(modern) Sailor 1911 Standard

Hello again!
Today I want to review and show the entry-level golden nib pen from middle range, the last of the remaining unseen earlier, from the “big Japanese three”.

І знову вітаннечко!
Сьогодні хочу розповісти і показати “дорослий” інструмент “початкового золотого рівня”, останній з тих, що залишилися непоказаним раніше, з “великої японської трійки”.

Sailor 1911 Standard Black GT 14K Gold (made in Japan)

Власне формою інструмент нічим не відрізняється від старшої моделі Sailor 1911 Large показаної раніше: та-же сигароподібна форма з загостреними кінцями, така ж позолочена фурнітура, та “дорогоцінна смола“(resin) чорного кольору, яка “світиться червоним” на просвіт. Єдина відмінність, забігаючи вперед окрім пера, – це розміри, які трохи менші. Система заправки пропрієтарна, свого формату Sailor, картриджно-конвертерна. Ковпачок на різьбленні, повне закриття за 1.5 обороту, різьблення 2х-західне.

The shape of this pen is no different from the higher model Sailor 1911 Large reviewed earlier: the same cigar-shaped with pointed round ends, the same gold-plated fittings, the same black “precious resin” that “glows red” in the backlight … The only difference, looking ahead besides the nib, is the overall sizes, which are slightly smaller. The filling system is proprietary, by own Sailor format, cartridge-converter. Cap on thread, full closure in 1.5 turns, 2-start thread.

Перо з фідером, як і у старшої моделі, розташовується в секції на терті, при цьому і фідер і перо мають “ключ”, що запобігає неправильній установці. Усередині грипу ніяких напрямних немає, тому можна встановити “як завгодно душі” :). Сам фідер виконаний із пластику. На втулці поєднання з барелем є те саме заповітне гумове ущільнювальне колечко, яке запобігає розкручуванню корпусу під час письма (порівняно зі старшою моделлю корпус закручується з меншим зусиллям. як мені здалось).

The nib with feed, as in the higher Large model, is mounted in section on friction, while both the feeder and nib have a “keys” for correct positioning. But there are no guides inside section, so you can set it “as you like” :). The feed is made from plastic. At the base of the thread connecting to the barrel, on the grip, there is rubber sealing O-ring, which prevents unscrew body during writing.

Так само, як і у старшої моделі в якості прикрас інструмент має позолочений кліп характерної форми, колечко з тильного боку корпусу і 2 кільця на ковпачку, тонке і широке. На широкому кільці розташовується рельєфний напис: FOUNDED 1911 SAILOR JAPAN

Also, as in the higher model, the cap has gold-plated clip of characteristic shape and 2-parts ring thin and wide, as decorations. The wide ring have embossed inscription: FOUNDED 1911 SAILOR JAPAN

Перо: невеликого розміру, золоте, стандартної 585 проби (14К), розмірності М. Прикрашено ажурним візерунком по периметру, а в середині має імпринт: 1911, логотип компанії Sailor у вигляді якоря, 14К, 585, фірмове написання Sailor курсивом та 19С (дата виробництва Март 2019). На лівій бічній грані пера нанесено штамп H-M (Hard Medium). Саме ж перо можна схарактеризувати як жорстке, при цьому не цвях і має невелику пружність, що дає можливість трохи “поширити” лінію використовуючи натиск, хоча це безумовно не здатності флексу:)

The nib: not-big size, solid gold, standard 585 (14K), dimension M. Decorated by openwork pattern around the perimeter, and in the middle has imprint: 1911, the Sailor company logo in the form of anchor, 14K, 585, Sailor‘s write by cursive and 19C (March 2019). On the left side edge of the nib is stamped H-M (Hard Medium). The nib can be characterized as hard, while not a nail and has slight elasticity, which makes it possible to slightly increase line using pressure, although this is definitely not the ability of flex :).

Хвилинки історії:
Згідно з Річардом Біндером, Sailor використовував 3 варіанти нумерації пер за датою виробництва.

