Best wishes to friends!
Based on recent events, I don’t know if I will have enough time and if there will ever be an opportunity to print these postcards or do some other project, because it need to create 15 works at minimum. Although it’s a sin for me to regret, because in the last 2 years I managed to do a lot: I managed to honor several defenders and heroes, acquired a new profession, developed and created several own fountain pens, reviewed several interesting models that I did not expect. So, since I already have several portraits of famous Ukrainians, I decided to collect them in a personal post dedicated to Ukrainian culture, heritage, which should have an impact on modern society.

Всім вітання!
Виходячи з останніх подій, я не знаю чи вистачить мені часу та, чи буде колись нагода надрукувати ці листівки або зробити якийсь інший проєкт, бо треба створити мінімум 15 робіт. Хоча мені гріх жалкуватись, тому що за останні 2 роки я багато чого встиг зробити: встиг вшанувати кілька захисників те героїв, набув нового фаху, розробив та створив кілька власних перових ручок, оглянув декілька цікавих моделей на яки не розраховува. Тож, оскільки у мене вже є кілька портретів відомих українців я вирішив їх зібрати до окремого посту присвяченому український культурі, спадшині та які повинни мати вплив на сучасне суспільство.

 

 


 

Тарас Григорович Шевченко

Обрав найвідомішого українського письменника та поета – нашого “Кобзара” Тараса Григоровича Шевченко. Який був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Він мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура, історія, а люди будуть щасливими. (Намальовано з відомої фотографії 1859 року)

The most famous writer and poet of Ukraine – “Kobzar” Taras Hryhorovych Shevchenko. He was a man of universal gifts and interests. His entire life and work were dedicated to the Ukrainian people. The poet dreamed of the times when his country would be an independent sovereign state, when the language, culture and history of the people would be respected in Ukraine, and people would be happy. (Drawn from a famous photograph of 1859)

Taras Shevchenko is a Ukrainian poet, writer, artist, public and political figure. Lenskiy.org

Тарас Григорович Шевченко (25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).
Літературна спадщина Шевченка, центральне місце в якій займає поезія, зокрема збірка «Кобзар», уважається основою сучасної української літератури і значною мірою української літературної мови.

Taras Shevchenko is a Ukrainian poet, writer, artist, public and political figure. Lenskiy.org

Taras Hryhorovych Shevchenko (9 March 1814 – 10 March 1861) was a Ukrainian poet, writer, artist, public and political figure, folklorist and ethnographer. He was a fellow of the Imperial Academy of Arts and a member of the Brotherhood of Saints Cyril and Methodius. He wrote poetry in Ukrainian and prose (nine novellas, a diary, and his autobiography) in Russian.
Shevchenko’s literary heritage, the central place of which is occupied by poetry, in particular the collection “Kobzar”, is considered the basis of modern Ukrainian literature and, to a large extent, the Ukrainian literary language.

Taras Shevchenko is a Ukrainian poet, writer, artist, public and political figure. Lenskiy.org

Pen: Wancher DP w|custom UEF Noodlers Flex
Ink: Montblanc Amethyst Purple

 


 

Володимир Андрійович Кабачок

Портрет відомого вітчизняного бандуриста та диригента Володимира Андрійовича Кабачка.

Portrait of the famous Ukrainian bandura’s player and conductor Volodymyr Andriyovych Kabachok.

Volodymyr Andriyovych Kabachok is an outstanding Ukrainian bandurist, singer, conductor and teacher. Lenskiy.org

Володимир Андрійович Кабачок (15 липня 1892, Петрівці — 15 червня 1958, Київ) — видатний український бандурист, співак, диригент та педагог. Професійно грав на тромбоні, контрабасі та ударних інструментах. Основоположник та мистецький керівник Полтавської капели бандуристів (1925–1934).
Заарештований радянською владою в січні 1934-го, але після 4 місяців утримання під вартою «за недостатньою кількістю доказів» був звільнений. Повторно заарештований у серпні 1937-го. Засуджений на 10 років колимських виправних таборів. У 1943 р. переведений в Ташкент. 1943–1944 — соліст-бандурист Ташкентської філармонії, керівник оркестру народних інструментів хору Г. Верьовки. Від 1945-го викладач музичного училища ім. Р. Глієра та Київської консерваторії. Основоположник тріо, квартетів та інших малих ансамблів бандуристів. У 1952 році створив перше тріо бандуристок у складі Т. Поліщук, В. Третякової та Н. Павленко.

Volodymyr Andriyovych Kabachok is an outstanding Ukrainian bandurist, singer, conductor and teacher. Lenskiy.org

Volodymyr Andriyovych Kabachok (born July 15, 1892, Petrivtsi — died June 15, 1958, Kyiv) is an outstanding Ukrainian bandura’s player, singer, conductor and teacher. Professionally played the trombone, double bass and percussion instruments. The founder and artistic director of the Poltava Bandurist Chapel (1925–1934).
He was arrested by Soviet in January 1934, but after 4 months of detention “due to insufficient evidence” he was released. Arrested again in August 1937. Sentenced to 10 years in Kolyma prison. In 1943, he was transferred to Tashkent. 1943–1944 — soloist-bandurist of the Tashkent Philharmonic, leader of the orchestra of folk instruments of the H. Verivka choir. Since 1945, a teacher at the music school named after R. Glier and Kyiv Conservatory. The founder of trios, quartets and other small ensembles of bandurists. In 1952, he created the first bandurist trio consisting of T. Polishchuk, V. Tretyakova and N. Pavlenko..

