I have already several sketches of historical pieces of Kyiv and I decided to combine them into one post:). Well, as new ones appear, I will add and update, I think:). Therefore, welcome to Kyiv.

Зібралося в мене декілька ескізів історичних шматочків Києва та й вирішив я їх об’єднати в один пост. Ну і в міру появи нових додаватиму і оновлюватиму (я так гадаю:)). Тому ласкаво просимо на оглядову екскурсію Києвом!

(Last update 29.04.2024)
————————————–

Статуя Берегині на монументі Незалежності у Києві

Статуя Берегині (Оранти), розташована на вершині колони Монумента Незалежності що розташований у Києві на майдані Незалежності, зображує дівчину в українському національному вбранні, що тримає в руках калинову гілку.

The statue of Berehynia (Oranta, ukr: who protects and safety), located on the top of the column of the Independence Monument located in Kyiv on Independence Square, depicts a girl in Ukrainian national dress holding a viburnum branch in her hands.

Монумент Незалежності – тріумфальна колона в центрі Києва, яка була встановлена для відзначення десятиріччя незалежності України. Цей пам’ятник символізує народження нової держави і є одним з найвидатніших скульптурних творів країни. Монумент сбудовано у стилі украінського барокко/ампір, яке відбулося з 2000 по 2001 роки.

• Монумент Незалежності в Києві був зведений в 2001 році за задумом відомого скульптора Анатолія Куща. Монумент складається з 9-метрової статуї, яка височіє над містом на 52-метровій колоні.
• Для того, щоб Монумент Незалежності міг витримувати природні катаклізми , такі як сильний вітер, землетрус або навіть ураган, інженери використали підвішений маятник вагою півтора тонни. Розташовується він всередині колони і гасить коливання, які виникають, коли на пам’ятник діють силові впливи стихій.
• Фігура Оранти була натхненна скульпторкою Христиною Катракіс, яка є донькою автора монумента.

Скульптура виготовлена з бронзи й прикрашена українським національним вбранням. Деякі деталі Оранти, такі як калинова гілка, стрічка й орнамент на костюмі, покриті золотом. Колона оздоблена білим мармуром, спеціально привезеним з Італії. У середині колони є ґвинтові сходи. Загальна висота монументу становить 61 метр. Маса скульптури з литої бронзи – близько 20 тонн.

The Independence Monument is a triumphal column in the center of Kyiv, which was built to mark the tenth anniversary of Ukraine’s independence. This monument symbolizes the birth of a new state and is one of the most outstanding sculptural works of modern country history. The monument was built in the Ukrainian Baroque/Empire style, which took time from 2000 to 2001.

• The Independence Monument in Kyiv built to the plan of the famous sculptor Anatoly Kush. The monument consists of a 9-meter statue that rises above the city on a 52-meter column.
• In order for the Independence Monument to withstand natural disasters, such as strong winds, earthquakes or even hurricanes, engineers used a suspended pendulum weighing one and a half tons. It is located inside the column and dampens the oscillations that occur when the force of the elements acts on the monument.
• The figure of Oranta (Berehynia) was inspired by the sculptor Christina Katrakis, who is the daughter of the author.

The sculpture is made of bronze and decorated with Ukrainian national clothes. Some details of Oranta, such as the viburnum branch, the ribbon and the ornament on the costume, are covered by gold. The column is decorated with white marble specially brought from Italy. In the middle of the column there is a spiral staircase. The total height of the monument is 61 meters. The weight of the cast bronze sculpture is about 20 tons.

Pen: Wancher DreamPen w|Noodlers nib and Cross Peerless 125 Quartz Blue
Ink: Rohrer & Klingner SketchInk Marlene and Rohrer & Klingner SketchInk Carmen

Архангел Михаїл

Архангел Михаїл — архангел у юдаїзмі та християнстві. В Апокаліпсисі постає як верховний командувач (архістратиг) Божого війська супроти нечистих сил, яких перемагає в битві У єврейській народній традиції — заступник євреїв перед лицем Бога. У християнській традиції — ангел-цілитель, згодом — захисник, патрон вояків і лицарів. Покровитель душ померлих, які він зважує на терезах. Часто зображається у вигляді воїна, що перемагає дракона чи чорта, з мечем, прапором або терезами. У християн в День вшанування Архистратига — 29 вересня у західній традиції, також 8 травня, 8 листопада у східній традиції. Також — архістратиг Михаїл, чи архистратиг Михаїл.

Archangel Michael is an archangel in Judaism and Christianity. In the Apocalypse, he appears as the supreme commander (archistratig) of God’s army against evil forces, whom he defeats in battle. In the Jewish folk tradition, he is the representative of the Jews before God. In the Christian tradition, he is a healing angel, later defender, patron of soldiers and knights. The patron of the souls of the dead, which he weighs on the scales. Often depicted as a warrior defeating a dragon or devil, with a sword, banner or scales. For Christians, the Day of Commemoration of the Archstrategist is September 29 in the Western tradition, as well as May 8 and November 8 in the Eastern tradition. Also, archstrategist Michael, or arch-strategist Michael.

В Україні, з часів київського князя Всеволода архангел Михаїл є покровителем Києва, Київської області і взагалі Наддніпрянщини. Символами столиці і знаком небесного покровительства є статуя Архистратига Михаїла на Майдані Незалежності та Михайлівський Золотоверхий Собор та монастир. 19 вересня 2020 У Києві відкрили фонтан «Архангел Михаїл — охоронець Києва».

In Ukraine, since the time of Prince Vsevolod of Kyiv, Archangel Michael has been the patron of Kyiv, the Kyiv region, and the upper Dnipro region in general. Symbols of the capital and a sign of heavenly patronage are the statue of Archangel Michael on the Independence Square(Maidan Nezalezhnosti) and the Michael’s Gold-Doored Cathedral and Monastery. On September 19, 2020, the Archangel Michael – Guardian of Kyiv fountain was opened in Kyiv.

Статуї, храми, пам’ятники, монастирі на честь Архангела Михаїла розташовані в багатьох місцях по всій Україні. ВІн вважається помічником при нападах чужинців, війнах. Під час російсько-української війни вціліла під час обстрілу статуя Архангела у Бородянці. Вона залишилась майже неушкодженною серед згорілих та розбитих будинків. Також у 2022 році в Україну передали статую Михаїла – точну копію статуї в Монте-Гаргано, Італія.

Statues, temples, monuments, monasteries in honor of Archangel Michael are located in many places throughout Ukraine. He is considered an assistant during attacks by foreigners, wars. During the Russian-Ukrainian war, the Archangel statue in Borodyanka survived the shelling. She remained almost unscathed among the burnt and broken houses. Also in 2022, a statue of Michael was transferred to Ukraine – an exact copy of the statue in Monte Gargano, Italy.

