One of the most prestigious and desirable models of the Soviet Union was “Shark Tail”, which was a Soviet clone of the famous Montblanc brand. This model was produced on two of the most powerful factories of the Soviet Union – the Kharkiv’s “Orgtechnics” factory and Leningrad’s “Soyuz” factory. Externally, the difference between these models consisted in the different shape of the clip and the ring between barrel and section. In Soyuz’s it was transparent orange, and in Kharkiv’s it was metallic.

Одна із самих престижних та бажаніших моделей радянського союзу був “Акулій хвіст”, який був радянським клоном відомого бренду Монблан. Ця модель вироблялась на двох самих потужних підприємствах радянського союзу – Харківському заводу “Оргтехніка” та Ленінградському заводі “Союз”. Зовнішньо відмінність моделей складалась у різній формі кліпа та кільцю між барелем та секцією. У союзівської воно було прозорим помаранчевого кольору, а у харківської металевим.

Авторучка АР-806  Avtoruchka AR-806 (made in USSR) Харківський завод “Оргтехніка”. Kharkiv’s “Orgtechnics” factory. ~1970-1990 с золотим пером  ЛПО “Союз” (АР-2-1). м. Ленінград

Це перо є продовженням попередньої теми та повністю відповідає стандарту радянської авторучки:). Той самий вбудований конвертер з прозорого пластику з поршнем, але основний корпус виконаний з металу жовтого кольору, так само як і ковпачок. Замість прозорої, оранжевої, пластикової вставки між конвертером та секцією є втулку з того ж металу, як і основні частини. На корпусі та кришці є візерунок у вигляді поздовжніх смужок. Кришка на терті.

This pen is a continuation of the previous topic and fully conforms to the Soviet pen standard :). The same built-in converter made of transparent plastic with a piston, but the body is made of yellow metal, just like the cap. Instead of a transparent, orange, plastic insert between the converter and section, there is a metal bushing made of the same metal as the main parts. There is a pattern of longitudinal stripes on the body and cap. The cap on friction.

Перо: золоте, 585 проби, те саме знамените “Акулий хвіст”, однак як писав вище, мені потрапилося або занадто хитре, або добре зношене, і на жаль абсолютно не варіативне (тобто жорстке) перо – отже, не знаю, це закономірність чи виняток. На пері, в центральній частині знаходиться логотип ЛПО “Союз”, а у хвостовій частині з одного боку 585 проба, а з іншого 2 і 3 в колі, як і в попередній моделі. З в колі це познака “золото”.

The Nib: solid gold, 583° proof, the same famous “Shark tail”, however, as I wrote above, I got either a too tricky or a well-worn one, and unfortunately, a completely non-variable (i.e. hard) nib – so I don’t know if this is a rule or an exception. The nib has the logo of the Leningrad Pen Factory “Soyuz” in the central part, and in the tail part, on one side, 585 hallmark, and on the other side, 2 and 3 into circle, just like in the previous model. The 3 into circle is meaning “gold.”

Цей представник є радянським клоном на модель Montblanc 12 (14, 22, 24, 32, 34) з пером типу Wing. Система заправки була взята стандартна та випробувана на інших моделях радянських ручок.

This model is a Soviet clone of the Montblanc 12 (14, 22, 24, 32, 34) with a Wing type nib. The filling system was taken as standard and tested on other models of Soviet pens.

Загальні розміри ручки досить схожі: повна довжина 132мм, зі знятою кришкою – 117мм. Діаметр корпусу – 11,5мм, грипу – 10мм. Повна вага – 23г, зі знятою кришкою – 16г, але це зрозуміло через стальний корпус.

Overall dimensions of the pen are quite similar: total length – 132mm, without cap – 117 mm. Body diameter – 11.5 mm, at the section – 10 mm. Total weight – 23g, without cap – 16g, but this is understandable due to the steel body.

Ручка була повністю розібрана, обслужена, замінено зламаний фідер, все змащено та перевірено у роботі.

The pen was completely disassembled, serviced, a broken feeder was replaced, everything was lubricated and tested in work.

На відміну від попереднього представника, більш масивний фідер має більш якісну систему подачі чорнил, тому вона виглядає як проміжна між економічною та помірною. Товщина лінії у цього пера прямою стороною близько 0,35мм, що практично ідентично попередньому варіанту, але через меншу подачу лінія здається тоншою та прозорішою. Проте ковзання дуже плавне, практично без зворотного зв’язку, але з виразним звуком “шуршання”, як при звичайному письмі, так і при швидких розчерках. Натиск дозволяє дещо наситити лінію, але вона залишається той же ширини. Зворотна сторона пише дуже тонко, можна сказати, достатньо гостро, але не шкрябає – 0,2мм, при цьому лінія також ж прозора.

Unlike the previous model, the more massive feed has a higher-quality ink flow system, making it look like a middle between dry and normal. The line thickness with this nib is approximately 0.35mm, which is practically identical to the previous variant, but due to the lower ink flow, the line appears thinner and more transparent. However, the glide is very smooth, practically without feedback, but with a distinct “rustling” sound, both by normal writing and fast strokes. Pressure allows to somewhat saturate the line, but it remains the same width. The reverse side writes very thinly, almost crispy, but without scratching – 0.2mm, and the line remains transparent.

В решті решт: Ну що сказати, звісно, за радянськими мірками ручка виглядає “дорого” а-ля позолота (до речі, не зносилася від часу зовсім, якщо вона була) і виготовлена досить якісно: ебонітовий фідер, поршень з кількома ребрами. при цьому плавне ковзання, помірна подача, але то було тоді. Тепер ми знаємо, що є Монблан 12 (14, 22, 24, 32, 34) … Загалом, якщо чесно сказати, я не захопився “легендами”, на жаль… але це я, напевно, комусь вони сподобаються, можливо, через ностальгічні спогади. Можна спробувати, а можна і не спробувати, коли є щось більш цікаве:). Ну, якось так. Так, на додаток хочу сказати, що цей варіант, швидше за все, був у руках вандалів у лихі 90-ті, і рідне перо було витягнуто на лом. Пізніше один з власників знайшов підходяще за розміром перо, майже від брата-близюка, ручки “Союз” АР-95 і встановив в цю, тому ми ймовірно бачимо корпус від харківської ручки, а перо від ленінградської. Але відмінності між ними мінімальні, так би мовити, в деталях, кліп, кільце та втулка пера.

At the end: Well, what can I say, of course, by Soviet standards, the pen looks “expensive” a-la gold-plated (by the way, it didn’t wear off over time, if it was) and is made quite qualitatively: ebonite feed, piston with several ribs. At the same time, smooth glide, moderate ink flow, but that was back then. Now we know about Montblanc 12 (14, 22, 24, 32, 34)… Overall, honestly, I’m not thrilled with the “legends,” unfortunately… but that’s me, perhaps someone will like them, maybe due to nostalgic memories. You can try, or you can not try when there’s something more interesting:). Well, something like that. Yes, in addition, I want to say that this variant, most likely, was in the hands of vandals in the difficult 90s, and the original nib was pulled out for gold scrap. Later, one of the owners found a suitable-sized nib, almost from a sibling pen, the “Soyuz” AR-95, and installed it in this one, so we probably see a body from the Kharkiv’s pen and nib from the Leningrad’s one. But the differences between them are minimal, so to speak, in details, clip, ring, and nib collar.