Авторучка “СОЮЗ” АР-65 (USSR AR-65 “Soyuz”)

Hey everyone! I don’t really like fountain pens with hooded nibs, and even less I like Soviet-made pens for various reasons, but since I got a pen to service which not yet in my knowledge base reviews, I decided to fix it. This is probably one of the most affordable among the pens desired by Soviet people who liked fountain pen writing, probably because it is a modified clone of the world-famous Parker “51”.

Вітаю всіх! Я не дуже люблю ручки з закритими перами і ще менше мені подобаються ручки радянського виробництва через різні причини, але оскільки до мене потрапила ручка на обслуговування якої ще не було в оглядах, то я вирішив це виправити. Це, мабуть, одна із самих доступних серед бажаних ручок у радянських користувачів перового письма, мабуть, тому що це модифікований клон всесвітньо відомої Parker “51”.

Авторучка “Союз” АР-65 Avtoruchka AR-65 (made in USSR) ЛВО “Союз”, м. Ленінград. “Soyuz”, Leningrad. ~1960-1990.

Ручка з себе являє модифікацію відомої Parker 51 з радянською системою вбудованого конвертера. Секція містить трубчасте перо яке прикрито капюшоном, вбудований конвертер тримається у секції на лівосторонньому різьблені. Корпус приєднується не до секції, а до вбудованого конвертера. Ковпачок на терті, чіпляється за додаткові вушка на секції і має внутрішній пластиковий ковпачок для герметизації пера. Ковпачок позолочений, корпус зроблений з блакитного пластику.

This fountain pen is a modification of the well-known Parker 51 with a Soviet captive(built-in) converter system. The section contains a tubular nib which is covered by hood, the captive converter is screw in the section on the left-hand thread. The body is not connected to the section, but to the body of captive converter. The cap on friction, hold to the extra lugs on the section and has an internal plastic cap to seal the nib. The cap is gold-plated and body is made of blue plastic.

Ковпачок, прикрашено пластиковим навершям блакитного кольору та в нижній частині логотипом виробника ЛВО “Союз”. Навершя корпусу зроблене металевим з тисненням. Більша частина ковпачка зроблена сатиновою.

The cap is decorated with a blue plastic top and in the lower part imprinted logo of the LVO “Soyuz” factory. The top of the body is made of metal with embossing. Most of the cap cover is brushed.

Фідер простий, ебонітовий, діаметром 3 мм, який встромляєтеся в пластиковий стакан. Цікаво що верхній та нижній прорізи зроблені не симетричними – але це часте явище у радянському виробництві яке отримало термін “халтура”.

The feed is simple rod, ebonite, with a diameter of 3 mm, which stick into a plastic collar. It is interesting that the upper and lower slots are not made symmetrically – but this is a frequent phenomenon in Soviet production, which received the term “khaltura” (carelessly, trash, qualityless).

Перо: сталеве, трубчасте, маленького розміру, за формою майже копіює перо Parker 51. На перо нанесено логотип виробника “Я” у крузі, що говорить про Ярославський завод “Оргтехніки” який виробляв пера не тільки для власних потреб, а і на замовлення для інших фабрик СРСР.

The nib: steel, tubular, small-sized, in shape it almost copies the Parker 51 nib. The nib has the logo of the manufacturer “(reverse) R” in a circle, which speaks of the Yaroslavl factory “Orgtechnic”, which produced nibs not only for its own needs, but also to order for other USSR factories.

Overall tool dimensions: folded length is – 138.2 mm, without cap – 124 mm. The diameter of the body is – 11.2 mm, at the grip – 9 mm. The weight of folded tool is – 15.6 g, without cap – 7.8 g.

Загальні розміри інструменту: довжина складеного інструменту – 138.4мм, зі знятим ковпачком – 124мм. Діаметр корпусу – 11.2 мм, у місці хвату – 9 мм. Вага складеного інструменту – 15.6 г, зі знятим ковпачком – 7.8 гр.