Pen: Pilot Capless VP w|custom UEF nib
Ink: Platinum Carbon Black

Пам’ятник Володимиру Великому

Пам’ятник Володимиру Великому (Пам’ятник князю Володимиру) — найстаріший скульптурний пам’ятник Києва, споруджений у 1853 році. Один із символів міста. Розташований на нижній терасі Володимирської гірки. Архітектурна домінанта Дніпрових круч правобережної частини Києва.

Monument to Prince Volodymyr, is a monument in Kyiv, dedicated to the Grand Prince of Kyiv Volodymyr the Great, built in 1853. It is located on Volodymyrska Hill, the steep right bank of the Dnipro. It is the oldest sculptural monument, a dominating feature of the Dnipro banks, and one of the city’s symbols.

Володимир Святославич (960/963 — 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України.

Volodymyr I Sviatoslavich (958 – 15 July 1015), nicknamed the Great, was Prince of Novgorod from 970 and Grand Prince of Kiev from 978 until his death in 1015. The Eastern Orthodox Church canonised him as Saint Volodymyr.

Pen: Pilot Custom 823
Ink: vtg. Waterman’s Luminouse Blue

День міста Київ

Останні вихідні травня — день славетного міста Києва! То шануймо його разом друзі, бо це неперевершене за красою місце з найбагатшою історією!

День Києва (День міста Київ) — свято, присвячене місту Київ, яке відзначають у останню неділю травня. Перше святкування Дня Києва відбулося наприкінці травня 1982 року — святкування 1500-річчя Києва.
З 1984 року почалися регулярні вернісажі на Андріївському узвозі. А в останню неділю травня 1987 вперше був офіційно відзначено День міста Києва. В дійсності, заходи присвячені Дню Києва, відбуваються протягом декількох днів (трьох–п’яти), які передують останнім вихідним травня. В дні святкування відбуваються традиційні міжнародні змагання з велоспорту, щорічна спортивно-благодійна акція «Пробіг під каштанами» (забіги для спортсменів і любителів, старт для учасників на візках і дітей до 7 років), змагання з пляжного футболу, відкрита регата, фестиваль повітряних зміїв, міський турнір з кікбоксингу, чемпіонат Києва з роликовому спорту та інше.
На Співочому полі, в ботанічних садах відбуваються виставки весняних квітів. В більшості київських театрів показують спеціально підготовлені вистави для дорослих і дітей.
Традиційно, на головній площі міста — Майдані Незалежності, відбувається великий концерт за участю артистів української естради та шоу-колективів. Завершує святкування дня Києва шоу феєрверків з лазерними ефектами над Дніпром.

Грає море зелене,
Тихий день догора.
Дорогими для мене
Стали схили Дніпра,
Де колишуться віти
Закоханих мрій…
Як тебе не любити,
Києве мій!

В очі дивляться канни,
Серце в них переллю.
Хай розкажуть коханій,
Як я вірно люблю.
Буду мріяти й жити
На крилах надій…
Як тебе не любити,
Києве мій!

Спить натомлене місто
Мирним, лагідним сном.
Ген вогні, як намисто,
Розцвіли над Дніпром.
Вечорів оксамити,
Мов щастя прибій…
Як тебе не любити,
Києве мій!

Дмитро Луценко

День Киева — праздник, посвящённый городу Киев, который ежегодно проводится в последнее воскресенье мая. Первое празднование Дня Киева состоялось в конце мая 1982 года и было приурочено к празднованию 1500-летия города. С 1987 года День Киева стал постоянным официальным праздником. Во время Дня Киева, который растягивается на несколько дней, проводятся многие массовые мероприятия, в том числе большой концерт на главной городской площади Майдан Незалежности, парусная регата и велогонка Race Horizon Park, а также яркое и самое массовое спортивно-благотворительное мероприятие “Пробег под каштанами”. Завершает празднование салют.

Kyiv Day or officially the Day of Kyiv is a holiday in the Ukrainian capital Kyiv usually celebrated in the last weekend of May. Kiev Day was established in 1982, when it was 1,500 years since its founding (there is no exact date). Celebrations typically last the two days of the last weekend of May, when actors and musicians perform out in the streets. City residents and suburban tourists travel to the city to see performances, usually finished off with a firework show at around 10 p.m., in the evening.

Pen: Visconti RaceTech LE
Ink: Diamine Ochre

Храм Живоносного Джерела (Казанської Ікони Божої Матері)

— православний храм у Києві на Південній Борщагівці.

Вперше церква в ім’я Пресвятої Богородиці Живоносного Джерела у Братській Борщагівці була зведена між 1632 та 1657 рр., щойно після заснування самого села, що виникло на землях наданих “у вотчину” Київському Братському Богоявленському монастиреві козацьким гетьманом Іваном Петражицьким-Кулагою. Спочатку храм розташовувався на місці сучасного колодязя, але в друге, після занепада, церкву Живоносного Джерела, було зведено між 1740 та 1747 рр., за наказом митрополита Київського Рафаїла (Заборовського) “сумлінням та клопотом /ченців/ Києво-братського монастиря з добродіями” теж з дерева трохи в стороні. Рішенням Митрополита Київського і Галицького Арсенія, після огляду церкви Живоносного Джерела, 17 серпня 1861 р. було визнано за необхідне “побудувати на місці дерев’яної церкви нову кам’яну“ і спорудження церкви було закінчено щойно 1872 р. За часів Радянської влади церква занепала та була закрита, але в 1995р роботу церкви було відновлено служіннями.

За годы существования храма, его здание то превращали в культо-образовательные помещения, то в зернохранилища, закрывали несколько раз, после чего снова открывали, устраивали в нем школы, кинопрокат. В итоге в 1968 году храм превратили в центральный парк культуры и отдыха
Во времена открытия храма самым важным объектов в нем был чудотворный образ Божей Матери, который находился в отдельном киоте справа от иконостаса. Во время очередного переворота в церкви икона бесследно пропала, ее не могут найти и поныне.
В 1980 году на Борщаговке начались массовые застройки, и власти решили Храм Животворного Источника переделать в центр досуга молодежи «Олимпия». В это же время местные православные общины стали просить власти вернуть им здание храма для восстановления. И у них это таки получилось.
24 марта 1992 года Совет народных депутатов района принял решение про передачу храма православным общинам. Сразу же в это время началось активное восстановление храма и уже 16 марта 2002 года после длительных построек Храм Животворного Источника был освящен Святейшим Патриархом Киевским и всей Руси Филаретом.

