпачок на різьблені, повне закриття за 1 оберт, різблення двозаходне, цікавого перетину – циліндрична, схожа на трубну.

This model is made of black resin in cylindrical shape, but with rounded tops, so we can say that overall the instrument has a cigar shape. The filling system is a classic piston filler with a clear ink window. The cap on thread, open/close in 1 turn, with a two-start thread, and interesting thread cross-section, resembling a pipe thread.

Кришка прикрашена ансамблем з трьох золочених кілець, виглядає як одне ціле. На середньому кільці є гравіювання – Auroraкурсивом. Кліп також масивний, золочений, виконаний в стилі Арт-деко з кулькою на кінці. Віконце прикрашене контурними, золоченими, тонкими кільцями.

The cap is decorated by an ensemble of three gold-plated rings, appearing as one piece. The middle ring is engraved – Aurora by cursive font. The clip is massive, gold-plated, make in Art Deco style with a ball at the end. The ink window is decorated by outlined, gold-plated, thin rings.

Поршневий механізм складається зі сталевої втулки, анодованої чорною фарбою, пластикової ручки приводу, декоративним золоченим кільцем і самого поршня на “черв’яку”.

The piston mechanism consists of a steel sleeve, anodized in black color, a plastic piston knob, a decorative gold-plated ring, and the piston on the rod.

Перо: З одного боку звичайне, класичне сучасне перо Аврори великого розміру, але має деякі відмінності. Незважаючи на зовнішню схожість з сучасними перами, виглядає більш вишукано (з витонченою жіночою талією) порівняно з сучасними, трохи довші зубці (на 2мм довші) і трохи інший орнамент. Наскільки я розумію, зараз всі ручки категорії Prestige (до якої входять: 88, Optima і Talentum) комплектуються 14К перами старшого (з двох), великого розміру, а от інструменти зі спеціальних (Special) і лімітованих (Limited) серій вже комплектуються 18К перами. Це перо з далекого 91 року, призначене для французького ринку і комплектувалося 18-каратним пером стандартно (прийнятий у Франції стандарт для золотвмісних речей) і має трохи інший орнамент: перо обрамлене в фірмовий орнамент, в центрі якого розташовується коло і в колі вже представлена інформація про каратність пера – 18К. Належність до бренду Aurora і проба золота – 750 розташовані в хвостовій частині і при монтованому вигляді, закриті від ока спостерігача.

The Nib: On one side, it’s a standard, classic modern large-sized Aurora nib, but it has some differences. Despite the external similarity to modern ones, it looks more refined (with an elegant feminine waist), slightly longer tines (2mm longer) and slightly different ornamentation. If I right understand, currently, all pens in the Prestige category (88 Big, Optima, and Talentum) come with large 14K nibs, exept instruments from Special and Limited series which come with 18K nibs. This nib is from the far ’91, make to the French market and complete with 18-carat nib as standard (standart in France for gold items) and has slightly different ornamentation: the nib is framed in branded ornament, in the center of which there is a circle, and within the circle, information about the nib’s carat – 18K is presented. The brand name Aurora and gold sample – 750 are located in the tail part which unvisible when nib is mounted in collar.

Отже, щодо характеру самого пера – воно дуже приємне і повністю може бути охарактеризоване як м’яке (soft)! Ні, воно звичайно не гнучке і це звичайно не флекс, але все ж дуже приємне з легкою пружністю.

So, regarding the fillin of nib character – it is very pleasant and can be fully characterized as soft! Of course, it is certainly not flexible, but still very pleasant with a slight springiness.

На пері присутнє цікаве тавро (якщо хто що знає з цього приводу, прошу написати або на пошту, або у коментарях).

There is an interesting hallmark on the nib (if anyone knows anything about it, please write either by contact or in comments).

Так, забув відмітити, що перовий вузол такий самий, як і на моделях Optima – з ебонітовим фідером який розташовується з пером на терті.

And, I forgot to mention that the nib unit is the same as on 88Big/Optima models – with an ebonite feed which mounted in collar on the friction.

Загальні розміри інструмента: довжина у складеному стані – 138мм, при знятому ковпачку – 133мм. Діаметр корпусу – 14мм, а у місці хвата – 11мм. Повна вага інструмента – 22г, а при знятому ковпачку – 15г.