Перший варіант і основний використовувався до недавнього часу являв собою 3-х значний код з яких перша цифра позначала рік, а останні дві – місяць. При цьому складність становила те, що одна цифра могла означати рік через десяток. Наприклад цифра 6 могла означати 1956, 1966, 1996 чи 2006 рік. Як виняток цим кодом з 1971 по 1974 маркувалися корпуси, а не пера..
Друга система (актуальна зараз), була введена в 2017 році, так само є тризначним кодом, але складається з двох цифр і літери. При цьому перші дві цифри означають рік виробництва, а латинська буква від A до L означають місяць. Наприклад 18В має означати виробництво у лютому 2018 року.
Третя система використовувалася виключно на корпусах і являла собою двозначний код, що складається виключно з літер. Перша буква позначала рік виробництва – від A/a (1958) до M/m (1970), а друга позначала місяць від A/a(січень) до L/l(грудень)

При цьому інструменти в яких зустрічається маркування і на пері і корпусі вкрай рідкісні.

Minutes of history:
According to Richard Binder, Sailor used 3 type for number by date of manufacture.

The first version and the main one used until recently was a 3-digit code of which the first digit denoted the year, and the last two months. At the same time, the difficulty was that one number could indicate a year in ten. for example, the number 6 could mean 1956, 1966, 1996 or 2006. As an exception, this code from 1971 to 1974 marked the body and not the nibs.
The second system, which was introduced in 2017, is also a three-digit code, but consisting of two numbers and a letter. In this case, the first two digits mean the year of production, and the Latin letter from A to L means the month. For example, 18V should mean production in February 2018.
The third system was used exclusively on the body and was a two-digit code consisting exclusively of letters. The first letter denoted the year of manufacture – from A / a (1958) to M / m (1970), and the second denoted the month from A / a (January) to L / l (December)

At the same time, tools in which markings are found both on nib and on body are extremely rare.

Загальні розміри інструменту: довжина у складеному стані – 135мм, зі знятим ковпачком – 117мм. Діаметр корпусу – 12мм, у місці хвату – 10мм. Вага повного інструменту із встановленим конвертером – 20гр, а зі знятим ковпачком – 13гр.

Overall dimensions of tool: folded length – 135mm, without cap – 117mm. Body diameter – 12mm, at the grip – 10mm. The weight of pen with installed converter is 20g, and without cap – 13g.

Погодьтеся, зовнішній вигляд, не вдаючись у конструкцію, дуже нагадує продукцію відомого європейського бренду Montblanc, а саме серію Meisterstuck 146:).

Agree, the appearance, not getting into the design, is very reminiscent of the products of the famous European brand Montblanc, namely the Meisterstuck 146 series :).

До мене інструмент потрапив на обслуговування для зменшення розміру кінчика. Після переточування та налаштування ручка пройшла випробування роботою:)

The tool came to me for service for regrind size of tip to smaller dimension. After regrinding and adjusting, the pen was tested in work 🙂

Товщина ординарної лінії до зміни була відповідно до стандарту Sailor розміру М та становила 0.5мм. Зворотний бік давав дуже тонку, суху, прозору лінію, і можна сказати практично не писала. Після переточування лінія нормальною стороною стала порядку 0.3мм, а зворотною стороною 0.2-0.25мм. Як я писав вище, перо дозволяє трохи збільшити лінію натиском, що становить 0.6мм.

The ordinary line width before change was according to the Sailor standard size M and was 0.5mm. The reverse side has a very thin, dry, transparent line, and could say practically did not write. After regrind the line have wide by right side is 0.3mm, and 0.2-0.25mm on reverse side. As I wrote above, the nib allows to slightly increase line by pressure to 0.6mm.

Наприкінці: Попри менші розміри, в порівнянні з версією Large, цей інструмент, як і звичайний доволі комфортний до моєї руки. Перо хоч і жорстке, проте дозволяє, користуючись пружністю, робити акценти при письмі за допомогою невеликого тиску. Кому імпонує фірма Sailor, але немає можливості (з різних причин) придбати старшу модель Large, цілком можна звернути свій погляд на модель Standard. В іншому цілком ординарна, сучасна модель початкового рівня “золотого сегменту”, де її прямими конкурентами є Platunim Century #3776 та Pilot Custom 74. Відмінною особливістю бренду Sailor з “великої трійки” є фірмовий зворотний зв’язок пера.