For the first time, the church in the name of the Blessed Virgin Mary of the Living Source in Bratskaya Borshchagovka (now is Temple of the Living Source) was erected between 1632 and 1657, just after the foundation of the village itself, which arose on the lands given to the “Fraternity” of the Kiev Bratsk Epiphany Monastery by the Cossack’s Hetman Petrazhitsky-Kulaga. Initially, the temple was located on the site of a modern well, but in the second, after the decline, the Church of the Living Source, was erected between 1740 and 1747, by order of the Metropolitan of Kiev Raphael (Zaborovsky) also is from wood but a little to the side. The decision of Metropolitan Arseniy of Kyiv and Galicia, after inspection of the “Church of the Living Source”, on August 17, 1861 was considered necessary “to build a new stone’s Temle on the place of a wooden church” and the building of the church was completed in 1872. In a Soviet Union time the сhurch it was mainly closed, but in 1995 the work of the church was restored.

Pen: Pelikan Souverän M1000
Ink: Pelikan Edelstein Star Ruby (Color of the 2019 year)

Лютеранська кірха (церква) Святої Катерини

— німецька євангелічна церква у Києві. В Україні та Києві зокрема німці-колоністи оселилися в 2-й половині XVIII століття, адже Катерина ІІ запрошувала німецькі родини оселятися на території України. Перші переселенці мешкали переважно на Подолі. Перші богослужіння для ще невеликої німецької громади відправлялися в домі Георга Бунге — утримувача першої міської аптеки. Проте незабаром громаді стало тісно в невеликому будинку аптекаря і вже впродовж 1794–1795 років на Спаській вулиці звели невелику дерев’яну кірху (нім. Kirche — церква) на честь cв. Катерини. На жаль, ця перша церква загинула у вогні подільської пожежі 1811 року. Але вже незабаром місто надало вірянам місце на околиці Липок. 25 червня 1812 року нову дерев’яну церкву було закладено. Фінансові труднощі змусили церковних старост закласти свої будинки та звести на ці кошти храм. Теперішня будівля кірхи споруджена за проектом архітектора Івана Штрома. Здійснив будівництво та внутрішнє оздоблення Павло Шлейфер. Закладено будівлю було 19 червня 1855 року, а освячено 4 серпня 1857 року.
Церква відзначалася чудовою акустикою, мала орган, подарований купцем Кельном. Поруч із храмом знаходилося лютеранське училище. 1854 р. при храмі члени громади організували «Товариство співу» (Київське співоче товариство), такох були створені хор та симфонічний оркестр.

Лютеранская церковь Святой Екатерины — немецкая евангелическая церковь в Киеве. На Украине и Киеве в частности немцы-колонисты поселились во 2-й половине XVIII века. Первые переселенцы жили преимущественно на Подоле. Первые богослужения для ещё небольшой немецкой общины отправлялись в доме Георга Бунге — держателя первой городской аптеки. Однако вскоре общине стало тесно в небольшом доме аптекаря и уже на протяжении 1794—1795 годов на Спасской улице возвели небольшую деревянную кирху в честь Св. Екатерины. Эта первая церковь погибла в огне подольского пожара 1811 года. Но уже вскоре город предоставил верующим место на окраине Липок. 25 июня 1812 была заложена новая деревянная церковь. Финансовые трудности заставили церковных старост заложить свои дома и возвести на эти средства церковь.
Нынешняя здание кирхи сооружена по проекту архитектора Ивана Штрома. Осуществил строительство и внутреннюю отделку Павел Шлейфер. Заложено здание было 19 июня 1855 года, а освящено 4 августа 1857 года. Церковь отличалась замечательной акустикой, имела орган, подаренный купцом Кельном. Рядом с храмом находилось лютеранское училище. В 1854 году при кирхе члены общины организовали «Общество пения» (Киевское певческое общество), а вскоре были созданы хор и симфонический оркестр. Улица в честь жителей и расположение храма получила название Лютеранской.

Kirch St. Catherine – is acting Lutheran church community with a large number of parishioners Germans professing evangelical views on religion. The first Lutheran congregation in Kiev was founded in the 18th century. In the province, at that time, there were a large number of Germans of different professions, mainly chemists and alchemists. United them Lutheran approach to Christianity, the birth of another homeland. Their meeting they held in the apartments of like-minded people, and later built the first wooden church. Its structure is not survived, we only know that it was located at the hem. Modern building was erected in the second half of the 19th century. Classical style of architecture is selected, in the spirit of most of the traditional churches of old Europe. The exterior is defined as psevdoromansky, known for its symmetrical lines and high-rise roof over the main entrance. Services are 10 am, and in the days of great Christian holidays make the schedule for the various pastors. The work of the church has two directions: as a Lutheran church and individual communities. Kirche St. Catherine`s like to visit the German diplomats and foreign guests of high rank.

Pen: Pelikan Souveran M800
Ink: Diamine Deep Dark Orange

Будинок Купецького зібрання

– нині Національна філармонія України (центральний корпус, в якому розташовано Колонний зал ім. Лисенка).

Відлік концертних сезонів Національна філармонія веде з 1863 року, коли було засновано Київське Відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. В цей час музичне життя Києва бурхливо розвивається — на Київські контрактові ярмарки приїздять з концертами відомі європейські музиканти: Ференц Ліст, брати Венявські та інші. Серед організаторів були такі відомі на той час громадські діячі і музиканти як Р. Пфеніг, М.Лисенко, П. Селецький, М. Богданов.
У 1882 Російське Музичне Товариство отримує новий концертний майданчик — щойно збудований за проектом В. М. Ніколаєва Будинок купецького зібрання, відомий нині як Колонний зал імені М. В. Лисенка. У цьому будинку відбувалися бали-маскаради, сімейні свята, благодійні лотереї, літературні і музичні вечори, а у 1890-ті роки ранки камерної музики, організовані цим товариством. Через кілька років після будівництва Купецького зібрання академік архітектури В.Ніколаєв став одним із членів Директорату Київського музичного Товариства.

The National Philharmonic of Ukraine, often referred to as Kiev Philharmonic and National Philharmonic, is a complex of two adjacent concert halls in the Khrestchaty Park in Kiev, Ukraine. Formerly the Merchant’s House, the building’s use for musical performances is associated with the Philharmonic Society, established by Mykola Lysenko.
The historic building was built at the end of the 19th century. Standing at the end of Khreschatyk street near the European Square, it has hosted numerous Russian composers such as Sergei Rachmaninoff, Alexander Scriabin, and Pyotr Ilyich Tchaikovsky and famous opera singers like Leonid Sobinov and Feodor Chaliapin.