Overall dimensions of the instrument: length when closed – 138mm, without cap – 133mm. Body diameter – 14mm, and at the grip – 11mm. Total weight of the instrument – 22g, and without cap – 15g.

Цікава особливість: основний корпус 88 за формою повністю ідентичний корпусу Optima за тією невеликою різницею, що довжина корпуса 88 (від початку гріпа до кінця бареля) – 88мм (співпадіння?), а довжина корпуса Оптіми – 85мм. І відповідно шток поршня у моделі 88 довший на 5мм, в порівнянні з штоком поршня Оптіми – я думаю, це обумовлено як розміром корпуса, так і іншою формою ручки приводу, яка може вмістити більш довгу частину. З одного боку частини уніфіковані, а з іншого не ідентичні :).

Interesting feature: the barrel of the 88 is completely identical to shape to Optima barrel but with the small difference in length, where 88 Big barrel lenght (from the start of the grip to the end of the barrel) – 88mm (coincidence?), while the length of the Optima barrel is 85mm. And accordingly, the piston rod in the 88 model is longer on 5mm compared to the piston rod of the Optima – I think this is determined by both the size of the body and the different shape of the piston knob, which can accommodate a longer section. On one hand, the parts are standardized, but on the other, they are not identical :).

Хвилинки історії:
Отже, історія моделі почалася у далекому 1943 році, коли під час Другої світової війни, влітку, союзні війська вели бомбардування Турину. Тоді постраждала велика частина міста, особливо центр, де розташовувалась фабрика компанії (via della Basilica 9): більша частина фабрики була повністю зруйнована. Однак це не стало кінцем компанії, а навпаки, дало новий поштовх до розвитку. Компанія знаходить нове місце, на північній околиці міста (Abbadia di Stura), де будує нову фабрику. Для “нового” старту Аврора залучає відомого промислового дизайнера Марчелло Ніццолі (Marcello Nizzoli) для створення нового продукту. Завдання була не просте. З одного боку вже у 1945 році з’явилися перші кулькові ручки (іспанська “Regia”), але стара Європа ще не була готова зустрітися з молодим продуктом, а з іншого боку ринок (у вигляді тієї ж американської армії) вже прийняв нового фаворита – Parker “51”. Звідки з’явилася назва “88” не відомо, так само, як і “51”:) : деякі кажуть, що ця назва була визначена політикою Муссоліні з обмеженням використання іноземних слів, інші ж стверджують, що це було як вияв поваги до Parker 51 з ознакою нової ери для Аврори. Оригінальна Aurora “88” була розпродана тиражем понад 5 мільйонів екземплярів по всьому світу аж до 70-х років, і це була найуспішніша італійська модель чорнильної авторучки. У 80-х роках було прийнято рішення відновити виробництво легендарної моделі, але у трохи іншому виконанні, що було обумовлено іншою епохою, іншою реальністю і іншою аудиторією.

Moment of history:
So, the history of the model began back in 1943, during the Second World War when, in the summer, allied forces were bombing Turin. At that time, a large part of the city suffered, especially the center where the company’s factory was located (via della Basilica 9): most of the factory was completely destroyed. However, this did not mark the end of the company; instead, it gave a new impetus for development. The company found a new location on the northern outskirts of the city (Abbadia di Stura), where it built a new factory. For this “fresh” start, Aurora enlisted the renowned industrial designer Marcello Nizzoli to create a new product. The task was not simple. On one hand, by 1945, the first ballpoint pens had anounced (the Spanish “Regia”), but old Europe was not yet ready for the modern young technology, while on the other hand, the market (like an American army) had already embraced a new favorite – the Parker “51”. The origin of the name “88” is unknown, just as “51” is unknown 🙂 Some say this name was determined by Mussolini’s policy of limiting the use of foreign words, while others claim it was a sign of respect to the Parker 51, marking a new era for Aurora. The original Aurora “88” sold in editions of over 5 million units worldwide until the 1970s, making it the most successful Italian fountain pen model. In second half of 80s, the decision was made to rebirth the production of the legendary model but in a slightly different design, dictated by a different era, different realities, and a different audience.

