Hello everybody! Almost 3 years ago I reviewed this model with a unique glass cartridge system, and I got the same pen, but in a rather rare color – ash gray.

Всім привіт! Майже 3 роки тому я показував і розповідав про цю модель з унікальною системою скляних картриджів, але до мене потрапила така сама ручка, але в доволі рідкісному кольорі – попільний сірий.

Waterman’s “Standard” Medium with glass cartridges (made in France) 1945-1953.

Форма даного інструменту зовні ідентична раніше показаному Waterman’s Standard Middle – це сигара виконана з пластику попільного сірого кольору. Система заправки – скляні картриджі свого пропрієтарного формату Waterman, що випускалися 3х розмірів. Корпус складається з 3х частин: секції з пером, центрального корпусу та ковпачка картриджа (blind cap) у торці. Ковпачок на різьбленні, різьблення 2-х західне, закриття за 1 та 1/4 обороту.

The shape of this tool is identical to the previously shown Waterman’s Standard Middle – and this is cigar shape is made of ash gray plastic. The filling system is glass cartridges of its proprietary Watermans format, which were produced in 3 sizes. The body consists of 3 parts: a section with nib, central body and blind cap at the end. Cap on thread, 2-starts thread, open/close in 1 and 1/4 turns.

Конструкція фідера ідентична раніше показаної і має різьблення у хвостовій частині для кріплення гумового ущільнювача до картриджа. Інформації як і прикрас на корпусі мінімум. На ковпачку є позолочене кільце середніх розмірів біля основи та кліп оригінальної форми, на якому знаходиться напис Waterman’s. Також на корпусі, на центральній частині, нанесено Waterman’s. Прінт чіткий аде його важко сфотографувати із за кольору.

The design of the feed is identical to the previously shown model and has a thread in the tail part for attaching a special rubber seal for glass cartridge. There is a minimum of information as well as decorations on the case. The cap has a medium-sized gold-plated ring at the base and an original clip with Waterman’s lettering. Also on the body, in the central part, are applied: Waterman’s. The imprint is clear, but it is difficult to photograph because of the color.

Перо: золоте, традиційних для Франції 18карат, середніх розмірів, трохи гнучке. На перо нанесені: Waterman’s, 18Cts – проба золота, 3 – розмір пера, France – країна виробництва. Так само в хвостовій частині розташувалися тавра ювелірного виробництва – класичний “голова орла” та ювеліра, GA/P у геометричній формі схожей на перо .

The nib: solid gold, traditional for France 18 carats, medium size, springy. On the nib is imprinted: Waterman’s, 18Cts – gold fineness, 3 – nib size, France – country of origin. Also in the tail are the hallmarks of jewelry production – the classic “head of an eagle” and a jeweler stamp – GA/P in geometric shape similar to nib form..

Overall tool dimensions: folded length is – 136 mm, without cap – 124 mm. The diameter of the body is – 12.4 mm, at the grip – 10.6 mm. The weight of folded tool is – 17 g, without cap – 10g (include installed converter).

Загальні розміри інструменту: довжина складеного інструменту – 136мм, зі знятим ковпачком – 124мм. Діаметр корпусу – 12.4 мм, у місці хвату – 10.6 мм. Вага складеного інструменту – 17 г, зі знятим ковпачком – 10 г(включно з встановленим конвертером).