Национальная филармония Украины – первые концертные сезоны в Национальной филармонии начались в 1863 году, когда было основано Киевское отделение Императорского Русского музыкального общества. В это время музыкальная жизнь в Киеве бурно развивается — на Киевские контрактовые ярмарки приезжают с концертами известные европейские музыканты: Ференц Лист, братья Венявские и другие. Среди организаторов были такие известные в то время общественные деятели и музыканты как Р. Пфенниг, Н.Лысенко, П. Селецкий, М. Богданов. Купеческое собрание просуществовало до 1919 года. Затем в его помещении расположился Пролетарский дом искусств. Позже — Дом политического образования, потом клуб «Большевик». А в 30-е годы — Дворец пионеров и октябрят. В начале войны в 1941 году деятельность Киевской государственной филармонии была прекращена, а бесценные архивы сожгли по приказу «сверху». Во время оккупации Киева в доме бывшего Купеческого собрания расположился немецкий офицерский клуб. Этот дом, один из немногих, уцелел вблизи разрушенного Крещатика.
По генеральному плану послевоенного восстановления Крещатика и после тщательного обследования дома бывшего Купеческого собрания это историческое сооружение предназначалось под снос, поскольку находилась в аварийном состоянии. Но дом не стали разрушать. Ведь лучшего помещения с замечательной акустикой для филармонии нечего было и искать в полуразрушенном городе. Киевская филармония начала здесь свою работу уже в 1944 году.
В 1980-е годы Филармония пережила несколько аварий. Были затоплены подвалы, из-за чего погибли архивы и одна из лучших нотных библиотек в Киеве.
В 1990-х гг. Колонный зал им. Лысенко был закрыт на реставрацию и открыт в декабре 1996 года. В 1996 году был создан Симфонический оркестр Национальной филармонии Украины.

Pen: USSR Soyuz AR-96
Ink: Diamine Deep Dark Green

Кирилівський монастир та Церква Святих Кирила та Афанасія Александрійських

Кирилівський монастир — монастир заснований у 1140 в Києві на Кирилівських висотах. Кирилівський монастир історично пов’язаний із чернігівською династією давньоруських князів Ольговичів. Тільки князь міг закласти монастир або церкву, у виключних випадках — дружина покійного князя. У 1139 після смерті київського князя Ярополка, під час міжусобної боротьби, взяв штурмом Київ і зайняв київський стіл чернігівський князь Всеволод Ольгович, і заснував у передмісті Дорогожичах свій родовий Кирилівський монастир, що мав підтримувати династію Ольговичів. Для представників династії Ольговичів храм був заміською резиденцією і родовою усипальнею. Після смерті у 1150 р. його дружина — Марія Мстиславівна своїм коштом збудувала при монастирі Кирилівську церкву(Церква Святих Кирила та Афанасія Александрійських) в пам’ять про свого чоловіка. Церква, що відносно добре збереглася до сьогодні, є видатною пам’яткою архітектури доби феодальної роздрібненості Київської Русі.

St. Cyril’s Monastery is a medieval monastery in Kiev, the capital of Ukraine. The monastery contains the famous St. Cyril’s Church, an important specimen of Kievan Rus’ architecture of the 12th century, and combining elements of the 17th and 19th centuries. However, being largely Ukrainian Baroque on the outside, the church retains its original Kievan Rus’ interior. St. Cyril’s Monastery was founded in 1140 by Vsevolod Olgovich, the Kniaz’ (prince) of Chernigov, in the Dorohozhychi neighbourhood of Kiev and named after his heavenly protector, Cyril of Alexandria. In the second half of the 12th century, Princess Maria, Vsevolod’s widow, built the stone church of St. Cyril, which served as an ancestral burial place of the Olgovichi family.

Кирилловская церковь (церковь Святых Кирилла и Афанасия Александрийских) — шестистолпный, крестовокупольный храм в Киеве, один из древнейших сохранившихся на территории бывшего Древнерусского государства. Кирилловский монастырь расположен к северо-западу от исторического центра древнего Киева, в урочище, называемом летописцами «Дорогожичи» (сегодня это местность между улицами Кирилловская, Елены Телиги и Подольским спуском). В 1880-1884гг в процессе реконструкционных работ под руководством профессора Прахова утерянные фрагменты древней стенописи были обновлены в технике масляной живописи, в корой принимал непосредственное участие(помимо 30 других реставраторов) и молодой Михаил Врубель (с мая по ноябрь 1884 года). Врубель написал образа «Архангел Гавриил» из сцены Благовещение, «Въезд Христа в Иерусалим», «Сошествие Святого Духа» (на хорах), «Ангелы с лабарами», полуфигуры Христа, голов пророков Моисея и Соломона.
Также для мраморного иконостаса храма Врубелем были написаны иконы «Святой Афанасий», «Богоматерь с младенцем», «Иисус Христос» и «Святой Кирилл». Образы художник написал во время своей поездки в Италию, в 1884—1885 гг. Иконы написаны маслом на цинковых пластинах.

Pen: Parker Sonnet Cicele
Ink: Diamine Teal

Трапезна церква святого апостола і євангеліста Іоана Богослова

Трапезна церква святого апостола і євангеліста Іоана Богослова – збудована при ігумене Іове Борецьком як дерев’яна на цегляної основі в 1621 р., має зображення на історичних мальованих планах 1688 и 1695 рр. За часи ігумена Іоаникія Сенютовича у 1713-1715 роках була перебудована з цегли Симеонівської церкви, яка була на Кудрявці і згоріла у 1676 році. У 1827 році Трапезну церкву Іоана Богослова було капітально відремонтовано, а 1837 року інтер’єр церкви був оформлений розписами. У 1894 році баню було позолочено.

Трапезна церква сильно постраждала у 1904 році під час великої пожежі. У 1922 році була перетворена на студентську їдальню, тому збереглась і не була знищена більшовиками як інші будівлі ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря. Трапезна церква св. ап. і євангелиста Іоана Богослова стає першою відреставрованою будівлею — пам’яткою Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він також був одним з перших храмів Києва, після передачі його Церкві в часи перебудови в 1990 рр., де богослужіння велось українською мовою.