At the end: despite the smaller size compared to 1911 Large version, this instrument is still comfortable for my hand. The nib, although hard, nevertheless allows, using elasticity, to make accents when writing by little pressure. Whoever is impressed by the Sailor company and there is no opportunity (for various reasons) to purchase the higher Large model, it is good choise for bying. Otherwise, it is quite an ordinary, modern model from the entry-level “golden nibs segment”, where its direct competitors are Platunim Century # 3776 and Pilot Custom 74. A distinctive feature of the Sailor brand from the “Big Japanesse Three” is branded feedback under this nib.

Update 1:

Ще цікавою особливістю звичайних пер марки Sailor є кінчик у вигляді “п’ятачка” свині. Зазвичай такий “п’ятачок” утворюється з часом у всіх пер, коли стирається кінчик при інтенсивному і регулярному використанні (так звана солодка пляма), але у компанії Sailor він має таку початкову форму. Це не є браком чи дефектом, за характеристиками він видає заявлену товщину.

Another interesting feature of the regular Sailor nib is the tip like pig’s noos. Typically, this forms over time did on the all nibs, when the tip wears out by intensive friction on paper with regular use (so-called as sweetspot), but at Sailor it has this original shape. This is not a defect; according to its characteristics, it tip have the declared thickness of size.

Така інновація, як мені здається, це “палиця про два кінці” бо з одного боку при збігу площини з постановкою руки досягається неймовірна гладкість письма, а з іншого при не збіганні лінія може бути істотно тонше бажаної, бо різні люди тримають ручку дуже по-різному.

This form, it seems to me, is a “double-edged sword” because on the one hand, when the face of tip coincides with the position of writer hand, an incredible smoothness of writing is achieved, and on the other hand, if the face does not coincide, the line can be significantly thinner than desired, because different people hold the pen very differently.

Традиційно фотографії про виконану роботу: “до” та “після” переточування пера.

Traditionally, photos of the work: “before” and “after” nib regrind.

Update 2:

В якості наступного доповнення візуальне порівняння з одним зі своїх конкурентів Platinum Century #3776. Імовірно ще цікавішим було б потрійне, одночасне порівняння і з третім представником – Pilot Custom 74, але на жаль на цей час у мене його просто немає.

As the next addon, a visual comparison with one of its competitors Platinum Century # 3776. Probably even more interesting would be a triple, face-to-face comparison with the third representative – Pilot Custom 74, but unfortunately at this moment I just don’t have this pen.

Як візуально видно є невелика різниця в розмірах, на користь Platinum, проте характерна жорсткість пер Platinum і певні нюанси в конструкції (відсутність гумового кільця, але наявність ковпачка Sleap & Seal) можуть врівноважити шанси при виборі. Кожен вибирає каву, що йому смакує більше :).

As you can see, there is still a slight difference in size, in favor of the Platinum, but characteristic hardness of Platinum nibs and certain nuances in the design (no rubber O-ring, but have Sleap & Seal cap) can balance the chances when choosing. Everyone chooses the coffee that he likes :).

Update 3:

Наостанок, знову ж таки традиційно, кілька додаткових фото тестового ескізу: Будинок «вдови, що плаче» ще відомий як «Особняк Аршавського».

As a final addon, a few additional photos of the test sketch: The house of the “crying widow” is also known as the “Arshavsky mansion”.

Особняк Аршавського (або «Дім невтішної вдови», «Дім вдови, що плаче») — пам’ятка архітектури в Києві на Липках на вулиці Лютеранській, 23. Побудований у 1907 році за проектом архітектора Едуарда Брадтмана в стилі раннього модерну. Будинок відомий під поетичною назвою «Дім невтішної вдови», ймовірно, через те, що його головний фасад вінчає жіноча маска і під час дощу кам’яними щоками сумної красуні невпинно течуть сльози. За легендою, будинок належав якійсь безутішній вдові, але насправді його замовив Сергій Аршавський. Ні він, ні його родина не бідували:).

Про першого господаря досі нагадує монограма “СА” на фасаді будівлі. Поверхове планування було як окрема 10-кімнатна квартира. Приміщення включали: кухню, буфет, винний льох, холодильну кімнату, пральню. Спочатку садиба мала прилеглий сад розміром 569 м2.

