The year has almost just begun, but I already want to share to you my big disappointment of this year. Not that I hadn’t noticed before, I just wanted to make sure it wasn’t my imagination.

Рік майже тільки почався, а я вже хочу поділитись з вами розчаруванням цього року. Не то щоб я раніше не помічав, просто хотів переконатись що це мені не просто здалось так.

Lamy 2000 Black w|14K EF nib (made in Germany) L01EF

Я не буду повторювати повний опис цього інструменту, бо з ним можно легко ознайомитись в попередньому пості Lamy 2000 Black, тож я почну з головних подій.

I won’t recopy the full description of this tool because it can be easily read in the previous post Lamy 2000 Black, so I’ll start from main things.

Вирішив я дописати залишки чорнил Monteverde Amethyst з попереднього тесту та зрозумів що таким товстим пером мені не комфортно малювати і у мене нічого не виходить. Нагадую, що з 3х або навіть 4х ручок L2K з перами EF жодне не писало розміром EF, всі писали розміром F з вологою лінією. Детальний огляд кінчика зробив це зрозумілим: як що з верхньої проєкції перо виглядає як потрібно до розміру EF, то з бічної проєкції це майже M розмір, особливо на додаток до вологої подачи.

I decided to use the remains of Monteverde Amethyst ink from the previous test, but understanding that I don’t feel comfortable with drawing by such a thick nib and I can’t do anything good. Let me remind you that previously, out of 3 or even 4 L2K pens with EF nibs, none wrote by EF size, all wrote like F with wet line. A close look at the nib made all is clear: while the top view at the nib it looks like EF size, from the side view it is almost M size, especially in addition to the wet flow.

То ж я вирішив переточити в справжній EF, а разом зробити форму Drawing nib, щоб прямою стороною можно било робити основний малюнок тонкими лініями, а зворотний бік дозволяв заповнювати простір більш товстою та вологою лінією.

So I decided to regrind into a real EF, and at the same time make a Drawing shape, so that the right side could be used to make the main drawing with thin lines, and reverse side allowed to fill the space with a thicker and wetter line.

Можливо в аксонометрії буде краще зрозуміла форма. Хотів якомога менше знімати матеріалу з кінчика тому вийшла така трохи кумедна форма.

Perhaps the shape will be better understood in axonometric. I wanted to remove as little material from the tip as possible, so it turned out to be a slightly funny shape.

“Так в чому полягає розчарування?” – спитаєте ви. А розчарування полягає в матеріалі кінчика і це дуже м’який сплав. Я раніше читав що Lamy використовує замість іридію та інших металів платинової групи просто тверди сорти сталі HSS, але я гадав що це стосується тільки недорогих сталевих пер. Мабуть, м’якість твердосплавної напайки і пов’язана з частими проблемами sweetspot на L2K, бо на м’якому матеріалі дуже легко помилитись.

“So what’s the big disappoint?” – you ask. And the disappointment lies in the tip alloy, which is a very soft. I’ve read before that Lamy uses hard grade HSS steel instead of iridium and other platinum group metals for tip, but I thought that only applies to inexpensive stainless steel nibs. Probably, the softness of the tip alloy is explained the frequent sweetspot problems on L2K nibs, because it is very easy to make a mistake on a soft material.

Ширина лінії прямою стороною становить 0.25 мм, натиск дозволяє збільшити цю лінію до 0,5 мм. Зворотний бік пише лінією в 0.5 мм. Прямою стороною лінія має нормальну подачу, а зворотний бік – вологу.

 The line width by right side is 0.25 mm, and pressure allows to increase this line to 0.5 mm. The reverse side is written with a line of 0.5 mm. The right side has a normal flow, and reverse side is wet.

В решті: дуже прикро що така культова ручка яка і досі сучасна за дизайном комплектується таким низькоякісним пером. Це все одно як на токарному станку використовувати в якості різця звичайну сталь, або навіть як у автівку встановити двигун з акрилу. Цікаво, а перші, вінтажні пера вони мали такий самий кінчик? Я вже не пригадаю які кінчики у золотих Z55-58, але у цього пера найм’якший сплав з усіх мною переточених на цей день, навіть китайські недорогі пера мають твердіший сплав. Зараз перо має майже ідеальний грінд та налаштування для малювання, але наскільки вистачить цього пера я вагаюсь припустити.