Перша модель, оригінальна, Aurora 88, була запущена в кінці 1946 року на новому заводі в Abbadia di Stura і вироблялась до 1953 року. Корпус був виготовлений із чорного целлоїду (інших кольорів не було), але секція та ручка поршня були з ебоніту. На секції вигравірували бренд в овалі, а також унікальний серійний номер, який зараз допомагає колекціонерам ідентифікувати вік своїх інструментів. Заправний механізм був поршневим, причому сам поршень складався з набору чергуючихся гумових і фетрових дисків (!!).

Щодо пер, моделі мали 17 різних варіантів розмірів наконечників з гнучкими та жорсткими перами. До різноманіття пер додавалися варіанти оформлення ковпачка: А) Nikargenta (Nk); Б) Gold Filled (GF); В) Chrome (Ch); Г) Silver cap (with and without clip) (Slv); Д) Solid gold cap (SG); Е) Complete GF pen and cap (CGF); Ж) Complete solid gold pen and cap (CSG). Продажі цієї моделі досягли 750,000 штук до 1952 року і 1,000,000 штук до 1953 року, принаймні так говорять серійні номери.
У 1953 році вийшла вдосконалена модель: Aurora 88K. Відмінності були не дуже помітні, але вони все ж були: А) було змінено матеріал секції (дехто схиляються до того, що вона стала з целлоїду, а дехто вважає, що просто був змінений склад ебоніту), але на секцію поруч із логотипом перенесли інформацію про розмір пера; Б) задня ручка приводу поршня стала виготовлятися з целлоїду; В) ковпачки стали більш вишуканими зі стрічками і пластиковими вставками; Г) був розроблений новий “ламінований” фідер (laminated feed) з покращеною, більш стабільною подачею; Д) головка поршня була замінена пластиком. Також була (можливо, перша лімітована ручка, в Італії точно так:)) і ручка в повністю золотому виконанні, яка також відома як Aquila 88K, випущена за спеціальним запитом Леопольдо Аквіли (Leopoldo Aquila), який на той момент був ексклюзивним дилером Аврори в Неаполі. Кажуть, що тираж цих ручок склав – 3,000 штук.
У 1954 році, як подальший розвиток моделі з’явилася Aurora Duo-cart, основною аудиторією якої мали стати студенти. Деякі пов’язують випуск цієї моделі з запрошеним дизайнером Альбе Штейнером (Albe Steiner) – однак Штейнер відповідав лише за візуальну рекламу з 1955 по 1962 рік. Перовий модуль залишився той самий, від Марчелло Нізоллі, однак система заправки була спрощена і являла собою нові течиї дизайну (за ті часи) – картриджі. Слово “Дуо” у назві – говорило про можливість тримати всередині 2 картриджа, за аналогією до сучасних Montblanc 147 Traveler. Цікавим фактом є те, що матеріал картриджів розробляв Джуліо Натта (Giulio Natta), майбутній Нобелівський лауреат у галузі хімії, чиї дослідження допомогли створити в 1957 році поліпропілен промисловим способом. Корпус був виготовлений з целлоїду і представлений у 4 кольорах: сірому, чорному, бордовому і зеленому, причому могли використовуватися різноманітні кольорові поєднання секції та барелю. Ця модель існувала до кінця 60-х і потім еволюціонувала в шкільну модель Auretta, відому багатьом італійцям, яку випускали до кінця 70-х.