The House of the Weeping Widow is an architectural landmark in the city of Kiev, capital of Ukraine, located at 23 Lyuteranska Street. Constructed in 1907 in the early Art Nouveau style by architect E. Bradtman, it was commissioned by Serhiy Arshavsky, a wealthy merchant from Poltava, who occupied it before the Bolshevik Revolution. The building kept its first owner’s name long afterwards, and even today is sometimes referred to as the Serhiy Arshavskyi Building. Following the revolution it was occupied by the International Group Federation of the Central Committee of Russian Communist Party (Bolshevik).

Currently it is one of the President of Ukraine’s official residences, used to house state visitors, among them: U.S. Secretaries of State Madeleine Albright and Condoleezza Rice, and the Presidents of Lithuania and Brazil.

The building earned its nickname because when it rains water pours over the woman’s face on the facade, running down her cheeks like tears.

На цьому поки що все, всім приємного відпочинку!

Update 27.05.2019:

На прохання колег провів тест на висихання пера в даному інструменті:

At the request, I did a nib drying test in this pen with open cap:

Ink: vtg. Waterman Bleu Intense

Ink: Waterman Serenity Blue (with 10% alcohol)

Практично миттєвий старт, з десятих часток міліметра, жодних відмінностей у використанні: при щойно знятому ковпачку та якщо пролежав 8-10 хв – різниці не відчув. Більше експериментувати не став, бо далі вже навряд чи актуально :). При звичайному письмі, пропусків ніяких немає, лінія рівна при звичайному, або швидкому почерку. При розчерках, природно, лінія трохи стоншується, але перепусток не помічено.

Almost instant start, with tenths of a millimeter, no differences in the writing: that cap had just been open, or it had been lying for 8-10 minutes, I did not feel the difference. I did not begin to experiment more, because further it is hardly relevant :). With a regular letter, there are no gaps, the line is even, which is with an average, that with a fast letter. With strokes, of course, the line becomes slightly thinner, but no gaps are noticed.

Update 12.01.2022:

Ще один подібний інструмент прибув на обслуговування, тільки цього разу потрібно не зменшення розміру кінчика, а зміна форми на Italic.

Another similar tool has arrived for service, only in this time it is not necessary to reduce the tip size, but to change the shape to Italic.

Просто фотографія пера Crisp Italic M.

Just photo of Crisp Italic M

Зовнішній вигляд та розміри повністю ідентичні описаному вище.

The appearance and overall dimensions are completely identical to those described above.

Перевірка інструменту після зміни пера.

Checking tool after the modify.

Ширина лінії до модифікації – 0.45мм прямою стороною та 0.3мм зворотною стороною. Пряма сторона писала напрочуд дуже гладко, зворотний бік писав сухо і гостро. Після модифікації ширина лінії прямою стороною стала 0.6мм у вертикальному напрямку та 0.25мм у горизонтальному напрямку. Зворотний бік дає дуже суху лінію з шириною 0.4-0.5мм у вертикальному напрямку та 0.1 мм у горизонтальному напрямку. Звичайною стороною ковзання гладке, але перо вимагає правильного позиціювання при письмі, нахил від нормалі робить перо гострим через гострі кути.

The line width before modification is 0.45mm by the right side and 0.3mm on reverse. The right side wrote surprisingly very smoothly and reverse side wrote dryly and crispy. After the modification, the line width by the right side write 0.6mm on the vertical direction and 0.25mm on horizontal. The reverse side haves a very dry line with width of 0.4-0.5 mm on the vertical direction and 0.1 mm in horizontal. The glide is smooth, but the nib requires correct positioning when writing, tilting from the normal makes the writing crispy due to the sharp corners.

Ліворуч тестовий текст пера до модифікації (H-M), праворуч тестовий текст пером Crisp Italic M.

On the left is the text test by the factory nib before modification (H-M), on the right is the text test text by the Crisp Italic M.

В решті 2: хороший і якісний інструмент з цікавим і красивим характером лінії – я дуже люблю використовувати Італіки для повсякденного письма майже так само, як і флексові пера:). Дуже рекомендую спробувати тим хто ніколи не пробував, але багато пише – це дуже прикрашає текст.

At the end 2: good and high-quality tool with interesting and beautiful character of the writing line – I really love using Italiс nib for everyday writing as much as flex nibs :). I highly recommend trying to those who have never tried but write a lot – this greatly adorns what has been written!