At the end: it is a shame that such a cult pen, which is still a reliable design, is equipped by such a low-quality nib. It’s the same as using ordinary steel as a cutter on a lathe, or even installing an acrylic engine in a car. I wonder if the earlier, vintage L2K pens had the same tip? I can’t remember what tips alloy have the gold Z55-58 nibs, but this nib has the softest alloy of all the ones I’ve grounded to this day, even Chinese inexpensive nibs like Jinhao have a harder alloy. The nib now has a near perfect grind and adjusting, but how long this nib will last I hesitate to speculate.

update 1

В першому додатку хотів би показати різницю на одному пері між погано налаштованим пером та правильно налаштованим пером. Ліворуч тестовий лист після переточки пера: лінія прямою стороною надволога за рахунок чого розмір збільшувався, а зворотній бік навпаки не визначав себе навіть маючи значно більший розмір. Праворуч: після налаштування, потік прямою стороною став нормальний за рахунок чого лінія стала свого розміру, а зворотній бік став біль насиченим як задумано.

In the first addon I would like to show the difference between poorly adjusted nib and right adjusted nib. On the left, a test sheet after just reground the nib: the line on the right side is overflowed, due to which the size is increased, and reverse side, on the contrary, did not juicy, even with a much larger size. On the right: after adjustment, the flow on right side became normal due to which the line became its size, and the reverse side became juicy saturated as intended.

update 2

Ще хотів поділитись такою цікавинкою – дивитися яку я спіймав бороду на чорнилах Private Reserve Avocado за 2-3 години користування ручкою. На інших перах я такого не помічав. Таку бороду я не пам’ятаю з часів використання Diamine Pumpkin та й то за час коли ручка не використовувалась близько тижня)).

I also wanted to share such an interesting fact – see what kind of beard I caught on Private Reserve Avocado ink after 2-3 hours of work. I did not notice this on other my nibs with this ink. I don’t remember such a beard since the time of using Diamine Pumpkin, when the pen was not used for about a week)).

update 3

Ну і на останок – тестовий ескіз – справжній герой нашого часу, 75 річний Фумінорі Цучіко який покинув свою батьківщину, щоб допомогати українцям. Він провів 9 місяців у метро Харкова, а зараз відкрив безкоштовну кав’ярню щоб допомогати всім хто потребує допомоги.

And finally – a test sketch – is a one of the hero of our days, 75-year-old Fuminori Tsuchiko, who left his homeland to help Ukrainians. He spent 9 months in the Kharkov metro, and now he opened a free coffee shop/small restaurant to help everyone who needs help.

75-річний Фумінорі Цучіко на третій місяць повномасштабного вторгнення потрапив до харківського метрополітену, який тоді слугував бомбосховищем. 9 місяців він прожив із людьми в підземці підтримуючи та годуючи містян, які ховалися від російських обстрілів. Потім він продав своє житло в Японії та переїхав жити до Харкова. Зараз чоловік відкрив безкоштовну кав’ярню.

“Кожна людина щодня має їсти. І хоча б один раз на день я хочу нагодувати людей, бо більшість наразі має труднощі з грошима”,

– каже Цучіко.

Меню щодня у його кафе різне, сьогодні – суп, макарони та курячі крильця, на десерт – чай із солодким пиріжком. Кухарів закладу шукали за оголошеннями. У це кафе чоловік вклав власні кошти, також допомогли друзі з Японії, благодійники та підписники у соцмережах. Свій заклад відкрив на понівеченій Салтівці, там же він й винаймає квартиру.

In the third month of the full-scale invasion, 75-year-old Fuminori Tsuchiko went to the Kharkiv metro, which at the time served as a bomb shelter. For 9 months he lived with people in the underground, supporting and feeding the townspeople who were hiding from Russian shelling. Then he sold his house in Japan and moved to Kharkiv. Now the man has opened a free coffee shop/small restaurant.

“Every person has to eat every day. And at least once a day I want to feed people, because most of them are currently having difficulties with money.”

– says Tsutsiko.

The menu in his cafe is different every day, today – soup, pasta and chicken wings, for dessert – tea with a sweet cake. The cooks of the institution were sought after advertisements. The man invested his own money in this cafe, friends from Japan, benefactors and followers on social networks also helped. He opened his establishment in the mutilated Saltivka region, where he also rents an apartment.

Слава Україні! Героям слава! Glory to Ukraine! Glory to heroes!