(modern) Pelikan Souveran M1000

Welcome to all fountain pen fans! After a short break, today I’d like to show you one of the top models from one of the famous Germany company.

Привіт усім, хто захоплюється письмом пером! Після невеликої перерви сьогодні хочу показати вам одного з представників старшого (топового) ешелону відомої німецької компанії.

Pelikan Souverän M1000 Black (made in Germany)

Власне, ось він :). Насправді це все той самий Pelikan Souverän серії M, тільки у збільшеному розмірі :). Все той самий циліндричний корпус з майже плоскими навершями (flat top), виконаний із смоли в одному з двох класичних кольорів Pelikan (у цьому випадку чорний) і все той же поршневий механізм.

Here it is :). In fact, it’s the same Pelikan Souverän M series, just in an enlarged version :). The same cylindrical body with almost flat tops, made of resin in one of the two classic Pelikan color schemes (in this case, black) and the same piston filling mechanism.

Ковпачок виготовлений за тим же принципом і з такими ж формами, як і в раніше показаних молодших моделях — різьблення, із закриванням за 3/4 оберта. Різьба чотирьох-заходна. Кліп, аналогічно, виконаний у вигляді дзьоба пелікана, а на широкому (одному з двох позолочених) кільці також красується напис PELIKAN SOUVERÄN GERMANY.

The cap is made using the same design and shapes as in the previously shown younger models – on thread and open/closes with 3/4 of a turn by 4-start thread. The clip is also designed in the shape of a pelican’s beak, and on the wide (one of two gold-plated) rings, there is the inscription PELIKAN SOUVERÄN GERMANY.

Також як елементи декору присутнє позолочене навершя у вигляді шахово-королівської “кепки”, прикрашене гравійованим логотипом компанії. У цій моделі також є класичне оглядове віконце для контролю рівня чорнил — воно зеленого (темного) кольору і практично зливається з корпусом, але якщо подивитися на просвіт — цього цілком достатньо, щоб визначити, скільки чорнил залишилося всередині. Усі основні елементи оздоблення покриті 24К золотом.

Additional decorative elements include a gold-plated caps top in the form of chess queen crown with the engraved company logo. This model also features the classic ink window to monitor the ink level—it is dark-green color and almost blends with the barrel, but in backlight it’s enough easy to view how much ink is left inside. All main decorative elements are 24K gold-plated.

Як я вже згадував вище — система заправки поршнева, і так само, як у моделі 800, вона розбірна (на відміну від молодших моделей) і частково виконана з латуні (сама втулка). На цій втулці присутній штамп — 16J, але що він означає — на жаль, я не знаю. Ручка приводу поршня також прикрашена двома позолоченими кільцями. Перовий вузол (nib unit) являє собою стандартний знімний модуль і складається з пера, пластикового фідера та втулки, однак зважаючи на загальні розміри всієї конструкції, стальне кільце втулки більших розмірів — як у діаметрі, так і у відносній довжині.

As I mentioned above, the filling system is piston-filler and, like in the M800 model, it is can disassemble (unlike the younger models) and partially made of brass (sleeve). This sleeve have the stamp 16J, though I honestly don’t know what it means. The piston knob is also decorated by two gold-plated rings. The nib unit is a standard screw-in type consisting of the nib, plastic feed, and collar. However, due to the overall size of the design, the steel ring on the sleeve is larger—not only in diameter, but also relatively longer.

Перо: ну ось ми й дійшли до пера, і що вам сказати? 🙂 Перо не просто вражаючих розмірів, воно просто гігантське і виглядає справді як велетень! Воно настільки велике, що орнаментальний візерунок навколо повітряного отвору довелося зробити подвійним (!!), інакше він би просто загубився на гігантській поверхні пера. Перо двоколірне, і окрім орнаментального візерунку, на ньому є логотип компанії, напис 18C-750 — що вказує на каратність та пробу золота, і маркування розміру — у цьому випадку F. Що ще можна сказати про перо? — воно зовсім не схоже на пера з усієї лінійки моделей Souvarän. Чи то через розмір, чи через іншу товщину матеріалу — але воно дуже м’яке і, на відміну від молодших моделей, язик не повертається назвати його “звичайним”. Ні, звісно, воно не є гнучким у класичному сенсі (хоча трохи — є), але воно справді м’яко-еластичне, що додає особливого шарму і приємних вражень під час письма. І вже заради цього можна сміливо розглядати придбання 1000 (якщо все інше підходить і ви любите продукцію цієї компанії), особливо коли ви вже почали замислюватись про покупку 800 після 400 чи 600 :). Однак, як з’ясувалося, саме модель 1000, не знаю, чи то через розміри, чи то ще через щось, має власну “хворобу” — із часов, при постійному натиску, перо відстає від фідера, що викликає певний дискомфорт занадто вологої лвнвї при письмі 🙁 Тож треба подумати… Що ще я цього разу не забув зробити 🙂 — це зважити перо, і вага його складає — 0.88 г.