Хвилинки історії:

З ініціативи Л. Б. Красіна Акціонерне товариство «Міжнародна книга» приступає до організації в Ленінграді промислового виробництва канцелярського приладдя, яке до післявоєнного часу імпортувалося з різних країн світу за чисте золото. У чотириповерховому будинку колишньої цукеркової фабрики А. М. Пилина (Ліговский пр., буд. 166) створюється перше у країни виробництво канцелярського приладдя, яке невдовзі отримало ім’я Л. Б. Красіна. Завод існує з 11 травня 1925 року під назвою: Ленінградське відділення 1-ї державної фабрики канцелярського приладдя і знаходиться у віданні Акціонерного товариства «Міжнародна книга». У цьому ж, 1925 року, у Німеччині було закуплено устаткування (прес-автоматы Тюмлер, Альбе-Верке та інших.) і матеріали виробництва канцелярських виробів, а також були запрошені фахівці. У 1927 році з метою розвитку вітчизняного виробництва шкільно-письмового приладдя Указом Уряду фабрика перейменована на фабрику «Союз» імені Л. Б. Красіна і переведена у відання Канцпромтресту Ленінградського обласного управління місцевої промисловості. Фабрика виготовляє пір’я, кнопки, скріпки, шпильки. У 1933 році розпочався промисловий випуск логарифмічних лінійок та готовалень. В 1936 спеціальною постановою Раднаркому фабрика «Союз» перейменована на завод шкільних металевих виробів «Союз» імені Л. Б. Красіна. В 1936 освоювалися нові вироби: перо № 36 поліпшеного типу, лінійки типу Іоріша, звукометричні лінійки типу Позоєва. Проведено досліди з виготовлення авторучки, виготовлено робочі креслення п’яти різних конструкцій автоматичних олівців. І 1937 року завод освоїв випуск авторучок.

У період Другої Світової війни завод евакуювався в м. Ярославль і з 1941 по 1944 там організував виробництво пер та авторучок. Верстати, машини, преса доставлялися на склад, що розташований на Угличеськом шосе. Цей склад став монтажним майданчиком майбутнього заводу. У Ленінграді у перші місяці війни на заводі було організовано виробництво ручних гранат типу РГД-41 та РГД-43. 17 травня 1944 року завод «Союз» розпочинає роботи з відновлення заводу. В 1945 почали відновлювати цехи з виробництва пера, готовалень та логарифмічних лінійок. У 1961 році рішенням Ленінградської обласної Ради профспілок та Ленраднаргоспу заводу надано звання «Підприємство високої культури». Виробництво сталевих пер передано до м. Ярославль.

В 1965 колектив працює над освоєнням кулькових ручок. З 1965 головний напрямок спеціалізації заводу – виробництво засобів письма: пір’яних і кулькових ручок, настільних приладів. При заводі “Союз” створюється “СКТБ” (спеціальне конструкторсько-технологічне бюро). У червні 1966 року завод придбав 2-гу Швейцарську лінію виготовлення більшоб’ємних ампул. 1968 року завод об’єднався із заводом «Авторучка», який з 2 січня 1968 року включений до складу Ленінградського заводу «Союз». 1974 року Ленінградський завод «Союз» реорганізовано і перейменовано на Ленінградське виробничо-технічне об’єднання «Союз». У 1974 р. на базі «СОЮЗу» було створено спеціальне конструкторсько-технологічне бюро засобів письма. У ці роки були розроблені спеціальні ручки для записів у невагомості, якими писали космонавти на космічних кораблях «СОЮЗ-3» та «СОЮЗ-4», розроблені перші вітчизняні фломастери, спеціальні вузли, що пишуть (пірографи) для реєструючої апаратури електростанцій, і популярні тому ручки – “шпигуни”. криза 1990-х викликала занепад виробництва. Зараз об’єднання “СОЮЗ” випускає шкільне приладдя, що пише й вироби з пластику.