Volodymyr Andriyovych Kabachok is an outstanding Ukrainian bandurist, singer, conductor and teacher. Lenskiy.org

Pen: Pilot Custom 742 Deep Red EF
Ink: vtg. Waterman’s Luminouse Blue

 


 

Леся Українка

“Не міряй і не важ, хто більше, а хто менше любить, бо на сі речі не досить відомих ізмерений, а треба иншого, не математичного. Не міряй і не важ, не збирайся жити, а живи, люби скілько можеш, і як можеш, то менше буде жалю.”

 

“Do not measure or weigh who loves more and who loves less, because these things cannot be weighed because there are no known measures, mathematics is inappropriate here. Don’t measure and weigh, and don’t plan to live, just live now, love as much as you can and how you can! Then there will be less regret.”

Lesya Ukrainka is a Ukrainian writer, translator and cultural figure. Lenskiy.org

Леся Украінка (13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка. Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду.
Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

Lesya Ukrainka is a Ukrainian writer, translator and cultural figure. Lenskiy.org

Lesya Ukrainka (February 13 (25) 1871, Novograd-Volynskyi, Volyn Province, Russian Empire – July 19 (August 1) 1913, Surami, Tiflis Province, Russian Empire (now Georgia)) was a Ukrainian writer, translator and cultural figure, co-founder literary group “Pleiada” and the Ukrainian social democracy group. In the modern Ukrainian tradition, she is included in the list of the most famous women of ancient and modern Ukraine.
Larisa Petrivna Kosach was born in the Novohrady-Volynskyi. The writer’s father, Petro Kosach, was an educated progressive person, a member of the Old Community, a close friend of Mykhailo Drahomanov. Mother, Olga Kosach, is a writer known in Ukrainian literature under the pseudonym Olena Pchilka. The girl was brought up in a cultural Ukrainian environment, where the spirit of national traditions, lofty love of freedom, desire for knowledge, honoring advanced social experience always prevailed.
She wrote in the genres of poetry, lyric, epic, drama, prose, journalism, developed the genre of the dramatic poem in Ukrainian literature. She worked in the field of folkloristics (she sang 220 folk melodies) and was actively involved in the processes of the Ukrainian women’s movement and national revival.
Among the artistic heritage are collections of poems “On the Wings of Songs” (1893), “Thoughts and Dreams” (1899), “Echoes” (1902), poems “An Ancient Tale” (1893), “One Word” (1903), dramas the poems “Cassandra” (1901-1907), “In the Catacombs” (1905), “Forest Song” (1911), “The Master of the Fireplace” (1912), “The Boyarinya” (1913).

Lesya Ukrainka is a Ukrainian writer, translator and cultural figure. Lenskiy.org

Pen: Andrew Lensky “Tribute” w|UEF nib
Ink: Diamine Matador

 


 

Ліна Костенко

Жива легенда. Її твори вивчають у школах та університетах. Попри таку популярність, поетеса не любить надмірної уваги до себе. Вона навіть відмовилася від звання Героя України, каже, що просто робить свою справу, адже поклик письменника – писати.

Living legend. Her works are studied in schools and universities. Despite such popularity, the poet does not like excessive attention to herself. She even refused the title of Hero of Ukraine, says that she is just doing her job, because the main desire of a writer is to write.

Lina Kostenko is a Ukrainian poet, writer, dissident in 60s. Lenskiy.org

Ліна Василівна Костенко — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022).
У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958) , Мандрівки серця (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року.
Найвідоміші твори “Берестечко” і “Маруся Чурай”.
У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Lina Kostenko is a Ukrainian poet, writer, dissident in 60s. Lenskiy.org

Lina Kostenko is a Ukrainian poet, journalist, writer, publisher, and former Soviet dissident. A founder and leading representative of the Sixtiers poetry movement, Kostenko has been described as one of Ukraine’s foremost poets and credited with reviving Ukrainian-language lyric poetry.
Kostenko has been granted numerous honours, including an honorary professorship at Kyiv Mohyla Academy, honorary doctorates of Lviv and Chernivtsi Universities, the Shevchenko National Prize, and the Legion of Honour.
In 1967, together with Pavel Tychyna and Ivan Drach, she was nominated for the Nobel Prize in Literature.
In Soviet times, she took an active part in the dissident movement, for which she was excluded from the literary process for a long time. The author of the poetry collections “Rays of the Earth” (1957), “Sails” (1958), Journeys of the Heart (1961), “On the Banks of the Eternal River” (1977), “Inimitability” (1980), “The Garden of Indelible Sculptures” (1987), the novel in verse “Marusya Churai” (1979, Shevchenko Prize 1987), the poem “Berestechko” (1999, 2010). In 2010, she published her first prose novel, “Notes of a Ukrainian crazier”, which became one of the best-selling Ukrainian books in 2011.
The most famous works are “Berestechko” and “Marusya Churai”.
In the modern Ukrainian tradition, she is included in the list of the most famous women of ancient and modern Ukraine.