‎Трапезная Михайловского монастыря представляет собой отдельностоящее здание расположенное непосредственно вблизи Михайловского Златоверхого собора, которое содержит столовую для братьев, а также несколько кухонь и кладовые выполненные в стиле традиционной славянской православной архитектуры. Деревянная трапезная с церковью св.Иоанна Богослова была построена в 1621 г. при игумене Иове Борецком. Она изображена на рисованных планах 1688 и 1695 гг. Это было прямоугольное одноэтажное здание, к которому с востока пристроен небольшой алтарь, а с севера — крыльцо перед входом. Деревянная трапезная имела каменный фундамент и была расположена на юго-западе от собора. Остатки фундамента обнаружены археологическими раскопками западнее существующей трапезной. В 1713 году деревянную постройку заменили на каменную внешне напоминающую современную в стиле украинского барокко, а в 1827-1837годах была несколько перепланирована на новый лад и переоформлена изнутри росписью. С 1976 по 1981 года были полностью проведены реставрационные работы по восстановлению.‎

Refectory of St. John the Divine
The refectory of the monastery is a rectangular brick building which contains a dining hall for the brethren as well as several kitchens and pantries. The Church of John the Theologian adjoins it from the east. The outside is segmented by pilasters and displays window surrounds reminiscent of traditional Eastern Orthodox church architecture. The refectory was erected in 1713, taking the place of the original wooden refectory. Its interior was overhauled in 1827 and 1837 and the restoration work was undertaken from 1976 to 1981.

Pen: Sailor ProGear
Ink: KWZ Wspomnienie znad Bałtyku (Baltic Memories)

«Дім невтішної вдови» (Особняк Аршавського)

Особняк Аршавського (або «Дім невтішної вдови», «Дім вдови, що плаче») — пам’ятка архітектури в Києві на Липках на вулиці Лютеранській, 23. Побудований у 1907 році за проектом архітектора Едуарда Брадтмана в стилі раннього модерну. Будинок відомий під поетичною назвою «Дім невтішної вдови», ймовірно, через те, що його головний фасад вінчає жіноча маска і під час дощу кам’яними щоками сумної красуні невпинно течуть сльози. За легендою, будинок належав якійсь безутішній вдові, але насправді його замовив Сергій Аршавський. Ні він, ні його родина не бідували:).

Дом «плачущей вдовы» — здание в Киеве, памятник архитектуры, расположенное по ул. Лютеранская, № 23 (угол с ул. Банковой). Здание построено летом 1908 года по проекту архитектора Эдуарда Брадтмана в стиле раннего модерна для полтавского купца 2-й гильдии Сергея Аршавского. О первом хозяине до сих пор напоиминает монограмма «СА» на фасаде здания. Поэтажная планировка являлась отдельной 10-комнатной квартирой. Помещения включали: кухню, буфет, винный погреб, холодильную комнату, прачечную. Изначально у усадьбы был прилегающий сад размером 569 м2.

The House of the Weeping Widow is an architectural landmark in the city of Kiev, capital of Ukraine, located at 23 Lyuteranska Street. Constructed in 1907 in the early Art Nouveau style by architect E. Bradtman, it was commissioned by Serhiy Arshavsky, a wealthy merchant from Poltava, who occupied it before the Bolshevik Revolution. The building kept its first owner’s name long afterwards, and even today is sometimes referred to as the Serhiy Arshavskyi Building. Following the revolution it was occupied by the International Group Federation of the Central Committee of Russian Communist Party (Bolshevik).

Currently it is one of the President of Ukraine’s official residences, used to house state visitors, among them: U.S. Secretaries of State Madeleine Albright and Condoleezza Rice, and the Presidents of Lithuania and Brazil.

The building earned its nickname because when it rains water pours over the woman’s face on the facade, running down her cheeks like tears.

Pen: Sailor 1911 Standard
Ink: Waterman Serenity Blue (include add 10% alcohol)

Головна брама стародавнього Києва – «Золоті ворота»

«Золоті ворота» — пам’ятка оборонної архітектури Київської Русі, одна з найдавніших датованих споруд Східної Європи, символ Києва. Свою назву одержали за аналогією із Золотими воротами в Константинополі (Царгороді). Найбільш вірогідна дата спорудження воріт 1017 —1024 рр.

Про будівництво Золотих воріт згадується в літописі під 1037 роком:

Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він… потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці

Таким чином через ці ворота до міста мали приходити «благі вісті».

Система укріплень тогочасного Києва мала троє воріт — Золоті, Лядські та Жидівські (Львівська брама). Кам’яними були тільки Золоті і для свого часу були неприступними — жодної згадки про вторгнення через них не було зафіксовано, навіть хан Батий не пробував брати місто через них, а зосередив свої сили біля Лядських воріт та фортифікацій Хрещатої долини.

Золотые ворота или Златые ворота — один из немногих памятников оборонного зодчества Киевской Руси периода правления князя Ярослава Мудрого.
При Ярославе Мудром территория Киева активно разрасталась, что требовало возведения новых оборонительных укреплений — возводятся мощные валы с армированными деревянными клетями, глубокие рвы. Город Ярослава Мудрого окружали земляные валы общей протяжённостью 3,5 километра, проходили они по нынешним улицам центра Киева — от Львовской площади (где находились Львовские ворота) вдоль улицы Ярославов вал до Золотых ворот, спускались до площади Независимости (где стояли Лядские ворота) и снова поднимались вверх к Михайловской площади. Историки утверждают, что Ярослав Мудрый окружил Верхний город земляной оградой с тремя воротами, наиболее прочными из которых оказались именно Золотые ворота, являвшиеся центральным входом в город.

The Golden Gate of Kyiv (Ukrainian: Zoloti vorota) was the main gate in the 11th century fortifications of Kyiv, the capital of Kievan Rus’. It was named in imitation of the Golden Gate of Constantinople. The structure was dismantled in the Middle Ages, leaving few vestiges of its existence. It was rebuilt completely by the Soviet authorities in 1982, though no images of the original gates have survived. The decision has been immensely controversial because there were many competing reconstructions of what the original gate might have looked like.
The rebuilt structure on the corner of Volodymyr street and Yaroslaviv Val Street contains a branch of the National Sanctuary “Sophia of Kyiv” museum. The name Zoloti Vorota is also used for a nearby station of the Kyiv Metro.

Pen: Visconti Rembrandt
Ink: Kaweco Ruby Red

Маєток І.М. Терещенко на Бібіковськом бульварі

На розі бульвару та Тимофіївської вулиці у 1874-1875 pp. було споруджено оригінальний псевдоґотичний особняк за проектом архітектора В. Краузе на замовлення дружини колезького асесора Феліції Адамівни Модзелевської. Нагляд і керівництво будівництвом здійснював архітектор В. Якунін. По смерті чоловіка (1879 р.) Ф. А. Модзелевська садибу продає новому власнику – Івану Миколаьовичу Терещенко, старшому сину Миколи Артемійовича Терещенка, одного з найбільших у російській імперії цукропромисловців, землевласників та меценатів.
Іван Николович Терещенко був відомим у Києві колекціонером, зібрані в його особняку шедеври російських та українських художників нині прикрашають музеї Києва і Санкт-Петербурга. В колекції І. Терещенка були картини і графіка В. Верещагіна, близько 200 малюнків П. Федотова, офорти і малюнки Л. Жемчужникова, роботи М. Врубеля і багатьох інших видатних майстрів XIX ст. І. Терещенко, як і інші члени цієї родини, широко займався благодійництвом та був щедрим меценатом.