Хвилинки історії:
Iсторію компанії Waterman я вже розповідав у ранніх постах, але продублюю бо не кожен бажає кудись переходити що щось там передивлятись)). Французький підрозділ гідний свого окремого опису. У далекому 1926 році, Джуліо Фагард (Jules Fagard), можна сказати європейський комівояжер, який був ексклюзивним представником компанії Waterman у Франції ще з 1914 року, засновує французький підрозділ – компанію JIF Waterman з правами (по ліцензії) створення інструментів локально (на території Франції). Наступного, 1927 року, основний конструктор Фрагарда моншер Перо (monsieur Perraud) розробляє унікальну систему заправки – скляний кртридж(за словами вдови Marie-Luise Fragard). Але незважаючи на це, компанія запатентувала свій винахід лише в 1936 з випуском першої ручки і ще майже 20 років користувалася ним ексклюзивно. Цікаво, що незважаючи на право виробництва ручок, перші зразки картриджних інструментів виготовлялися на території США та Канади на замовлення Фрагарда. Перші, довоєнні моделі були створені на базі 92/32 і 3V моделей і комплектувалися орігінальними перами Waterman Ideal виробленими в U.S.A на рідному виробництві, але перед початком Другої Світової війни моделі почали вироблятися і на території Франції, що було відображено в імпринті на корпусі під ім’ям бренду – Fabrication Française, хоча пір’я, як і раніше, поставлялися зі США. Після закінчення Другої Світової війни та виправлення наслідків, французький підрозділ освоїв власне виробництво пер. Представлена в темі модель якраз є післявоєнним продовженням картриджної серії з оновленим дизайном, бо в моду почали входити “стрімкі форми”. Девід Нішимура (David Nishimura) називає цю модель “Standard”, але я більше ніде не зустрічав цієї назви і каталогів Waterman того часу не бачив. Так ось дана модель вироблялася аж до 1953 року, в якому був представлений черговий шедевр компанії (і знову французького підрозділу) – це модель Waterman C/F, з якої почалася сучасна пластиково-картриджна ера перових інструментів. Саме в 1953 році Waterman представив ринку формові пластикові картриджі, відточивши технологію на скляних та врахувавши всі нюанси. Незважаючи на те, що американський офіс проіснував ще до кінця 50-х, виробництво було повністю перенесено до Франції з 1954 року. У наступні кілька років трапився – Марсель Бік (Marcel Bich) з поглинанням та планомірним перенесенням активів до Франції, яке завершилося в 1967 році новою штаб квартирою в Сен-Херблен (Saint-Herblain) недалеко від Нанта ( Nantes ). У 1969 році до управління компанією прийшла онука Джуліо Фрагарда – Франсін Гомеш (Francine Gomez) з новими поглядами на дизайн та продовження справи свого діда. У 1978 компанія купує першу промислову лакувальну майстерню і з’являється модель Goutte. У 1983 році Waterman святкує 100 років і запускає модель Man 100. У 1987 році Waterman купується компанією Gillette. З 1992 по 2000 з’являються такі сучасні моделі як Edson, Hémisphère, Carène, Ici & Là в гонитві за сучасним дизайном і сучасними тенденціями, але навіть L’Etalon орієнтований на ринок дорогих і люксових інструментів не дозволяє наблизитися до величі колишньої слави:). Хіба що Waterman Serenite, запущена в 2004 році, викликає зацікавленість з точки зору дизайну, але більше нічого сказати не можу, бо практики користування їй у мене немає. У 2001 році Waterman приєднали до групи Sanford, дочірньої компанії Newell Rubbermaid.

Minutes of history:
I wrote the story of the Waterman company in earlier posts, but I will repeat it because not everyone wants to go somewhere to read something there)). The French division deserves its own personal description. Back in 1926, a certain Jules Fagard, one might say a European traveling salesman, who was been the exclusive representative of Waterman in France since 1914, founds a French division – JIF Waterman with the rights (by license) to create pens locally (on the territory France). The following year, 1927, the main designer of Fragard, Monsieur Perraud, develops a unique refueling system – a glass crtridge (according to the widow Marie-Luise Fragard). But despite this, the company patented its invention only in 1936 with the production of the first pen and used it exclusively for almost 20 years. It is interesting that with the right to produce pens, nevertheless, the first samples of cartridge tools were made in the United States and Canada by order of Fragard. The first pre-war models were created on the basis of 92/32 and 3V models and were completed with the original Waterman Ideal nibs produced in the USA, but just before the beginning of the Second World War, the models began to be produced in France, which was reflected in the imprint on the body under the brand name – Fabrication Française, although nibs were still sourced from the USA. After the end of the Second World War and correcting the consequences, the French division mastered its own production of nibs. The model presented in the topic is just a post-war continuation of the cartridge series with an updated design, for “rapid forms” began to come into fashion. David Nishimura calls this model as “Standard”, but I have not sawed this name anywhere else, and I have not seen the Waterman catalogs of that time. So this model was produced until 1953, in which another masterpiece of the company (and again of the French division) was presented – this is the Waterman C / F model, in fact, with which the modern plastic-cartridge era of pen tools began. It was in 1953 that Waterman introduced molded plastic cartridges to the market, perfecting the technology on glass carteriges and taking into account all the nuances. Despite the fact that the American office existed until the late 50s, production was completely transferred to France from 1954. The next few years happened, as you know from past posts – Marcel Bich with a takeover and a systematic transfer of assets to France, which ended in 1967 with a new headquarters in Saint-Herblain near Nantes ). In 1969, Giulio Fragard’s granddaughter, Francine Gomez, came to the management of the company with new views on design and the continuation of her grandfather’s business. 1978 the company acquires the first industrial paint shop and the Goutte model appears. 1983 Waterman celebrates 100 years and launches the Man 100. In 1987 Waterman is acquired by Gillette. From 1992 to 2000, such modern models as Edson, Hémisphère, Carène, Ici & Là appear in pursuit of modern design and modern trends and even L’Etalon, focused luxury segment, does not allow it to approach the greatness of its former glory :). Except that the Waterman Serenite, launched in 2004, is interesting from the point of view of design, but I can’t say anything more, because I have no experience using it. In 2001 Waterman joined the Sanford Group, a subsidiary of Newell Rubbermaid.