Update 6:

Для ілюстрації використав пророчу цитату Енді Уорхола висловлену ще 1968 року, коли не те, що не знали ні про Інстаграм, ні про Тік-Ток, а навіть не здогадувалися фантасти.

To illustrate, I used a prophetic quote from Andy Warhol, expressed back in 1968, when not only did not know about Instagram, or about Tik-Tok, and even science fiction writers did not even guess.

Ця дещо пророча епіграма спочатку з’явилася у програмі виставки його робіт 1968 року у Moderna Museet у Стокгольмі, Швеція. 15 хвилин слави перетворилися на всесвітній афоризм, який відверто говорить про те, що слава скороминуща. Коли кількість переглянутих картинок збільшується щодня, а самореклама захоплює весь світ. Уорхол був не просто художником, можливо, він бачив майбутнє!

“У майбутньому кожен може стати всесвітньо відомим на 15 хвилин”. 🙂

This somewhat prescient epigram originally appeared in the program for a 1968 exhibition of his work at the Moderna Museet in Stockholm, Sweden. 15 minutes of fame has evolved into a worldwide aphorism which frankly points out that fame is fleeting. With screens multiplying by the day and self-promotion taking over the globe, the barriers to fame are, indeed, close to extinction. Warhol was not just an artist; it seems he was a clairvoyant too!

“In the future, everyone will be world-famous for 15 minutes.”

Andy Warhol was an American artist, film director, and producer who was a leading figure in the visual art movement known as pop art. His works explore the relationship between artistic expression, advertising, and celebrity culture that flourished by the 1960s, and span a variety of media, including painting, silkscreening, photography, film, and sculpture. Some of his best known works include the silkscreen paintings Campbell’s Soup Cans (1962) and Marilyn Diptych (1962), the experimental films Empire (1964) and Chelsea Girls (1966), and the multimedia events known as the Exploding Plastic Inevitable (1966–67).
Born and raised in Pittsburgh, Warhol initially pursued a successful career as a commercial illustrator. After exhibiting his work in several galleries in the late 1950s, he began to receive recognition as an influential and controversial artist. His New York studio, The Factory, became a well-known gathering place that brought together distinguished intellectuals, drag queens, playwrights, Bohemian street people, Hollywood celebrities, and wealthy patrons. He promoted a collection of personalities known as Warhol superstars, and is credited with inspiring the widely used expression “15 minutes of fame”. In the late 1960s he managed and produced the experimental rock band The Velvet Underground and founded Interview magazine. He authored numerous books, including The Philosophy of Andy Warhol and Popism: The Warhol Sixties. In June 1968, he was almost killed by radical feminist Valerie Solanas, who shot him inside his studio. After gallbladder surgery, Warhol died of cardiac arrhythmia in February 1987 at the age of 58 in New York.
Warhol has been the subject of numerous retrospective exhibitions, books, and feature and documentary films. The Andy Warhol Museum in his native city of Pittsburgh, which holds an extensive permanent collection of art and archives, is the largest museum in the United States dedicated to a single artist. A 2009 article in The Economist described Warhol as the “bellwether of the art market”.

Енді Уорхол американський художник, кінорежисер та продюсер, який був провідною фігурою у русі візуального мистецтва, відомому як поп-арт. Його роботи відображали взаємозв’язок між художнім самовираженням, рекламою та культурою знаменитостей, який популяризував у 1960-х роках у засобах масової інформації, включаючи живопис, шовкографію, фотографію, кіно та скульптуру. Деякі з його найвідоміших робіт: шовкографія “Банки з супом Кемпбелла” (1962), “Мерілін Діптіх” (1962), експериментальні фільми “Імперія” (1964) та “Дівчата з Челсі” (1966), а також шоу “Вибух пластикової” неминучості» (1966-1967).
Уорхол народився і виріс у Піттсбурзі та зробив успішну кар’єру комерційного ілюстратора. Виставивши свої роботи у кількох галереях наприкінці 1950-х років, він отримав визнання як впливовий та суперечливий художник. Його нью-йоркська студія The Factory стала відомим місцем збору видатних інтелектуалів, трансвеститів, драматургів, богемних вуличних людей, голлівудських знаменитостей та багатих покровителів. Він просував “колекцію особистостей” відомих як суперзірки Воргола. Наприкінці 1960-х він керував та продюсував експериментальний рок-гурт The Velvet Underground та заснував журнал Interview. Уорхол став автором багатьох книг, у тому числі «Філософія Енді Ворхола» та «Попізм: шістдесяті роки Уорхола». У червні 1968 року його мало не вбила радикальна феміністка Валері Соланас, яка застрелила його у своїй студії. Після операції на жовчному міхурі Уорхол помер від серцевої аритмії у лютому 1987 року у віці 58 років у Нью-Йорку.
Уорхол був учасником численних ретроспективних виставок, книг, художніх та документальних фільмів. Музей Енді Воргола в його рідному місті Піттсбурзі, в якому зберігається постійна колекція творів мистецтва та архівів, є найбільшим музеєм у Сполучених Штатах, присвяченим одному художнику. У статті 2009 року в The Economist Уорхол названо «провідником арт-ринку».