Формально особняк на Бібіковському бульварі, 34 належав родині Терещенко ще 1918 року: у січні у “Відомостях про домовласників” зазначалося, що 8 житлових кімнат використовуються “для складу речей”, а 18 кімнат на І і II поверхах реквізовані для “управління генерального секретаріату шляхів сполучення Української республіки”. Вся колекція та домашні речі були знесені до двох кімнат, на горище та у ванні кімнати. Та це ще було не все. У січні 1918 р. Київ горів під артилерійським обстрілом більшовицьких військ під командуванням Муравйова. Мистецтвознавець Ф. Ернст про ті січневі дні, коли більшовики заволоділи Києвом і коли загинуло багато чудових художній скарбниць міста, а серед них і більшість колекції Михайла Івановича Терещенка на Бібіковському бульварі, 34 у будинку його покійного батька… “Хто не відвідав Терещенківський будинок у дні панування у Києві радянської влади, той, звичайно, не може собі скласти й приблизного поняття про вчинений тут погром. Особливо тяжке враження справляли залишки чудових полотен першокласних художників, розірвані на шматки або бездумно посічені ударами шабель. Ряд картин було просто вирізано з рам за допомогою ножа або шаблі – як вирізана була шкіра із сидінь стільців і крісел. Украденими виявились 40 картин різних майстрів російської школи, 188 етюдів і ескізів Верещагіна, одна гравюра Крамського, 3 бронзові статуї і 44 художні альбоми. Серед картин особливо звертають на себе увагу Врубеля “Одаліска”, дві картини Рєпіна (“Монахиня”, “Петрушка”), три – Маковського, і далі імена Бодаревського (“Водостояння”), Кузнецова, Мурашка (“Спокуса Атонія”), Ріццоні, Шадріна, Сведомського, Волкова, Світославського (8 полотен), Верещагіна (“Кремль”, “Індійський палац”) та інші. Серед художніх альбомів цікаві теки з гравюрами, дорогоцінні видання Ровінського (серед них “Рисунки Рембрандта”), гравюри і офорти Шишкіна, видання “Древности Российского государства” та інші. Те, що вдалося врятувати від погрому, зберігається тепер частково в академії Мистецтв на Підвальній, частково у міському музеї”.

Особняк Ивана Николаевича Терещенко — памятник истории и архитектуры Киева, расположенный на бульваре Тараса Шевченко, д. 34, на пересечении с улицей М. Коцюбинского. Особняк построен для жены коллежского асессора, помещицы Фелиции Адамовны Модзелевской в 1874 году. В 1879 году усадьба перешла к отставному корнету гвардии Ивану Николаевичу Терещенко, старшему сыну известного мецената Николая Артемиевича Терещенко. В декабре 1917 года особняк был национализирован и варварски пострадала шикарная коллекция произведений искусства, часть из которых была разворована, а часть просто уничтожена:(.

К несчастью и сейчас здание страдает и находится в убогом состоянии, хоть и является исторической ценностью. Кому интересно более подробно то об этом можно прочитать здесь.

Pen: Parker Duofold Junior
Ink: vtg Sheaffer Skrip Blue

“Шевченкова” церква на Подолі

Церква Різдва Христового — православна церква в історичній місцевості Поділ в Києві, збудована у 1809–1814 рр. за проектом архітектора Андрія Меленського. Зруйнована за наказом комуністичного уряду у 1936, церкву відбудовано у 2003 р.

Церква Різдва Христового мала для українців ще і особливе значення. Саме в цій церкві 6 (18) та 7 (19) травня 1861 року було встановлено труну з тілом Тараса Шевченка, що перевозилась із Санкт-Петербурга до Канева. Перед величезним скупченням народу благочинний церков Подолу Петро Лебединцев та настоятель храму Йосип Желтонозький провели панахиду по великому поету України. Після цього кияни почали називати церкву «Шевченковою».

Церковь Рождества Христова — православный каменный храм, сооружённый в Киеве на Почтовой площади в 1809—1814 гг. по проекту архитектора А. И. Меленского. Церковь была разрушена по решению советских властей в 1935 году и восстановлена в первозданном виде в 2003 году с достаточно точными чертами, благодаря наличию достаточного количества фотографий и некоторых дошедших до нашего времени эскизов Меленского.

6 и 7 мая 1861 года в церкви Рождества Христова состоялось прощание киевлян с прахом Т. Г. Шевченко, который перевозили из Санкт-Петербурга в Канев.

The Church of the Nativity of Christ
Sitting on the bank of the river Dnieper in the Podil district, the Church of the Nativity of Christ is an eye catcher replete with elaborate elements and elegant lines. Relatively small, as compared to other religious buildings in Kiev, this church is a must see for anyone who can appreciate a 19th century edifice carefully restored to the original splendour.

The ground on which the church stands today has a long history and seen many religious structures going up and down at the hands of foreign barbarians and local revolutionaries.

The first stone church in this place (preceded by many wooden churches claimed by fires) was reportedly built in 1717 by Roman Tykhonovych, then governor of Kiev. Quite soon it proved too small for a growing community and, in 1744, had to be enlarged, which was again not quite enough. The whole structure was pulled down in the early 19th century and built anew. The new church went down in history as the one in which the body of Taras Shevchenko, prominent Ukrainian poet, was laid for a few hours en route to his burial place in the town of Kaniv. That church was also demolished in the 1930s together with many other religious buildings in Kiev.

In 2002, the Church of the Nativity of Christ was restored by a group of architects under the guidance of Yury Losytsky, based on the original blueprints created by Andriy Melensky.

Pen: Aurora 88 Big
Ink: Kaweco Caramel Brown

“Волшебный” дворик на Подоле

Поділ — історична місцевість Києва, низинна частина історичного центра міста, стародавній район ремісників і річковиків. Простягається вздовж правого берега Дніпра і Київської гавані, попід горами Старокиївською, Замковою, Щекавицею і Юрковицею між Пішохідним мостом через Дніпро і Заводською вулицею.
Головні вулиці на Подолі — Сагайдачного, Костянтинівська, Хорива, Верхній і Нижній Вал, Набережно-Хрещатицька, Набережно-Лугова, площі — Контрактова, Житньоторзька і Поштова.

