(modern) Visconti RaceTech LE + reground nib M to F

Вітаю всіх любителів перового письма та інструментів! Давно я хотів спробувати щось спортивне в червоному або червоно-чорному дизайні і ось натрапив на цей шедевр. Представляю вам незвичайний інструмент у лімітованому виданні з дизайном від творця бренду Visconti

Visconti RaceTech LE in Red Carbon Fiber (made in Italy) 742ST99A59

Інструмент являє собою циліндричну сигароподібну форму виконану зі сталі, червоного акрилу та вуглепластика (carbon fiber). Система заправки – картриджно-ковертерна стандарту international, проте рідний комплектний конвертер виконаний з різьбленням у “носика”, що дозволяє гарантувати постійне та міцне з’єднання з грипом та ПУ. Ковпачок на різьбленні, різьблення 4-х західне, повне закриття за 1 з 1/4 обертів.

Власне сам корпус складно складовий: в основі використовується червоний акрил, а вуглепластик як декоративна накладка, а не як у Conklin в якості основи. Це точно карбон, а не плівка, бо волокна видно під мікроскопом, але вуглепластик ще додатково покритий лаком, чи то в захисних цілях, чи в декоративних. Ковпачок прикрашає фірмовий кліп у вигляді оригінального мосту, проте без звичного напису Visconti, а з наскрізними отворами по всій довжині в стилі hi-tech дизайну. Згідно з оригінальними документами, кліп покритий паладієм (palladium trim).

Кріплення кліпу реалізовано аналогічно моделям Van Gogh – гвинтом з протилежного боку, що з урахуванням концепції даного дизайну виглядає цілком органічно, на відміну від того-таки Ван Гога:). Вінчає кліп широке кільце сталевого кольору, прикрашене чорно-білими “шашечками” фінішного прапора перегонів із зазначенням моделі RaceTech та бренду VISCONTI. Текстура реалізована фрезеруванням відповідних елементів та заповнення їх кольоровим лаком, чорним, білим та червоним. Сталевий грип, також прикрашений “шаховим” малюнком “фінішного” прапора перед самим пером.

Перо: саме ось вона незвичайність у всій красі. Сталеве з хромованої нержавіючої сталі перо трубчастого типу в оригінальних документах позначене як “18 Chrome Flextouch Tubular”. Однак нехай вас не бентежить слово flextouch – це не гнучке перо, хоча можна назвати його м’яким (soft). Вся інформація на перо нанесена методом лазерного гравіювання, а не як зазвичай прийнято штампуванням, хоча цей метод все частіше входить до сучасного користування брендами, що виробляють ручки, але не мають свого виробництва пер. На перо нанесений своєрідний стилізований візерунок, можливо, вогню (а-ля Hot Wheels), під яким нанесений текст: Smartouch, Chromium 18, VISCONTI-FI. З протилежного боку пера (тубуса) вигравіровано розмірність кінчика – M. Перо з фідером, який до речі пластиковий, кріпиться в спеціальній втулці (collar) і являє собою так званий “Перовий Вузол” (nib unit), який вкручується в грип за допомогою різьблення. Однак цікавим є той факт, що дане трубчасте перо з фідером кріпиться у втулці так само за допомогою різьблення. На обох різьбленнях профіль трапецеподібний. На хвостовій частині collar розташоване гумове кільце ущільнювача. Після успішності даної моделі, зараз таке ж саме перо ставиться на новій Visconti Metal Opera, до речі перо має дуже гладке ковзання.

Хвилинки історії:
Не буду писати про саму компанію, бо в якомусь огляді я вже писав про неї – компанія доволі молода (1988) і ще не набрала багату історію, але про цю модель пару рядків написати можна. Даний проєкт є авторським дизайном засновника компанії Данте Дель Веккіо (Dante Del Vecchio), який у грудні 2016 року оголосив про те, що він залишає компанію через внутрішні розбіжності з компаньйонами. Очевидно, це був останній прощальний, фінальний проєкт Данте, оскільки модель була анонсована в жовтні 2016 року зі стартом продажів у листопаді-грудні. Так ось крім основної пристрасті – пір’яних ручок, Дель Векіо є пристрасним шанувальником мотогонок MotoGP і Superbike, тому ручки Visconti досить часто вручалися як подарунки для переможців міжнародних мото змагань. Власне в цю модель Данте постарався вкласти всі основні риси/атрибути перегон: “фінішний” прапор як елементи грипу та ковпачка, червоний колір – як символ стрімкості та перемоги, карбон – як один з матеріалів, що найбільше використовуються – міцний і легкий для частин кузовів спортивної техніки і хром – як атрибут сталевих елементів. Ідея реалізована на двох типах інструментів: пір’яної ручки та ролера, які були випущені тиражем всього у 388 екземплярів кожен.