The nib: So, we’ve go to the nib—what can I say? 🙂 It’s not just impressively large, it’s huge and truly looks like a titan! It’s so large that the ornamental pattern around the breather hole had to be doubled (!!) or else it would just get lost on such a huge surface. The nib is dual-toned and, besides the ornamental pattern, it features the company logo, the inscription 18C-750—shown gold samples—and the nib size, in this case is F. What else can be said about the nib? It’s completely unlike any other nibs in the Souverän model lines. Whether due to its size or the different material thickness—it’s very very soft and unlike the younger models, I just can’t bring myself to call it “ordinary.” No, of course it’s not flexible, though there’s a hint of variation, but it’s genuinely soft and springy, which adds an extra charm and pleasure when writing. This one makes the M1000 worth considering (all else being equal, and if you’re a fan of the brand), especially if you’re thinking of moving from the 400 or 600 to the 800. However, as it turns out, the M1000 model—whether due to its size or something else—has a some “lag” after permanent use pressure, nib is move on from feed, which can be annoying by overwet line when writing 🙁 So it’s something to consider… One more thing I didn’t forget this time 🙂 — I weighed the nib and its weight is — 0.88g.

Що ще сказати? У продажу цей інструмент часто додатково називають Luxulary або Delux-моделлю, хоча в оригінальній назві нічого подібного немає :). Очевидно, це бажання продавців підкреслити перевагу (значною мірою) над попередньою моделлю, адже 800-ка в порівнянні з 1000 виглядає приблизно як 200-а в порівнянні з 600-кою — м’яко кажучи, “по-ліліпутськи” :). Але писати нею зручно.

What else can I say? This instrument is often additionally marketed as a “Luxury” or “Deluxe” model, even though there’s nothing of the sort in its official name :). Most likely, this is the seller’s attempt to emphasize its superiority (to a significant degree) over the previous model — because the M800 compared to the M1000 looks about the same as the M200 does compared to the M600 — to put it mildly, quite “Lilliputian” :). But it’s still comfortable to write with.

Переходимо від “емоцій” до “сухих фактів” загальних розмірів: довжина в складеному стані — 147 мм, без ковпачка — 136 мм, з ковпачком, надітим на зворотну сторону (posted) — 176 мм. Діаметр корпусу — 14.4 мм, діаметр зони захвату — 12 мм. Загальна вага — 34 г, без ковпачка — 24 г (вага ПУ — 2.76 г).

Let’s move from the “emotions” to the “facts” of overall dimensions: length when capped — 147mm, uncapped — 136mm, with the cap posted on the back — 176mm. Body diameter — 14.4mm, grip diameter — 12mm. Total weight — 34g, uncapped — 24g (nib unit weight — 2.76g).

Інструмент я протестував у своїй манері — чому б не продовжити свою “київську тему”? 🙂

I tested the pen in my usual way — so why not continue my “Kyiv theme”? 🙂

На подив, “золота розмірність” F у цього екземпляра пише досить тонко, я б навіть сказав — не по-пелікановськи :). Ширина звичайної лінії прямою стороною становить 0.4 мм, при цьому деякий натиск дозволяє отримати варіацію лінії до 1.1 мм. Перо було трохи “зубастим”, як мені здалося — знову ж таки, не гладким у стилі Pelikan, хоч і без дискомфорту, що було успішно виправлено поліруванням до звичного, пелікановсько-гладкого стану. Зворотна сторона пише трохи сухіше, з шириною лінії 0.3 мм, при цьому через м’якість пера лінія іноді настільки стоншується, що практично зникає.

Surprisingly, the “gold” F nib on this pen writes quite finely — I’d even say not like a typical golden Pelikan :). The line width by normal side of the nib is 0.4mm, and with some pressure it allows for line variation up to 1.1mm. The nib was a bit toothy, in my opinion — again, without branded Pelikan smoothness, but not uncomfortable — then it was successfully polished to the expected silky Pelikan standard. The reverse side writes slightly drier with 0.3mm line, and due to the nib’s softness, the line sometimes thins out almost to invisibility.

У підсумку: у цьому випадку навіть не знаю, що написати в висновках. З одного боку — м’яке перо, яке порівняно з іншими сучасними “звичайними” перами пише просто фантастично приємно, з іншого — проблема з “відстаючим” пером через розміри не дуже приваблива у перспективі. Знову ж таки, ручка доволі велика, і тим, кому комфортний розмір 600-ої моделі (або близько до того), навряд чи буде зручно користуватися цим “гігантом”. Тож прямо радити цього представника до обов’язкової покупки я не буду, але познайомитись із ним, особливо шанувальникам сучасних (нових) інструментів — однозначно варто. Вчора, до речі, в магазині Montblanc візуально порівняли його з нібито прямим “родичем і конкурентом” — Montblanc Meisterstück 149 — і от без лінійки й міліметровки, візуально — абсолютно однакові інструменти як по перу, так і по загальним габаритам. Тож тут вибір більше естетичний: “сіґара” проти “циліндра”.