Podil or Podol is a historic neighborhood in Kiev, the capital of Ukraine. It is one of the oldest neighborhoods of Kiev, and the birthplace of the city’s trade, commerce and industry. After the Mongol invasion of Rus’ and destruction of Kiev, it served as a city center until the 19th century. Here the city administration (magistrate) and the main university were located, and later the city’s port and shipyard were established here.
Podil contains many architectural and historical landmarks, and new archaeological sites are still being revealed. It is a part of the city’s larger administrative Podilskyi District.

Подол — историческая местность Киева в составе Подольского района, низинная часть исторического центра города (Нижний город), древний район ремесленников и купцов.

Простирается вдоль правого берега Днепра и Киевской гавани, под горами Старокиевской, Замковой, Щекавицей и Юрковицей, между пешеходным мостом через Днепр и Заводской улицей. В геологическом плане является частью Украинского / Белорусского Полесья.

Pen: Aurora Optima Blue Auroloide
Ink: OMAS Blue Reale

Дом с химерами

Будинок із химерами (1901–1903) — цегляна споруда (розташована по вулиці Банковій, 10) з прикрасами міфологічних та мисливських сюжетів, є головною архітектурною спорудою раннього неоготичного стилю Києва, столиці України. Свою назву отримала завдяки скульптурним прикрасам, тематика яких — тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, міфічні істоти.

Дом с химерами — кирпичное здание в стиле модерн, расположенное в столице Украины, Киеве. Своё название дом получил благодаря скульптурным украшениям (расположенным как на фасаде дома так и внутри его), тематика которых — наземный и подводный животный мир, атрибуты охоты, сказочные существа.

House with Chimaeras or Horodecki House is an Art Nouveau building located in the historic Lypky neighborhood of Kiev, the capital of Ukraine. Situated across the street from the President of Ukraine’s office at No. 10, Bankova Street, the building has been used as a presidential residence for official and diplomatic ceremonies since 2005. The street in front of the building is closed off to all automobile traffic, and is now a patrolled pedestrian zone due to its near proximity to the Presidential Administration building.

Pen: Montegrappa Miya Argento
Ink: Kaweco Palm Green

Особняк Ковалевського

Особняк Ковалевського (відомий також як Арабський будиночок) — пам’ятка історії та архітектури початку XX століття, на розі вулиць Пилипа Орлика та Шовковичної у Києві. Зведений у 1911–1913 роках архітектором Павлом Альошиним на замовлення чиновника Миколи Вікторовича Ковалевського.

Особняк Ковалевского — жилой дом в Киеве, 1911 г. (ул. Филиппа Орлика, 1/15). Построен по проекту архитектора П. Ф. Алешина как частный особняк.
Здание двухэтажное с цокольным полуподвальным этажом, Г-образное в плане с угловым башенным объёмом. Особняк выполнен в комплексе с небольшим садом (с фонтаном) и служебным двором с хозяйственным флигелем.

The mansion of Kovalevsky (know as Arabian house) – the monument of history and architecture of begining XX century, on the crossroad of Pylyp Orlyk street and Shovkovichnaya street. The knowledge of the 1911–1913 by the architect Pavel Aloshin at the charge of the official Mikola Viktorovich Kovalevsky.

Pen: Conklin Duragraph Amber
Ink: Waterman Serenity Blue

«Замок Річарда — Левове серце»

«Замок Річарда — Левове серце» — опоетизована назва будинку № 15 на Андріївському узвозі — пам’ятки початку XX ст., спорудженого в стилі англійської готики . Названий киянами на честь англійського короля Річарда I Левове Серце, героя роману Вальтера Скотта «Айвенго». Будинок у вигляді старовинного замку стоїть на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці нижче від Андріївської церкви.

«Замок Ричарда — Львиное сердце» — поэтизированное название дома № 15 на Андреевском спуске в Киеве — памятника архитектуры XIX века, сооружённого в стиле британской готики. Назван Виктором Некрасовым в честь короля Ричарда Львиное Сердце, героя романа Вальтера Скотта «Айвенго». Дом в виде старинного замка установлен на сложном рельефе бывшей летописной горы Воздыхальницы чуть ниже Андреевской церкви.

The castle Richard the Lionheart is the most famous building on the Andriivsky descend in the Ukrainian capital Kiev.

The architectural monument on Andriivsky descend number 15 was named by the writer Viktor Nekrasov, whom the building in the pseudo-Gothic style, with its façade decorations typical of medieval castles, reminded of a castle of Richard the Lionheart. The builder of the house in the historical district of Podil was the industrialist Dmitry Orlov from Kiev.

То-же самое, но с размывкой:)

Pen: Wing Sung 3008
Ink: Organics Studio Ernest Hemingway Santiago’s Sea Blue

Андріївська церква

“Андреевская церковь” или церковь Святого Андрея Первозванного возвышающаяся над Подолом и Андреевским спуском.

Андріївська церква — православна церква на честь Св. Андрія у стилі українського бароко, пам’ятка архітектури та монументального живопису XVIII ст. світового значення у Києві, споруджена за проектом видатного архітектора Бартоломео Растреллі. Входить до складу Національного заповідника «Софія Київська». Церкву запропоновано внести до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Андріївська церква збудована у 1747–1762 роках за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі на Андріївській горі в пам’ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною, на місці Хрестовоздвиженської церкви. Крім цієї роботи, в Києві є ще одна споруда авторства Ф.-Б. Растреллі — Маріїнський палац. Церква повинна була стати палацовою.

The Saint Andrew’s Church is a major Baroque church located in Kiev, the capital of Ukraine. The church was constructed between 1747 and 1754, to a design by the Italian architect Bartolomeo Rastrelli. It is sometimes referred to as a cathedral. The church is part of the National Sanctuary “Sophia of Kiev” as a landmark of cultural heritage.

Pen: Conklin Duragraph Amber with Noodlers Flex Nib
Ink: Diamine Ancient Cooper

Контрактовий будинок

Киев. Контрактовый дом. (да да, тот самый отчасти благодаря которому, точнее роду деятельности в нем, собственно и площадь называется “Контрактовая”:).

Контрактовий будинок — історичний торговельний дім на Контрактовій площі на Подолі в Києві, зведений у 1815—1817 роках. Один із нечисленних взірців архітектури класицизму в місті.
Назва споруди пов’язана з контрактами, тобто торговельними угодами, які укладались у його приміщенні.
Адреса — вул. Межигірська, 1.

The Contracts House is a trade building in the Podil neighborhood of Kyiv, the capital of Ukraine. The Contracts House received its name because the city’s contracts were signed there. It is located on the Kontraktova Square, once one of the Podil’s main trading centers. The building is considered as one of the important Classical architecture constructions of the city.