Ink: Sailor Jentle Blue-Black (cartridge)

Update 7:

Переробив фотографії, тому що ті, що вище, мені здалися недостатньо зрозумілими

I redid the photos, because the ones above didn’t seem clear enough to me

Update 06.02.2023:

Ще одна модель прийшла на налаштування, бо с заводу у неї було перетиснуте перо і з неправильною формою щілини яка була затиснута зі звичайної сторони та розходилась до зворотної.

Another pen by this model came for adjustment, because from the factory it had a pinched nib and gap, an irregularly shaped that was pinched from the right side and diverged on the reverse.

Перо: таке саме як і попередні але розмірності EF. Ще, над відміну від вище показаних з пера зник напис 1911, та замість напису Sailor курсівом з’явилось ювелірне тавро Sta⚓SPE. Дата виробництва – 22A (січень 2022).

The nib: same as previous, but dimension is EF. Also, unlike the previous ones shown above, the inscription 1911 has disappeared from the surface, and instead of the cursive Sailor, the jeweler’s stamp Sta ⚓SPE has appeared. Production date – 22A (January 2022).

Після корекції та налаштування ручка була протестована фірмовим картриджем Sailor Black Ink, який входив до комплекту з чорним чорнилом.

After correction and adjustment, the pen was tested by branded cartridge Sailor Black ink which included in retail set.

Ширина ординарної лінії прямою стороною становить 0.2-0.25 мм, як і зворотною стороною. Натиск дозволяє збільшити лінію до 0.5мм. Пряма сторона має фірмовий зворотний зв’язок, але зворотний бік я підполірував.

The width of the line by the right side is 0.2-0.25 mm, as the reverse side. Pressure allows increasing the line up to 0.5 mm. The right side has a branded feedback, but I polished the reverse side to smooth glide.

У підсумку 3: після корекції перо мені сподобалось – пише тонко, а з фірмовим фідбеком відчувається як твердий олівець (2Н-3Н). Зворотний бік після корекції пише сухо, як і треба, але дає змогу робити тонке тонування. Ручка залишила позитивні враження, що, мабуть, відчувається по малюнку.

At the end 3: after correction and adjusting, I liked this nib and pen – it writes thinly, and with branded feedback it feels like a hard pencil (2H-3H). The reverse side after correction writes dryly, and it’s good, it should be, and it’s allows for light toning or shading. The pen left a positive impression, which can probably be felt from the sketch.

Update 9:

Зверху “як було”, знизу після налаштування. Above “as it was”, below after adjustment.

Update 10:

Збільшене фото пера. The magnify of the nib.

Update 11:

Оскільки ще не було фото вигляду ручки у руці то додаю і це фото.

Since there has not yet been a photo with pen in hand, I am adding this photo.

Update 12:

На завершення тестовий ескіз – Богдан Кротевич (позивний Тавр) – начальник штабу та перший заступник командира полку спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Він – один із захисників Маріуполя, які майже три місяці утримували контроль над «Азовсталлю», доки не отримали наказу виходити із заводу.

Finally, a test sketch – Bohdan Krotevych (call sign Tavr) – chief of staff and first deputy commander of the special purpose regiment “Azov” of the National Guard of Ukraine. He is one of the defenders of Mariupol, who held control over Azovstal for almost three months until they were ordered to leave the plant.