PS: Насправді, якщо чесно сказати, то Waterman і Перо не були першовідкривачами картриджної системи заправки, а першими була відома у вузьких колах (серед любителів пера) компанія Eagle Pencil Company of New York, яка запатентувала скляний картридж в 1890 році. Однак компанія не розвинулася до вагомої та не мала великої дилерської мережі, тому про цю інновацію мало хто знав, а з огляду на те, що дія патенту закінчилася в 1907 році, горизонти для інновацій були відкриті. Наступна серйозна спроба до використання цієї ідеї була зроблена компанією Джона Хенкока (John Hancock) з Бостона (Boston), правда він використовував мідні трубки для виготовлення картриджів. А оскільки мідь була досить тонкою, тому ідея не отримала належного застосування, бо картриджі легко деформувалися при встановленні або демонтажі. Але це те, що точно було ще до Waterman:).‎

PS: In general, of course, to be honest, Waterman and Perot were not the pioneers of the cartridge filling system, and the first was the Eagle Pencil Company of New York, well-known in narrow circles (among pen lovers), which patented the glass cartridge in 1890. However, the company did not grow to a large one and did not have a large dealer network, so few people knew about this innovation, and given the fact that the patent expired in 1907, the horizons for use were open. The next major attempt at using this idea was made by John Hancock from Boston, who used copper tubing to make the cartridges. And since the copper was rather thin, therefore, the idea did not get the proper use because the cartridges were easily deformed during installation or dismantling. But this is exactly what it was before Waterman :).

З огляду на те що доволі важко зараз знайти та придбати скляні картриджі, дана ручка була мною модифікована під сучасний конвертер. Після модифікації, ручка була мною перевірена.

Considering the fact that it is quite difficult to find and buy glass cartridges now, I adapted this pen to modern converter. After the modification, the pen was tested by me.

Ширина лінії прямою стороною становить – 0.3мм, при цьому натиск дозволяє збільшити цю лінію до 0.9мм. Зворотний бік дає лінію в 0.25мм, але трохи сухішу. Обидві сторони пишуть гладко.

The width of the line by the right side is 0.3 mm, which increase line by pressure to 0.9 mm. The reverse side gives a line of 0.25 mm, but is a little dry. Both sides write smoothly.

В итоге: поперше – мене привабив доволі рідкий колір цієї моделі, який на відміну від класичного чорного, я зустрічав всього два рази. По друге мені сподобалась система живлення яка дуже якісно збалансована включаючи ебонітовий фідер бо воня дозволяє здійснювати набір чорнила занурючи перо лише по повітряний отвір. Витрата чорнил теж помірна, бо на єскіз та кілька тестових листків я витратив лише четвертину заправки конвертеру. Моя модіфікація не змінила внутрішнію конструкцію ручки тому в будьякий час можна застосувати орігінальний скляний картрідж.

At the end: first of all, I was attracted by the rather rare color of this pen, which, unlike the classic black, I met only twice. Secondly, I liked this power ink system, which is very qualitatively balanced, including an ebonite feed, because it allows to filling converter just dipping the nib only to breather hole. The ink consumption is also moderate, because I only used a quarter of the converter fill for this sketch and few test sheets. My modification did not change the internal design of pen, so the original glass cartridge can be used at any time.

Update 1:

Традіційно фотографія пера крупно.

Traditionally, magnifying photo of the nib.

Update 2:

Ось так ручка виглядає в моєї руці.

This is how pen looks in my hand.

Update 3:

Микола Тернопільський загинув на Запорізькому напрямку 19 листопада 2022 року. Йому тепер назавжди 24.

Mykola Ternopilskyi died on November 19, 2022 in the Zaporozhye direction. He is now forever 24.

Микола був стрільцем 1 взводу оперативного призначення військової частини 3029 Національної гвардії України, — мужній воїн, справжній патріот України. Ввічливий, щирий, добрий і, попри всі негаразди, які йому довелось пережити у дитинстві, завжди був усміхненим, — таким згадують хлопця односельці.

Mykola was a rifleman of the 1st platoon of the operational assignment of the 3029th military unit of the National Guard of Ukraine, a courageous soldier, a true patriot of Ukraine. Polite, sincere, kind and, despite all the hardships he had to go through in childhood, he was always smiling – this is how the boy’s fellow villagers remember him.

Слава Україні! Героям слава! Glory to Ukraine! Glory to heroes!