Наступна модель, яка побачила світ, стала Aurora Firma в 1957 році. Точно в цей час стали дуже популярними настільні набори, і ця модель була призначена заповнити цю нішу. Секція була виконана на основі моделі Aurora 888, але довгий корпус дозволяв зберігати два великих картриджа з чорнилами.
А у 1958 році відбувся вихід третього покоління 88-ок – Aurora 88P. На той момент успіх (як я писав раніше, оригінальна модель 88 була випущена тиражем у 1.7 млн штук, а 88K – близько 3.8 млн штук.) стимулював рух далі, хоча зміни були мінімальними і стосувалися в основному візуальних відмінностей та матеріалів (вставки, матовий корпус). Однак корпус ручки став трохи тоншим, тому ковпачки від перших моделей просто бовталися на 88Р. У 2008 році в архівах компанії були знайдені деякі деталі від матових моделей 88P, що підштовхнуло компанію видати спеціальну серію “Archivi Storici” з їх використанням. Звертає на себе увагу те, що частина 88P того часу була випущена без серійних номерів, і саме ці частини зараз дуже популярна серед колекціонерів.
У 1959 році була випущена модель Aurora 888P, яка повторювала концепцію 88P відносно 888. Ручка комплектувалась одразу двома картриджами з магазину під гаслом “бери й пиши” (ready to write), на зразок вже наявних кулькових ручок. Але цікавою особливістю було те, що картриджі проколювалися в дорозі, і чорнила витікали або в ковпачок, або на покупців. Компанія швидко відреагувала і почала постачати нові ручки зі спеціальним пластиковим ковпачком, який надівається на перо і разом з ним вставляється в основний ковпачок. Цей пластиковий ковпачок ковпачка:), проміжний ковпачок, повинен був бути знятий власником при першому використанні, про що зазначалося в інструкції :).
У 1963 році з’явилася модель Aurora 98, яка вже віддалено нагадувала Aurora 88 і стала результатом модних тенденцій і напрямків дизайну того часу. Вона скоріше нагадувала сучасну Lamy 2000 або навіть Waterman Ligne 60/Concorde – стримані лінійні форми, кутоватий кліп у дусі мінімалізму. Основні відмінності крім зовнішнього дизайну полягали в заміні матеріалу на пластик (повне відмовлення від целлоїду) та новому поршневому механізмі під назвою “Magic Reserve”. Суть його в тому, що кнопка приводу поршня ховалася в самому корпусі і була підпружнена (як кнопка в автоматичній кульковій ручці): після натискання на торець, звідти з’являлася ручка приводу поршня, після наповнення чорнилами, на кнопку-ручку потрібно було знову натиснути, і вона знову ховалася назад у корпус.
Через 2 роки, у 1965 році, з’явилася картриджна версія описаної вище моделі 98, під назвою Aurora International, і вироблялася вона до середини 70-х, саме до настання так званої “кулькової” кризи, внаслідок якого закрилось багато європейських компаній з виробництва перьових ручок.
А сучасна ера моделі Aurora 88 розпочалася у 1989 році, коли статус перьових ручок перейшов зі статусу звичайних інструментів для щоденного письма у статус престижних, ділових аксесуарів і інструментів для захоплених. Звісно, сучасна 88 лише віддалено нагадує ту легендарну 88, хіба що сигароподібною формою, розміром та наявністю поршневого механізму заправки, але вона залишається історичною моделлю, з високою якістю виконання, здатною задовольнити вимоги будь-якого перфекціоніста.

