(ground M to UEF) Parker “51” (1953)

Hello FP fans! Earlier I already did a review on exactly the same model but in a different color and made in England, today I will show this model which made in the USA.

Вітаю всіх! Раніше я вже робив огляд точно такої ж моделі, але в іншому кольорі та виробленої в Англії; сьогодні ж покажу модель виробництва США.

Parker “51” MK-II-B (made in USA) 1953+

Не знаю, чи має сенс описувати її знову: загалом корпус виконаний у формі сигари та виготовлений із пластику(люцит?) темно-сірого кольору (Navy Grey). Родзинкою цієї легендарної моделі є повністю закрите перо, в оригіналі — «напівприкрите» :)). Система заправлення — аерометрик. Ковпачок на терті, сталевий, покритий 12-каратним золотом.

I don’t know if it makes sense to describe it again: in general, the body is presented in the shape of a cigar and is made of plastic(lucite?) in dark gray (Navy Gray). The highlight of this and legendary model is a completely closed nib, originally “halfhooded” :)). The filling system is aermetric. Steel, gold filled cap by 12k gold mount on friction.

Аерометрик являє собою фідер із дихальною трубкою, накритий гумовим саком. Нині саки виготовляють із прозорого силікону, щоб можна було контролювати об’єм і колір заправленого чорнила, але за часів розробки Parker 51 саки були стандартні гумові та непрозорі. На заправному кожусі з пружиною є імпринт з назвою моделі Parker “51” та інструкція із заправлення: To fill press ribbed bar firmly 4 times use dry writing superchrome ink. Holding penpoint with soft tissue (Для заправлення ручки натисніть на ребристу планку 4 рази, використовуючи швидковисихаюче чорнило Superchrome. Після цього витріть кінчик м’якою тканиною), а також зазначено належність виробництва: The Parker Pen Co. made in U.S.A.

Aerometric is a feed with a breathing tube covered by rubber sac. In modern times, sacs are made from transparent silicone so that you can monitor the volume and color of the filled ink. But at the time of the development of the Parker 51 sacs were standard rubber and not transparent. On the filling guard has an imprint with the Parker “51” model name and a filling instruction: To fill press ribbed bar firmly 4 times use dry writing superchrome ink. Holding penpoint with soft tissue and The Parker Pen Co. made in U.S.A.

Ковпачок виготовлений зі сталі та покритий 12-каратним золотом (10% товщини ковпачка), про що свідчить напис біля основи ковпачка: 1/10 12K gold filled, made in U.S.A., а з протилежного боку — назва бренду Parker. Виробник визначив цю систему ковпачка як Signet GF (Gold Filled) with thin vertical lines. Від моделі A вона відрізняється вже більш сучасним укороченим кліпом на відміну від довгого в моделі MK-II-A.

The cap is made of steel and gold filled with 12 carat gold(10% of the cap thickness), as evidenced by the inscription at the base of the cap: 1/10 12K gold filled, made in U.S.A., on the opposite side is the brand name – Parker. The manufacturer has defined this cap system as Signet GF (Gold Filled) with thin vertical lines. B model differs from A by a more modern shortened clip versus a long one in MK-II-A model.

Перо: власне оригінальне, маленьке, трубчасте та жорстке перо з товстого листа, імовірно 14-каратного золота, але при цьому доволі пластичне. Чому «ймовірно»? Тому що на пері відсутнє маркування проби золота, але Parker дозволяв собі таке й раніше — ще з серією Duofold у 1920-х роках. На пері нанесено лише: PARKER, made in USA, PU-PL, 1952.

The nib: actually an original, small, tubular and rigid nib made of a thick sheet, presumably 14K of gold, but quite malleable. Why presumably? Because there is no gold mark on the pen, but Parker did it(unmarked) before with the Duofold series in the 20s. On nib has imprint: PARKER, made in USA, PU-PL, 1952.