Богдан Кротевич – кримчанин, який служить Україні у складі полку спецпризначення «Азов». Його ім’я значиться серед 215 українських військовослужбовців, звільнених із російського полону внаслідок обміну 21 вересня. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він захищав Маріуполь, пройшов випробування «Азовсталлю» та разом з іншими «азовцями» чотири місяці утримувався на території, підконтрольній угрупованню «ДНР». Захищати Україну зі зброєю в руках Богдан Кротевич вирішив після російської анексії Криму, через яку постраждала його родина.
Богдан Кротевич увійшов до полку «Азов» добровольцем у 2014 році. На той момент він був ще студентом, тому завершував навчання заочно, вже будучи військовослужбовцем. До «Азова» він прийшов звичайним солдатом, а в результаті дослужився до начальника штабу та звання майора.
Російська пропаганда всіляко демонізує полк «Азов», називаючи його «націоналістичним формуванням», а його учасників «нацистами і злочинцями». Але історія Богдана Кротевича розвінчує цей міф. За створеним Росією чином «нациста» стоїть кримчанин, який не змирився з тим, що в нього забрали дім у 2014 році.
Богдан Кротевич народився у Сімферополі, де його родина жила з 1989 року минулого століття. На півострів вони переїхали з Києва за рекомендацією лікарів – Сандрі Кротевич у дитинстві необхідне було лікування від астми серед сприятливої для цього кримської природи.
Богдан Кротевич з дитинства захоплювався малюванням, навчався у Сімферопольській школі мистецтв, вивчав німецьку та англійську мови та ніколи не мріяв бути військовим – каже сестра. Закінчивши школу, вступив до Академії водного транспорту України (факультет водного водіння, що випускає спеціалістів торговельного флоту) та переїхав до Києва. У 2013 році він брав активну участь в акціях Євромайдану. У 2014 році він дивився, як кримські військовослужбовці, які присягали народу України, масово йшли на службу Росії і здавали Крим.
Богдан Кротевич із 2014 року брав участь у боях в зоні АТО у складі полку «Азов». У 2015 році воював за Широкине та стояв на захисті Світлодарської дуги у 2019 році. У 2016 році брав участь в оборонній операції Мар’їнки та Красногорівки. Після 24 лютого 2022 року Богдан Кротевич знову почав захищати свій дім.

Bohdan Krotevych is a Crimean who serves Ukraine as part of the special forces regiment “Azov”. His name is listed among 215 Ukrainian servicemen released from russian captivity as a result of the September 21 exchange. Since the beginning of russia’s full-scale invasion of Ukraine, he defended Mariupol, passed the “Azovstal” test and, together with other “Azovians”, was detained for four months in the territory controlled by the “DPR” group. Bohdan Krotevych decided to defend Ukraine with a weapon in his hands after the russian annexation of Crimea, which caused his family to suffer.
Bohdan Krotevych joined the “Azov” regiment as a volunteer in 2014. At that time, he was still a student, so he completed his studies by correspondence, already being a military man. He came to “Azov” as an ordinary soldier, and eventually rose to the rank of chief of staff and major.
russian propaganda demonizes the Azov regiment in every possible way, calling it a “nationalist formation” and its members “Nazis and criminals.” But the story of Bohdan Krotevych decline this myth. Behind the image of a “Nazi” created by russia is a Crimean man who has not come to terms with the fact that his home was taken from him in 2014.
Bohdan Krotevych was born in Simferopol, where his family lived since 1989 of the last century. They moved to the peninsula from Kyiv on the recommendation of doctors – Sandra Krotevych needed asthma treatment as a child amid the favorable Crimean nature.
Bohdan Krotevych was fond of drawing since childhood, studied at the Simferopol Art School, studied German and English and never dreamed of being a soldier, says his sister. After graduating from school, he entered the Academy of Water Transport of Ukraine (faculty of water driving, which produces specialists of the merchant fleet) and moved to Kyiv. In 2013, he took an active part in the Euromaidan actions. In 2014, he watched as Crimean mi;itary, who swore an oath to the people of Ukraine, en masse went to the service of russia and surrendered Crimea.
Since 2014, Bohdan Krotevych participated in battles in the anti-terrorist operation zone as part of the “Azov” regiment. In 2015, he fought for Shyrokyne and defended the Svitlodar arc in 2019. In 2016, he participated in the defense operation of Maryinka and Krasnohorivka. After February 24, 2022, Bohdan Krotevych began to defend his home again.