The first model, the original Aurora 88, was launched at the end of 1946 at the new Abbadia di Stura factory and was produced until 1953. The body was made of black celluloid (no other colors were available), but the section and piston knob were made of ebonite. The brand name was engraved in an oval on the section, along with a unique serial number, which now helps collectors identify the age of their instruments. The filling mechanism was a piston filler, and the piston itself consisted of alternating rubber and felt disks (!!).

Regarding the nibs, the models had 17 different variations of nib types with flexible and rigid nibs. Variants of cap decorations were added to the diversity of nibs: A) Nikargenta (Nk); B) Gold Filled (GF); C) Chrome (Ch); D) Silver cap (with and without clip) (Slv); E) Solid gold cap (SG); F) Complete GF pen and cap (CGF); G) Complete solid gold pen and cap (CSG). Sales of this model reached 750,000 units by 1952 and 1,000,000 units by 1953, at least according to the serial numbers.
In 1953, an improved model, Aurora 88K, was released. The differences were not very noticeable, but they existed: A) the material of the section was changed (some believe it became celluloid, while others think the composition of ebonite was simply altered), and information about the nib size was transferred to the section alongside the logo; B) the rear piston knob started being made from celluloid; C) the caps became more sophisticated with stripes and plastic inserts; D) a new “laminated” feed was developed with improved, more stable ink flow; E) the piston head was replaced by plastic. There was also (possibly the first limited edition pen, at least in Italy :)) a pen fully in solid gold known as Aquila 88K, released by special request of Leopoldo Aquila, who at that time was Aurora’s exclusive dealer in Naples. It’s said that the production of these pens was limited to 3,000 units.
In 1954, as a further development of the model, the Aurora Duo-cart was introduced, primarily targeting students. Some associate the release of this model with the invited designer Albe Steiner – however, Steiner was responsible only for visual advertising from 1955 to 1962. The pen section remained the same, designed by Marcello Nizzoli, but the filling system was simplified, changing to new design trend (at that time) – cartridges. The “Duo” in the name referred to the possibility of holding 2 cartridges inside, like in the modern Montblanc 147 Traveler. An interesting fact is that the material for the cartridges was developed by Giulio Natta, a future Nobel laureate in chemistry, whose research aided in creating polypropylene industrially in 1957. The body was made of celluloid and was available in 4 colors: grey, black, burgundy, and green, with various color combinations of section and barrel possible. This model existed until the end of the 1960s and then evolved into the school model Auretta, well-known to many Italians, which was produced until the end of the 1970s.
The next model that emerged was the Aurora Firma in 1957. This model was designed to fill the niche for desk sets, which had become very popular at that time. The section was based on the Aurora 888 model, but the elongated body allowed for the storage of two large ink cartridges.
In 1958, the release of the third generation of the 88 series occurred – the Aurora 88P. At that time, the success (as I previously mentioned, the original 88 model had a production run of 1.7 million units, while the 88K was around 3.8 million units) spurred further movement, although the changes were minimal and mainly concerned visual differences and materials (inserts, matte body). However, the pen body became slightly slimmer, so caps from the earlier models just loosely fit on the 88P. In 2008, some details from the matte 88P models were found in the company’s storages, which inspired company to make a special “Archivi Storici” series using these details. It’s noteworthy that a part of the 88P at that time was released without serial numbers, and these parts are now highly popular among collectors.
In 1959, the Aurora 888P model was released, which replicated the concept of the 88P in relation to the 888. The pen was supplied with two cartridges from the store under the slogan “grab and write,” similar to the existing ballpoint pens. But the interesting feature was that the cartridges tended to leak while on the move to shop, and ink would either spill into the cap or onto the buyers. The company quickly responded and began supplying new pens with a special plastic cap that could be placed on the nib and inserted into the main cap. This plastic cap was a cap for the cap 🙂 – an intermediary cap that the owner was supposed to remove on the first use, as specified in the instructions :).
In 1963, the Aurora 98 model appeared, which already remotely resembled the Aurora 88 and was a result of the fashion trends and design directions of that time. It more closely resembled the modern Lamy 2000 or even the Waterman Ligne 60/Concorde – restrained linear forms, crisp edges clips in the spirit of minimalism. The main differences, besides the external design, were the replacement of the material with plastic (complete abandonment of celluloid) and a new piston mechanism called “Magic Reserve.” Its essence was that the piston knob button was hidden in the body and was spring-loaded (similar to the button in an automatic ballpoint pen): after pressing on the end, the piston knob would appear, after filling, the button had to be pressed again, and it would hide back into the body.
Two years later, in 1965, a cartridge version of the previously described 98 model was released, named Aurora International, and it was produced until the mid-70s, precisely to the so-called “ballpoint” crisis, which led to the closure of many European fountain pen manufacturing companies.
The modernperiod of the Aurora 88 model began in 1989 when fountain pens transitioned from being ordinary everyday use writing instruments to prestigious business accessories and enthusiast tools. Of course, the modern 88 only vaguely resembles that legendary 88, mostly by a cigar-shaped form, size, and piston filling mechanism, but it remains a historic model, with high-quality craftsmanship capable of satisfying the demands of any perfectionist.

Комплект поставки у 1991 році включав у себе жестяний футляр, покритий зовні чорним бархатом і всередині бежевим бархатом, гарантійний талон, інструкцію з експлуатації та заправки на трьох мовах: італійській, англійській і французькій, а також картонну упаковку.

Retail set contents in 1991 included a metal case, covered outside by black velvet and inside by beige velvet, a warranty card, user and filling instructions in three languages: Italian, English, and French, and a cardboard box.