Хвилинки історії:
Про історію моделі 51 я писав у більш ранньому дописі, а зараз лише хочу звернути увагу на деякі дрібниці, частині з яких немає пояснення :). Як відомо, саму модель було розроблено у 1939 році, однак виробництво розпочалося у 1940-му, а датування на перах з’явилося лише з 1943 року. Найраніші пера 1943 року, окрім бренду та року виробництва, мали спеціальне позначення OS-PL, що означало матеріал твердосплавної напайки — у цьому випадку осмій, іридій і платина (Osmiridium Plathenium). Пізніше того ж або наступного року з’явилося маркування RU-PL, яке означало, що наконечник виготовлено з рутенію та платини (Ruthinium Plathenium). Але починаючи з 1951 року позначення наконечника на перах знову змінили — цього разу на PU-PL; що саме означає це PU, нині, на жаль, ніхто не знає :). Ще один цікавий момент: модель Parker “51” маркували роком виробництва, що складався з однієї цифри — PARKER “51”х — очевидно, ніхто не припускав, що модель виявиться настільки вдалою, що протримається понад 10 років. Напис наносили на секцію під ковпачком. Відповідно, у 1950 році, коли ліміт однозначних чисел було вичерпано, маркування замінили на двозначне — PARKER “51” 50, однак уже в 1953 році ручки, вироблені у США, втратили маркування, тоді як ручки, вироблені в Англії та Канаді, маркувалися ще до 1959 року. Із ковпачками також було певне, доволі заплутане різноманіття, адже компанія пропонувала понад двадцять різних дизайнів ковпачків: Lustraloy (сталевий) з кліпом GF (стандартний ковпачок з 1942 р.); Lustraloy з кліпом GF і кільцем GF; Lustraloy із хромованим кліпом; Lined Coin Silver з кліпом GF; Sterling Silver з вертикальними лініями та кліпом GF із шевронною стрічкою (найпоширеніша срібна модель з візерунком); Sterling Silver гладкий з кліпом GF; Коване срібло (представлено у 1942 р.); Custom із гладким позолоченням; Custom позолочений із тонкими вертикальними лініями та кліпом GF; Custom позолочений із тонкими вертикальними лініями по 4 смужки та гладким кільцем; Insignia — те саме, але з 9 смужками; Insignia — з хвилястими смужками; Signet — зі збіжними лініями та кліпом GF; Signet з тонкими вертикальними лініями та шевронним кільцем; Heritage — із суцільного 14-каратного золота з «квадратами»; Heirloom — гладкий із суцільного 14-каратного золота; Heirloom із червоно-жовтими лініями і, нарешті, Heirloom — «Ячмінна Імперія» (?:)), він же «Сосулька», він же «Манхеттен», він же «Емпайр Стейт». От якось так 🙂

Minutes of history:
I wrote about the history of the 51 model in an earlier post, but now I just want to draw attention to some little things, and there is no explanation for some :). As you know, the model itself was developed in 1939, but production began in 1940, but the dating on the nibs was only in 1943. The earliest nibs of 1943, in addition to the brand and the year of production, had a special sign OS-PL, which meant the material of tip, in this case, OSmiiridium and PLatinum (Osmiridium Plathenium). Later in the same year or the following year, the RU-PL marking appeared, which meant that the tip was made of RUthenium and PLatinum (Ruthinium Plathenium). Somewhere in 1947, the designation was replaced by simply RU, which was marked until 1950. But starting from 1951, the designation of the tip on the nibs was again changed, but this time to PU-PL, but now, alas, nobody knows what this PU means :). Another interesting point is that the Parker “51” model was marked with a one-digit year(with dots as quarter) of production – PARKER “51” x – apparently no one imagined that the model would be so good that it would last more than 10 years. The inscription was applied to the section under the cap. Accordingly, in 1950, when the limit of single-digit numbers was exhausted, the marking was changed to a two-digit one – PARKER “51” 50, but already in 1953 the pens produced in the USA lost their marking, but the pens produced in England and Canada were still marked until 1959. There was a certain confusing variety with the caps, too, because the company offered over twenty different cap designs: Lustraloy (steel) with GF clip (standard cap from 1942); Lustraloy with GF clip and GF band; Lustraloy with chrome clip; Lined Coin Silver with GF clip; Sterling Silver with vertical lines and GF clip with chevron band (most common patterned silver); Sterling Silver plain with GF clip; Sterling hammered Silver (introduced 1942); Custom plain GF; Custom GF with thin vertical lines and GF clip; Custom GF with thin vertical lines of 4 stripes and a smooth ring; Insignia – same but with 9 stripes; Insignia – wavy stripes; Signet – with converging lines and GF clip; Signet with thin vertical lines and chevron band; Heritage – 14K solid gold with “squares”; Heirloom – plain by 14k solid gold; Heirloom with two tone red/yellow lines and finally Heirloom – fine barley Empire (aka Icicle, aka Manhattan, aka Empire State).