At the end: Honestly, I don’t even know what to write here. On one hand, the pleasured soft nib — especially compared to other modern “ordinary” nibs — writes absolutely delightfully and smoothly. On the other hand, the issue with the nib “lagging” behind the feed, possibly due to its size, doesn’t inspire confidence long-term. Also, this is enough large pen, and if you find the M600 size more comfortable (or similar), you probably won’t reach for this “oversize” too often. So I wouldn’t outright recommend it as a “must-have,” but it’s definitely worth checking out — especially for lovers of modern (new) writing tools. By the way, yesterday at a Montblanc store, we visually compared it with what’s supposedly its closest “rival” — the Montblanc Meisterstück 149 — and without a ruler or calipers, they appear to be the same size, both in terms of the nib and overall body. So the choice here is more aesthetic: “cigar” vs. “cylinder”.

На цьому, здається, все… хоча ні! — якраз випала нагода, перед Pelikan Hub, протестувати цьогорічний колір — Pelikan Edelstein Star Ruby, який ви можете побачити як на знімках вище, так і в оновленні нижче. Ось тепер, мабуть, точно все, і всім бажаю “гарного дня!”

That’s about it… or maybe not! — I actually had a great opportunity, right before Pelikan Hub, to test out this year’s ink color — Pelikan Edelstein Star Ruby — which you can see in the images above as well as in the update below. And now, this really is the end — wishing everyone a “great day!”

Update 1:

Інструмент потрапив до мене на обслуговування зі скаргою “пише з перебоями”. Після аналізу та розбирання були виявлені 2 причини: “забитий” канал подачі чорнил і “відстаюче” перо від фідера. Обидві проблеми були успішно усунені, і інструмент повернувся до своїх звичних обов’язків.

The pen came to me for service with the complaint: “it writes with often skips.” After analysis and disassembly, two issues were identified: a clogged ink channel and the nib has “lagging” from the feed. Both problems were successfully resolved, and the instrument returned to its usual duties.

Щоб краще зрозуміти проблему — на фото показано аркуш латуні товщиною приблизно 0.8–1.0 мм (точно не пам’ятаю), який, звісно ж, входив вільно, без зусиль.

To help understand the problem — on the photo shows a brass sheet approximately 0.8–1.0mm thick (I don’t remember exactly), which slid in freely, without any force.

Update 2:

Не знаю чи вплавав ще один нюанс на переривісту лінію, але після розбірки поршньового механізму з’ясувалось що поршень трохи втратив щільністі та чорнила просачувались за головку порщня. Проблема усунута.

I don’t know if another nuance has affected into skips line, but after disassembling the piston mechanism, it turned out that the piston had lost some of its density and ink was leaking past the piston head. The problem has been fixed.

Update 3:

Храм Живоносного Джерела — православний храм у Києві на Південній Борщагівці.

Church of the Life-Giving Spring — an Orthodox church in Kyiv, located in South Borshchahivka.

Вперше церква в ім’я Пресвятої Богородиці Живоносного Джерела у Братській Борщагівці була зведена між 1632 та 1657 рр., щойно після заснування самого села, що виникло на землях наданих “у вотчину” Київському Братському Богоявленському монастиреві козацьким гетьманом Іваном Петражицьким-Кулагою. Спочатку храм розташовувався на місці сучасного колодязя, але в друге, після занепада, церкву Живоносного Джерела, було зведено між 1740 та 1747 рр., за наказом митрополита Київського Рафаїла (Заборовського) “сумлінням та клопотом /ченців/ Києво-братського монастиря з добродіями” теж з дерева трохи в стороні. Рішенням Митрополита Київського і Галицького Арсенія, після огляду церкви Живоносного Джерела, 17 серпня 1861 р. було визнано за необхідне “побудувати на місці дерев’яної церкви нову кам’яну“ і спорудження церкви було закінчено щойно 1872 р. За часів Радянської влади церква занепала та була закрита, але в 1995р роботу церкви було відновлено служіннями.