Pen: Conklin Duragraph Amber
Ink: Diamine Enchanted Ocean

Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка

Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка — театр опери і балету у Києві, заснований 1867 року. Театр розташований на вул. Володимирській, 50.

Незважаючи на свою відносно коротку історію, театр здобув визнання далеко за межами України. Самобутні інтерпретації класичної музичної спадщини і сучасних творів, виняткової злагодженості оркестр і хор, талановиті солісти, яскраві й самобутні виконавські традиції дозволили театру досягти мистецьких вершин і посісти важливе місце в сьогоденній музичній культурі Європи.

Национальная опера Украины (Национальный академический театр оперы и балета Украины имени Тараса Шевченко) — крупнейший музыкальный театр Украины, расположенный в Киеве. Здание оперного театра, возведённое в 1901 году по проекту архитектора Виктора Шрётера, находится в центре города на улице Владимирской, 50. Постоянная оперная труппа была организована в Киеве в 1867 году и стала наряду с театрами Москвы и Петербурга одной из лучших в Российской империи. Толчком к созданию постоянно действующего театра стали успешные гастроли итальянских оперных трупп в 1865—1866 гг. в Киеве.

The Kyiv Opera group was formally established in the summer of 1867, and is the third oldest in Ukraine, after Odessa Opera and Lviv Opera. Today, the Kyiv Opera Company performs at the National Opera House of Ukraine named after Taras Shevchenko in Kyiv.

Pen: Dolcevita style pen
Ink: Diamine Bilberry

Памятник княгине Ольге, Апостолу Андрею, Кириллу и Мефодию

Пам’ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію — пам’ятник в Києві, розташований на Михайлівський площі поруч із Михайлівським Золотоверхим собором. Композиція складається з трьох мармурових скульптур на гранітному постаменті: в центрі розташована постать княгині Ольги, ліворуч — апостол Андрій Первозваний, праворуч розташовані просвітителі Кирило і Мефодій.
Пам’ятник було урочисто освячено та відкрито 4 (17) вересня 1911 року[2][3]. Його авторами були скульптори Іван Кавалерідзе, Петро Сниткін та архітектор Валеріян Риков. У 1919 році вандали скинули скульптуру княгині Ольги, а до 1935 року пам’ятник був остаточно демонтований.
У 1996 році пам’ятник відновили. Автори реконструкції — скульптори Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов.

Памятник княгине Ольге, Апостолу Андрею, Кириллу и Мефодию был открыт 4 (17) сентября 1911 года. (Авторы: Иван Кавалеридзе, Пётр Сниткин, архитектор В. Н. Рыков.) Композиция состоит из трёх фигур на постаменте из розового гранита. По центру расположена княгиня Ольга, по левую сторону — апостол Андрей Первозванный, а справа расположены просветители славянского народа Кирилл и Мефодий.

The monument of Princess Olga, Apostle Andrew, Cyril and Mephodius was opened on September 4, 1911. (Authors: Ivan Kavaleridze, Peter Snitkin, architect V. Rykov.) The composition consists of three figures on a pedestal of pink granite. In the center is located Princess Olga, on the left side – the Apostle Andrew Pervozvanny, to the right is a enlighteners of the Slavic people’s Cyril and Methodius.

Pen: Sailor 1911 Profit Large Black 21k GT
Ink: Sailor Kiwa-Guro Super Black

Андріївський узвіз:

Андріївський узвіз — вулиця в Подільському районі міста Києва, що сполучає Поділ зі Старим Києвом. Пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць. Прилучаються вулиці Покровська, Боричів Тік, Фролівська і Воздвиженська.
Пам’ятка містобудування місцевого, та, одночасно, національного значення (разом з Замковою горою).

Andriyivskyy Descent (Andrew’s Descent) is a historic descent connecting Kiev’s Upper Town neighborhood and the historically commercial Podil neighborhood. The street, often advertised by tour guides and operators as the “Montmartre of Kiev”, is a major tourist attraction of the city. It is included in the list of national landmarks by the government resolution. In addition, the street is also part of the Kiev city historic reserve “Ancient Kiev”, while the St.Andrew’s Church belongs to the National historic reserve “Sophia of Kiev”.

Андреевский спуск в Киеве — один из старинных путей, соединяющих Верхний город, его центральную часть, с торговым Подолом. Пролегает от Контрактовой площади до Десятинной и Владимирской улиц.
20 января 2012 Министерство культуры Украины издало приказ, согласно которому Андреевский спуск получил статус памятника градостроительства местного значения.

Pen: Montblanc 146 Meisterstück from 80s
Ink: Pelikan Edelstein Olivine

Церква Успіння Богородиці Пирогощої (Пирогоща):

Церква Успіння Богородиці Пирогощої (Пирогоща) — християнський храм у Києві, православний кафедральний собор міста доби Середньовіччя. Нині — сучасне (1997–1998) відтворення первісної давньоруської будівлі XII століття, розміщене біля підніжжя Замкової гори на Контрактовій площі.

Існують різні гіпотези щодо назви, але найвірогіднішим є те, що храм названо на честь візантійської ікони «Пірготісс» (у перекладі «вежа»), привезеної з Константинополя, де вона зберігалася саме у вежі. За іншою версією, храм спорудили на кошти купців, що торгували хлібом («пиріг» — хліб і «гощі» — купці). Також існує версія про те, що храм названо на честь купця Пирогостя, що торгував у цій місцевості і виділив гроші на храм.

Перша церква на цьому місці була закладена у 1131 або 1132 році, під час правління сина Володимира Мономаха — Мстислава Володимировича.

The Pyrohoshcha Dormition of the Mother of God Church or simply Pyrohoshcha Church is an Orthodox church in Kiev in the historical neighbourhood Podil. The original church was built in 1130s by the Mstyslav I the Great of Kiev. It was the main church of Podil, and was a temporary cathedral of Kiev Metropolitanate in the early 17 century. In 1613 the church was reconstructured in Renaissance style, and then in 18th-19th centuries was rebuilt in Ukrainian Baroque and Neoclassicism styles.

Церковь Успения Богородицы Пирогощи — православный храм, сооружённый в Киеве возле Подольского торжища (современная Контрактовая площадь) в 1132—1136 годах князьями Мстиславом и Ярополком, сыновьями князя Владимира Мономаха. Церковь упоминается в «Слове о полку Игоревом». В 1935 году разрушен большевиками. В 1998 году на историческом месте построен новый храм.

Pen: Pilot 53R-T
Ink: Pilot Iroshizuku Asa-gao