На даний час Данте Дель Векіо є ідейним натхненником і кермовим іншої відомої італійської компанії, також родом з Флоренції – Pineider, заснованої аж у далекому 1774, яка при цьому в 1884 (!!!) році вже мала патент на першу чорнильну ручку. Може бути, якщо зірки складуться, то коли-небудь і я протестую та розкажу про ці ручки та бренд трохи детальніше:).

Загальні розміри інструменту: довжина у складеному стані – 147 мм, при знятому ковпачку – 128 мм. Діаметр корпусу становить – 13 мм, а в місці хвата – 10.4 мм(грип приталений і це найвужче місце). Вага всього інструменту, включаючи конвертер – 35 г, а без ковпачка – 21 г.

Після повної профілактики та налаштування я протестував інструмент у звичній манері, благо навіть нове чорнило приспіло, за що величезне спасибі Сергію зі Львова.

Ординарна лінія прямою стороною з під пера виходить розміру 0.5мм, при цьому натиск дозволяє збільшити лінію до 1.0мм. Зворотний бік пише прозоріше з шириною лінії 0.3мм. зворотний бік трохи піддряпаував, але я його дополірував і зараз нема жодних проблем.

Врешті: що можна сказати? – хіба що шанувальникам перегонів та сучасних інструментів однозначно рекомендую:). Так, перо не флекс і навіть не особливо гнучке, і замінити його на інше не вийде, але воно дуже гладке! Так, грип сталевий і хромований, але приталений! Так, карбон під лаком, тактильно не відчувається як у Conklin, але візуально безперечно радує око і це дійсно карбон!:). І так, це не Ferrari і не Ducati, але поєднання червоного, чорного та сталевого – це безумовно швидкість і безперечно перегони! А відсутність золота, платини та титану до речі, позитивно позначилося на вартості і цю модель цілком реально було придбати за цілком демократичною ціною.

Update 1:

Оскільки це мій другий карбоновий інструмент, то я не прим’янув, вже за накатаною, провести аналогічне порівняння з раніше показаним Conklin Crescent Stealth Deluxe Carbon fiber.

Технологія така ж сама що і в попередньо опублікованому пості, тому, на жаль, якість її не зросла, але дещо розглянути дозволяє. Нагадаю, збільшення приблизно 4*16(64х) + ще трохи від лінзи Барлоу. Це збільшений фрагмент текстури корпусу Conklin Crescent Stealth Deluxe Carbon fiber.

І це збільшений фрагмент текстури корпусу Visconti RaceTech LE. Знову нагадаю, що на Вісконті вуглепластик покритий лаком.

А це я трохи увійшов до куражу і дозволив собі зняти збільшений результат лазерного гравіювання – літери “О” (знято горизонтально в повороті на 90 градусів) – з напису Visconti на пері (у нижньому ряду).

А це, наскільки вдалося сфотографувати кінчик пера, після фінального полірування, правда я не вже не пам’ятаю, з нижньої або верхньої сторони:)

Update 2:

Друзі, ви часто просите мене сфотографувати інструменти, що оглядаються, з якимись поширеними та загальновідомими, для візуального порівняння, але я, на жаль, не завжди про це пам’ятаю, та вдруге повертатися до зйомки не завжди є можливість. Але тут я згадав і відповідно сфотографував. Для візуального порівняння, у кадрі присутні: Visconti Rembrandt Ivory и Pelikan Souveran M800.

Вони ж, тільки при знятих ковпачках. Ручка не те щоб велика, але й не маленька – для чоловічої руки “якраз”, як за розміром, так і за вагою:).

Update 3:

Ну а на закуску традиційно ескіз. Спочатку я думав про те, щоб зобразити щось сучасне з розряду MotoGP або Superbike, що надихало Данте, але переглянувши деяку кількість картинок в інтернеті вважав їх не показовими – не знайшов я драйву в них, не дивлячись на швидкість, фотографії всі статичні, переважно на віражах, при цьому все строкате від реклами:). А ось старі фотографії 20х-70х років, навпаки повні динаміки та драйву, а історії – зачитаєшся, і забудеш за чим прийшов:), не гірше нещодавно екранізованої “Ford Vs Ferrari”. Про сам чемпіонат та перегони MotoGP, можна почитати за окремим посиланням.