For the first time, the church in the name of the Blessed Virgin Mary of the Living Source in Bratskaya Borshchagovka (now is Temple of the Living Source) was erected between 1632 and 1657, just after the foundation of the village itself, which arose on the lands given to the “Fraternity” of the Kiev Bratsk Epiphany Monastery by the Cossack’s Hetman Petrazhitsky-Kulaga. Initially, the temple was located on the site of a modern well, but in the second, after the decline, the Church of the Living Source, was erected between 1740 and 1747, by order of the Metropolitan of Kiev Raphael (Zaborovsky) also is from wood but a little to the side. The decision of Metropolitan Arseniy of Kyiv and Galicia, after inspection of the “Church of the Living Source”, on August 17, 1861 was considered necessary “to build a new stone’s Temle on the place of a wooden church” and the building of the church was completed in 1872. In a Soviet Union time the сhurch it was mainly closed, but in 1995 the work of the church was restored.

Update 10.04.2025:

Майже через 6 років вирішив оновити пост схожо. моделлю але в іншому кольоровому дизайні.

Almost 6 years later, I decided to update this post with a similar model but in a different color design..

Pelikan Souverän M1000 Green Striped (made in Germany)

Модель майже така сама, лише барель виконан із напівпрозорого смугастого целлулоїду, який дозволяє бачити обсяг чорнил без оглядового віконця. Нажаль кілька років тому Pelikan відмовився від цього напівпрозорого целулоїду на користь повністю не прозорого матеріалу. Розьирати ручку цього разу не став бо вона ще нова та нещодавно придбана.

The model is almost the same, only the barrel is made of translucent striped celluloid, which allows to see the amount of ink without a viewing window. Unfortunately, a few years ago Pelikan abandoned this translucent celluloid in favor of a completely opaque material. I didn’t disassemble pen this time because it was new(old stock) and recently purchased.

Вперше модель була анонсовано у 1997 році в класичних кольорах Pelikan, а саме у чорному та зеленому смугастому. Також із 1997 по 2011 роки випускались більш люксована версія M1050 із Vermeil ковпачком (позолочене срібло). Ьакож із 2000 року почались випускатись спеціальні та унікальні Maki-e редакції цієї моделі а із 2002 окремі лімітованні видання. В минулому, 2024 році, компанія вирішили доповнити лінійку базової моделі і до чорного та зеленого додала колір Renaissance-Brown.

The model was first released in 1997 in two classic Pelikan colors, namely black and green striped. Also from 1997 to 2011, a more luxurious version as M1050 with a Vermeil cap (rolled gold sterling silver) was produced. Also from 2000, special and unique Maki-e editions of this model began to be produced, and from 2002, separate limited editions. In the past, in 2024, the company decided to add this line of the basic model and added the Renaissance-Brown color design to the black and green.

Подробніше із історією та розвитком компанії можна ознайомитись на неперевершеному блозі Джошуа The Pelikan Perch.

You can learn more about the history and development of the Pelikan company on Joshua’s excellent blog, The Pelikan Perch.

Ручку мені надіслали із проханням спробувати приборкати вологість та зменьшити розмір пера до розміру F. Власнику ручки подобаются темно-фіолетові кольори, тому я для тестування обрав саме такий, тож сьогодні це буде Diamine Bilberry. Також за згодою із власником було прийнято рішення зробити із пера м’який Італік без гострив кутів, який менше вимогливий до правильного положення пера на папері.

The pen was sent to me with a request to try to decrease flow and reduce the nib size to European/Western F. The owner of the pen likes dark purple colors, so I chose this one for testing, so today it will be Diamine Bilberry. Also, in agreement with the owner, it was decided to make the soft Italic grind without crisp corners, which is less demanding on the correct position of the nib on paper.

До налаштування ширина лінії звичайною стороною складала 0.65 мм, при тому що перо має маркування М. Після, ширина звичайної лінії прямою стороною склала 0,45 мм при вертикальному ведені та 0.2 мм при горизонтальному, при цьому натиск дозволяє збільшити цю лінію до 0,8 мм. Зворотний бік пише товщиною лінії 0.4 х 0.3 мм. (чорнило на тестових папірцях vtg. Waterman’s Luminous Blue)

Before work, the line width by right side was 0.65 mm, even though the nib is marked as M. After, the width of the normal line by the right side is 0.45 mm in vertical direction and 0.2 mm in horizontal direction, while the pressure allows to increase this line to 0.8 mm. The reverse side writes a line thickness of about 0.4 x 0.3 mm. (ink on test sheets is vtg. Waterman’s Luminous Blue)

Що у підсумку 2: я вже і забув наскільки приємно м’яке перо у М1000, але занадто волога подача робить його нецікавим для малювання. Я не позбувся повністю вологої подачи, але вона стала більш адекватною для повсякденного користування дрібним почерком. Все одно це класна ручка!

At the end 2: I’ve forgotten how nice the soft nib on the M1000 is, but the too-wet flow makes it unusable for drawing or thin penmanship. I haven’t gotten rid of the wet tip completely, but it’s become more usable for everyday use with fine handwriting. Still, it’s a great pen!