Загальні розміри: довжина у складеному вигляді — 136 мм, без ковпачка — 127 мм. Діаметр корпусу — 11,75 мм, у місці хвату — 9,2 мм. Повна вага — 21,5 г, без ковпачка — 13 г.

Overall dimensions: folded length – 136mm, without cap – 127mm. Body diameter – 11.75mm, at the grip – 9.2mm. Full weight – 21.5g, without cap – 13g.

Ручка надійшла на обслуговування пера: правка та переточка на менший розмір для школяра з огляду на сучасну якість паперу. Після обслуговування та налаштування була перевірена.

The pen came for the nib service: adjust and regrinding to a smaller size for the schoolboy due to the modern quality of the paper. After service and setup has been tested.

Ширина лінії при письмі прямою стороною становить 0,25 мм; лінія насичена та волога. Зворотний бік пише гостро з шириною лінії 0,2 мм. До переточки пера, за попереднім тестом, лінія з-під пера була близько 0,6 мм, а зворотний бік майже не писав; при цьому на кінчику чітко був видний sweet spot.

The width of an ordinary line by the right side is – 0.25mm, the line is juicy and wet. The reverse side writes crispy with a line width of 0.2mm. Before re-grinding the nib, according to the preliminary test, was line about 0.6 mm, and the reverse side practically did not write, while the sweetspot was clearly visible on the tip.

У підсумку: хороша, надійна та культова ручка, але я вкотре переконався, що вона не для мене — просто не подобаються мені закриті пера, і все. Та якщо вам це не заважає, можна сміливо рекомендувати до купівлі.

At the end: a good, reliable and iconic pen, but once again I was convinced that it was not for me – I just don’t like closed nibs and that’s it. But if this does not bother you, then I can safely recommend it for your purchase.

Update 1:

Традиційно наводжу результат виконаної роботи. Цього разу я вирішив зробити фотографії більшими, щоб наочно показати зміни на такому маленькому пері. На колір не звертайте уваги, це проблеми освітлення та кольорової температури (перо жовтого кольору).

Traditionally, I present the result of the work done. This time I decided to make the photos closer to clearly show the changes on such a small nib. Don’t pay attention to the color, these are problems of my light and color temperature (the nib is yellow color at right too:).