Джакомо Агостіні — італійський мотогонщик, багаторазовий переможець чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP. Прізвисько – “Божественний Аго” (“Аго” – “голка” по-італійськи). На даний момент Агостіні має рекорд за кількістю перемог у Гран-прі – 122 (наступним у цьому заліку йде Валентино Россі, у італійця поки 113 перемог). Виграв 15 титулів чемпіона світу, що є абсолютним рекордом. У 1979 році на трасі Брендс-Хетч Агостіні взяв участь у Гонці Чемпіонів – позаліковій гонці Формули-1 за кермом Williams-Ford. Він фінішував 11-м у двох колах від переможця перегонів Жиля Вільнева. У 60-х роках (що і вирішив відобразити в скечі), поєднання нового трициліндрового двигуна MV Agusta 500 three і Giocamo Agostini зробило MV Agusta практично непереможною, а Агостіні виграв титул чемпіонату 500 см³ з цього моменту сім років поспіль для цієї марки з 1966 по 1972 роки.

Giacomo Agostini is an Italian multi-time world champion Grand Prix motorcycle road racer. Nicknamed Ago, with an absolute record of 122 Grand Prix wins and 15 World Championships titles. Of these, 68 wins and 8 titles came in the 500cc class, the rest in the 350cc class. For these hitherto unparalleled achievements, obtained over the course of a career spanning 17 years, he is widely regarded as the most qualified competitor to the title of greatest Grand Prix rider of all time. In 2010, Agostini was named an FIM Legend for his motorcycling achievements. In 60s the combination of the new three cylinder engine and Giocamo Agostini made MV Agusta just about unbeatable. Agostini won the 500cc title seven years in succession for the Italian factory from 1966 to 1972.

Ось на цьому мабуть все! Бережіть себе, всім гарного настрою та здоров’я!

—————————————–

Update 22.05.2020:

Вирішив додати кілька цікавих фактів! По-перше, коли я отримав ручку, то на пері виявив загнутий кінчик (курносий) а-ля Sheaffer. Природно я одразу поліз в інтернет погуглити фотографії, і виявилося, що через малий тираж їх не так вже й багато (фотографій), і просто не знайшлося з необхідного ракурсу, щоб зрозуміти мені, правильно це чи ні. Ще мене збентежила поверхня металу біля основи відливу – вона не така як на іншому пері, більш матова була чи що, і я вирішив що це результат штучної, неправильної експлуатації. В результаті я виправив вигин. Але за фактом вийшло(пізніше з’ясувалося), що це не дефект, а такий вигин повинен бути!:) Так що якщо ви зіткнулися з вигином кінчика на тубуларному пері Вісконті – не лякайтеся, ТАК І МАЄ БУТИ, це зроблено для більшої гладкості письма:).

Але продовжу…
Ручка мені так лягла в руку, що я вирішив її зробити робочою і користуватися регулярно, проте мені ніде застосувати розмірність М. Спочатку я думав зробити італік для повсякденного письма, але потім подумав, що італіків у мене вже достатньо, тим більше, що пишу я не так багато, а ось чергове перо для малюнків буде більш ніж доречним і я вирішив трохи зменшити кінчик. Однак вирішив не зменшувати його надто сильно, як на моєму Каплесі, а лише на розмір.

На цей раз я вже не став робити текстовий тест для посту, а зробив тільки ескіз, але в зошиті я все-таки перевірив і виміряв лінію. Після переточування товщина лінії прямою стороною стала 0.4мм, це очікувано, бо по вишині я не став зменшувати напайку, а зменшив лише по ширині, тобто. в результаті маю зараз невеликий овал у точці торкання. Зворотним боком ширина лінії стала 0.25мм, що з мізерної подачі прям ідеально мені – тобто. в результаті вийшов чудовий, комфортний та красивий інструмент.

Що ще хочеться згадати, що коли я зняв матеріал з бічних граней наконечника, я власне побачив межі твердосплавної напайки. Так ось цікавий той факт, що на моєму, виправленому пері, цей твердосплавний матеріал розташований строго по центру контакту з папером при листі, що йому даватиме стиратися рівномірно, а ось при загнутому догори кінчику – точка контакту буде в нижній частині зіткнення з відливом матеріалу пера. Може, це і є технологічно закладена ідея анонсованого м’якого письма?