Ручка була повністю обслужена і протестована:)

The pen was completely serviced and tested:)

Хоча на пері не має чіткої позначеності розмірів, але фідер ще зберігає характерне позначення, зроблене фарбою – “М”. Товщина лінії при написанні прямою стороною становить 0.4-0.45 мм, що відповідає розміру F-M при помірному натисканні, який можна значно збільшити невеликим натиском. Зворотня сторона пише скупо, сухо та гостро з товщиною лінії 0.1-0.2 мм.

Although there is no clear tip marking on the nib, the feed have mark by paint – “M”. The line thickness when writing by the right side is 0.4-0.45 mm, corresponding to a F-M size which with moderate pressure that can be significantly increased. The reverse side writes dryly and crispy with a line thickness of 0.1-0.2 mm.

В решті: дуже зручний, відносно легкий, сучасний, статусний і в той же час надійний щоденний письменник, який має поршневу систему заправки. Звісно, він отримав лише ім’я від “того самого відомого” 88, але це зовсім не означає, що він гірший, просто він інший, але його велике, відкрите, золоте перо точно не залишить байдужим будь якого письменника! На завершення хотілося б сказати фразою, написаною на першій сторінці “старої” інструкції – “C’e più storia in un’Aurora” – в Аврорі більше історії (ніж може здатися:)).

At the end: very comfortable, relatively light, modern, prestigious, and at the same time, a reliable daily writer with a piston filling system. Of course, it only got its name of “that famous” 88, but that doesn’t mean it’s worse, it’s just different, with large, open, solid gold nib will definitely not leave any writer indifferent! To conclude, I would like to say with a phrase written on the first page of the “old” instructions – “C’e più storia in un’Aurora” – Aurora include more history inside (than it may seem:)).

Update 1:

Як перше доповнення, візуальне порівняння з іншими інструментами лінійки Prestige(градація офіційного сайту до 2019 рока яка зараз не актуальна): Aurora 88 (800N) та Aurora Optima (997N).

As the first addon, a visual comparison with higher tools in the Prestige range (the gradation of the official website until 2019, which is now not relevant): Aurora 88 (800N) and Aurora Optima (997N).

Aurora 88 (з поршневою системою заповнення), Aurora Optima (з поршневою системою заповнення) та Aurora Talentum (картриджно-конвертерна система заповнення).

Aurora 88 (piston filling system), Aurora Optima (piston filling system), and Aurora Talentum (cartridge-converter filling system).

Update 2:

Як друге доповнення, як завжди, додаткові ракурси тестового малюнка.

As the second addon, as always, additional views of the test sketch.

Церква Різдва Христового — православна церква в історичній місцевості, на Поділі у Києві, збудована у 1809–1814 рр. за проектом архітектора Андрія Меленського. Зруйнована за наказом комуністичного уряду у 1936, але церкву відбудовано у 2003 р.

Церква Різдва Христового мала для українців ще і особливе значення. Саме в цій церкві 6 (18) та 7 (19) травня 1861 року було встановлено труну з тілом Тараса Шевченка, що перевозилась із Санкт-Петербурга до Канева. Перед величезним скупченням народу благочинний церков Подолу Петро Лебединцев та настоятель храму Йосип Желтонозький провели панахиду по великому поету України. Після цього кияни почали називати церкву «Шевченковою».

The Church of the Nativity of Christ
Sitting on the bank of the river Dnieper in the Podil district, the Church of the Nativity of Christ is an eye catcher replete with elaborate elements and elegant lines. Relatively small, as compared to other religious buildings in Kiev, this church is a must see for anyone who can appreciate a 19th century edifice carefully restored to the original splendour.

The ground on which the church stands today has a long history and seen many religious structures going up and down at the hands of foreign barbarians and local revolutionaries.

The first stone church in this place (preceded by many wooden churches claimed by fires) was reportedly built in 1717 by Roman Tykhonovych, then governor of Kiev. Quite soon it proved too small for a growing community and, in 1744, had to be enlarged, which was again not quite enough. The whole structure was pulled down in the early 19th century and built anew. The new church went down in history as the one in which the body of Taras Shevchenko, prominent Ukrainian poet, was laid for a few hours en route to his burial place in the town of Kaniv. That church was also demolished in the 1930s together with many other religious buildings in Kiev.

In 2002, the Church of the Nativity of Christ was restored by a group of architects under the guidance of Yury Losytsky, based on the original blueprints created by Andriy Melensky.