Update 2:

У фінальному апдейті, знову ж таки традиційно, — ескіз. Усе-таки як же приємно малювати тонким пером, коли чітко контролюєш лінію 🙂

In the final addon, again traditionally – a sketch. All the same, how nice it is to draw with a thin nib when you can clearly controlled it:)

Ернест Міллер Хемінгуей (Ernest Miller Hemingway) — американський романіст, новеліст, журналіст і спортсмен. Його економний і стриманий стиль, який він називав теорією айсберга, справив значний вплив на художню літературу ХХ століття, тоді як його авантюрний спосіб життя та публічний образ викликали захоплення в наступних поколінь. Хемінгуей написав більшість своїх творів у період із середини 1920-х до середини 1950-х років, а в 1954 році отримав Нобелівську премію з літератури. Він опублікував сім романів, шість збірок оповідань і дві науково-популярні праці. Три його романи, чотири збірки оповідань і три науково-популярні твори були опубліковані посмертно. Багато з його робіт вважаються класикою американської літератури.
Хемінгуей виріс в Оук-Парку, штат Іллінойс. Після школи він кілька місяців працював репортером у The Kansas City Star, а потім поїхав на фронт в Італію, записавшись водієм швидкої допомоги під час Першої світової війни. У 1918 році він зазнав серйозного поранення та повернувся додому, але його військовий досвід ліг в основу роману «Прощавай, зброє» (1929).
У 1921 році Хемінгуей одружився з Гедлі Річардсон, першою з чотирьох дружин, і вони переїхали до Парижа, де він працював іноземним кореспондентом і зазнав впливу модерністських письменників і художників з емігрантської спільноти 1920-х років — «втраченого покоління». Його дебютний роман «І сходить сонце» було опубліковано у 1926 році. Він розлучився з Гедлі у 1927 році та одружився з Полін Пфайффер, з якою згодом розлучився після повернення з громадянської війни в Іспанії, де працював журналістом. На цьому досвіді він створив роман «По кому подзвін» (1940). Марта Ґеллгорн стала його третьою дружиною у 1940 році; з нею він розлучився після зустрічі з Мері Велш у Лондоні під час Другої світової війни, де працював журналістом під час висадки в Нормандії та визволення Парижа.
Хемінгуей мешкав у Кі-Весті, штат Флорида (у 1930-х роках), і на Кубі (у 1940–1950-х роках). У 1954 році він ледь не загинув в авіакатастрофі. Через травми він страждав і хворів протягом більшої частини решти життя. У 1959 році він придбав будинок у Кетчумі, штат Айдахо, де в середині 1961 року наклав на себе руки.

Ernest Miller Hemingway was an American novelist, short-story writer, journalist, and sportsman. His economical and understated style—which he termed the iceberg theory—had a strong influence on 20th-century fiction, while his adventurous lifestyle and his public image brought him admiration from later generations. Hemingway produced most of his work between the mid-1920s and the mid-1950s, and he won the Nobel Prize in Literature in 1954. He published seven novels, six short-story collections, and two nonfiction works. Three of his novels, four short-story collections, and three nonfiction works were published posthumously. Many of his works are considered classics of American literature.
Hemingway was raised in Oak Park, Illinois. After high school, he was a reporter for a few months for The Kansas City Star before leaving for the Italian Front to enlist as an ambulance driver in World War I. In 1918, he was seriously wounded and returned home. His wartime experiences formed the basis for his novel A Farewell to Arms (1929).
In 1921, Hemingway married Hadley Richardson, the first of four wives. They moved to Paris where he worked as a foreign correspondent and fell under the influence of the modernist writers and artists of the 1920s’ “Lost Generation” expatriate community. His debut novel The Sun Also Rises was published in 1926. He divorced Richardson in 1927 and married Pauline Pfeiffer; they divorced after he returned from the Spanish Civil War, where he had been a journalist. He based For Whom the Bell Tolls (1940) on his experience there. Martha Gellhorn became his third wife in 1940; they separated after he met Mary Welsh in London during World War II. He was present with the troops as a journalist at the Normandy landings and the liberation of Paris.
Hemingway maintained permanent residences in Key West, Florida (in the 1930s), and Cuba (in the 1940s and 1950s). He almost died in 1954 after plane crashes on successive days; injuries left him in pain and ill health for much of the rest of his life. In 1959, he bought a house in Ketchum, Idaho, where, in mid-1961, he ended his own life.