Moments of history:

At the initiative of L. B. Krasin, the “International Book Joint-Stock Company” is starting to organize industrial production of stationery in Leningrad, which until post-war time were imported from different countries of the world for pure gold. In the four-story building of the former candy factory A. N. Pylin (Ligovsky Ave., 166), the country’s first production of stationery was created. The plant has existed since May 11, 1925 under the name: The Leningrad Branch of the 1st State Stationery Factory and is under the jurisdiction of the “International Book Joint-Stock Company”. In 1925, equipment was purchased in Germany (press automats Tyumler, Albe-Werke, etc.) and materials for the production of stationery, and experts were invited. In 1927, in order to develop the domestic production of school supplies, the factory was renamed to the ” L. Krasin factory “Soyuz”” and transferred to the Kanzpromtrest of the Leningrad Regional Department of Local Industry. The factory produces feathers, buttons, clips, pins. In 1933, the industrial production of logarithmic lines began and is ready. In 1936, the “Soyuz factory named Krasin” was renamed the “Soyuz School Metalware Factory named L. Krasin” with a special resolution of the Council of People’s Commissars of the USSR. In 1936, new products were mastered: dip nibs No. 36 of an improved type, rulers of the Yorish type, sound meters of the Pozoev type. Experiments on the manufacture of pens, working drawings of five different designs of automatic pencils. In 1937, the plant mastered the production of pens.

During the Great Patriotic War (World War II), the plant was evacuated to the city of Yaroslavl and from 1941 to 1944 it organized the production of nibs and fountain pens there. Machines, presses were delivered to a warehouse located on the Uglichsky highway. This warehouse became the installation site of the future plant. In Leningrad, in the first months of the war, the factory organized the production of hand grenades such as RGD-41 and RGD-43. On May 17, 1944, the plant “Soyuz” begins work on the restoration of the plant. In 1945, began to restore the workshop for the production of nibs, ready and slide rules. In 1961, by the decision of the Leningrad Regional Council of Trade Unions and Lensovnarhoz, the plant was awarded the title “Enterprise of High Culture”. Production of steel feathers transferred to the city of Yaroslavl.

In 1965, the team has been working on the development of ballpoint pens. Since 1965, the main direction of the plant’s specialization is the production of writing tools: fountain pens and ballpoint pens, desk instruments. When the plant “Soyuz” is created “SKTB” (special design and technology bureau). In June 1966, the plant acquired the 2nd Swiss line for the manufacture of large ampoules. In 1968, the plant merged with the plant “AVTORUCHKA”(fountain pen), which since January 2, 1968 was incorporated into the Leningrad plant “Soyuz”. In 1974, the Leningrad plant “Soyuz” was reorganized and renamed into the Leningrad production and technical association “Soyuz”. In 1974, a special design and technological bureau of writing tools was created on the basis of the “Soyuz”. During these years, special pens were designed for writing in zero gravity, which astronauts wrote on the spacecraft “Soyuz-3” and “Soyuz-4”, developed the first domestic felt-tip pens, special writing units (pyrographs) for recording equipment of power plants, and were popular for some time back handles – “spies pens”. The crisis of the 1990s caused a decline in production. Now the factory “Soyuz” produces writing school supplies and plastic products.

Ручка мала деякі недоліки: по-перше, перетиснуте перо з утвореним майданчиком на кінчику (sweetspot) яке майже не писало, по-друге, хтось намагався полагодити тріщину пластику на корпусі та зробив це досить невдало, по-третє, заклинивший поршень який привів до зірвання різблення на ручці приводу поршня, та по-четверте частково відшаровану позолоту на пері яка частково забивала фідер. Після усунення всіх недоліків та налаштування, ручка була протестована.

The pen had some flaws: firstly, a pinched nib with sweetspot that hardly wrote, secondly, someone tried to repair a crack on plastic body and did it quite badly, thirdly, a stuck piston that led to thread wearoff on the piston knob, and fourthly, partially peel off gold-plating on the nib, which partially clogged the feed. After eliminating all the shortcomings and adjusting, the pen was tested.

Ширина лінії прямою стороною становить 0.5 мм, натиск дозволяє збільшити цю лінію до 0.8 мм. Зворотний бік пише лінією в 0.3 мм та прозоро.

The line width by right side is 0.5 mm, and pressure allows increasing this line to 0.9 mm. The reverse side is written with a line of 0.3 mm and some transparency.

На закінчення: Головна проблема та хвороба радянських ручок це низька якість як збірки, так і окремих частин. Пластик дуже схилено до лускання, пера дуже погано налаштовані, позолота неякісна. Купувати таку ручку вартує лише на згадку про свою юність\молодість\радянське минуле або для колекції якщо все інше у вас вже є. Дуже часто вартість ремонту, налаштування на нормальну роботу та обслуговування таких ручок виходить значно вище за ціну придбання на вторинному ринку. Хоча відверто зізнаюсь кольорова схема саме цієї ручки просто неперевершена!

At the end: The main problem and disease of Soviet pens is the low quality of both the assembly and individual parts. The plastic is very prone to peeling, the nibs are very badly adjusted, the gold-plating is a poor quality. Buying such a pen is worth it only as a memory of your youth\Soviet past or for a collection if you already have everything else. Very often, the cost of repair, adjustment to normal work and service of such pens is much higher than the purchase price on the secondary market. Although, frankly, the color scheme of this pen is simply unsurpassed!)).

Update 1:

В якості першого апдейту невдалий ремонт корпуса та пошкоджена ручка поршня

As a first addon, a poor repair of the crack on body and damaged piston knob

Update 2:

Відшарована позолота пера

How gold plating peel off from the nib surface

Update 3:

Корекція плошадки пера (sweetspot)

Sweetspot correction

Update 4:

Традиційно фотографія пера крупно.

Traditionally, magnifying photo of the nib.

Update 5:

То як ручка виглядає в моєї руці.

How looks pen in my hand.

Update 6:

Поблизу населеного пункту Архангельське Херсонської області ще 20 вересня 2022 року, внаслідок несумісного з життям поранення, загинув 26-річний лейтенант Єгор Головчанський. Тіло важко було опізнати і тільки після проведення експертизи ДНК 12 грудня підтвердилась його особистість.

On September 20, 2022, 26-year-old lieutenant Yehor Golovchanskyi died near the village of Arkhangelske, Kherson region, as a result of a non-life-threatening wound. It was difficult to identify the body, and only after a DNA examination on December 12 was his identity confirmed.

Народився на Луганщині. Ріс кмітливим та допитливим хлопчиком. У п’ять років вже вмів читати. Тільки-но закінчив школу, почалася війна. Тому в 2014 році виїхав та продовжив навчання на Дніпропетровщині.
У 2020 році з відзнакою закінчив університет, отримав ступінь магістра та вступив на заочну форму навчання на аспірантуру. Під час навчання в університеті закінчив військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта. Склав присягу на вірність Україні.
26 лютого 2022 року Єгор добровольцем пішов до військкомату.
У серпні йому присвоїли звання лейтенанта. Командував взводом в окремій стрілецькій бригаді на Херсонському напрямку. Мав декілька контузій, але, побувши у шпиталі всього два тижні, знову відправився на передову.
20 вересня ворожа міна обірвала його молоде життя.

He was born in Luhansk Region. He grew up as a smart and inquisitive boy. At the age of five, he already knew how to read. As soon as he finished school, the war began. Therefore, in 2014, he left and continued his studies in the Dnipropetrovsk region.
In 2020, he graduated with honors from the university, received a master’s degree and enrolled in a correspondence form of study for postgraduate studies. During his studies at the university, he graduated from the military department and received the rank of junior lieutenant. He took an oath of loyalty to Ukraine.
On February 26, 2022, Yehor go to the Military Commissariat.
In August, he was promoted to the rank of lieutenant. Commanded a platoon in a separate rifle brigade in the Kherson direction. He had several contusions, but after being in the hospital for only two weeks, he went to the front line again.
On September 20, an enemy mine cut short his young life.