Lina Kostenko is a Ukrainian poet, writer, dissident in 60s. Lenskiy.org

Pen: Wancher DP w|custom UEF Noodlers Flex
Ink: Montblanc Amethyst Purple + Diamine Mix (Bilberry + Matador)

Lina Kostenko Kryla. Lenskiy.org

Pen: Morrison. The Patriot. Black beauty. 1936-1941 (USA) w|Waterman Ideal #2 nib.
Ink: Pelikan 4001 Brilliant Brown

 


 

Микола Яковченко

Ескіз відомого українського актора Миколи Яковченко в ролі козака Шевчика, з фото 1963р.

Sketch of the famous Ukrainian actor Mykola Yakovchenko in the role of the Cossack Shevchyk, from a photo from 1963.

Mykola Yakovchenko as the Cossack Shevchyk, 1963. Lenskiy.org

Микола Федорович Яковченко (20 квітня (3 травня) 1900, Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія нині Чернігівська область, Україна — 11 вересня 1974, Київ, Українська РСР, СРСР) — видатний український актор театру та кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР (з 1970 року).
Сучасники його називали найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних.
Сергій Параджанов бачив у Яковченку українського Чарлі Чапліна. За власним визначенням актора, він був «блазнем із сумними очима». Сам Яковченко вважав для себе взірцем Фернанделя (Фернана Контандена), портрет якого висів у його робочому кабінеті. Був замилований французьким мистецтвом, своєму улюбленцю-песику дав ім’я Фанфан — на честь Жерара Філіпа.

Mykola Yakovchenko as the Cossack Shevchyk, 1963. Lenskiy.org

Mykola Fedorovych Yakovchenko (April 20 (May 3) 1900, Pryluky, Poltava Province, Russian Empire, now Chernihiv Oblast, Ukraine – September 11, 1974, Kyiv, Ukrainian SSR, USSR) is an outstanding Ukrainian theater and cinema actor in character roles. People’s Artist of the Ukrainian SSR (since 1970).
Contemporaries called him the most popular among the honored and the most deserving among the popular actors.
Serhiy Paradzhanov saw in Yakovchenko the Ukrainian Charlie Chaplin. According to the actor’s own definition, he was “a clown with sad eyes.” Yakovchenko himself considered Fernandel (Fernand Contandin), whose portrait hung in his office, as his role model. He was in love with French art, and named his pet dog Fanfan in honor of Gerard Philippe.

Mykola Yakovchenko as the Cossack Shevchyk, 1963. Lenskiy.org

Pen: Andrew Lensky “Pilot Falcon” custom
Ink: Taccia Naklabayashi Ukiyo-E II

 


 

Василь Стус

“Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило” – Василь Стус – один із найвидатніших українських поетів, чий день народження святкували 6 січня.

“If your heart hurts – so you, my friend, lucky human” – Vasyl Stus is one of Ukraine’s foremost poets, whose birthday was celebrated on January 6.

Vasyl Stus as one of Ukraine's foremost poets. Lenskiy.org

Василь Стус, творчий псевдонім Василь Петрик — український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991, посмертно), Герой України (2005, посмертно).
За переконання про необхідність збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської диктатури, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
Стус почав писати вірші ще в студентські роки, а деякі його вірші з’явилися в журналах «Дніпро» і «Зміна» в 1963-5 роках. Через його діяльність в дисидентському русі його перша збірка віршів не була надрукована. Хоча він продовжував писати, поки перебував у в’язниці, КДБ систематично конфісковувало і знищувало його роботи. У 1976 році було знищено до 600 віршів і перекладів Йоганна Вольфганга фон Гете, Райнера Марії Рільке, Редьярда Кіплінга і Шарля Бодлера. Деякі вірші дивом збереглися і були вивезені контрабандою на Захід, де поезія Стуса з’явилася в декількох збірках.

Vasyl Stus as one of Ukraine's foremost poets. Lenskiy.org

Vasyl Stus was a Ukrainian poet, translator, literary critic, journalist, and an active member of the Ukrainian dissident movement. For his political convictions, his works were banned by the Soviet regime and he spent 13 years in detention until his death in Perm-36—then a Soviet forced labor camp for political prisoners, subsequently The Museum of the History of Political Repression—after having declared a hunger strike on September 4, 1985.
For his belief in the need to preserve and develop Ukrainian culture, he was repressed by the Soviet dictatorship, his work was banned and partially destroyed, and he himself was sentenced to a long stay in prison, where he died.
Stus began writing poetry as a student, and some of his poems appeared in the journals Dnipro and Zmina in 1963–5. Because of his activities in the dissident movement, his first collection of poems was not printed. Although he continued to write while he was incarcerated, the KGB systematically confiscated and destroyed his work. Up to 600 poems and translations from Johann Wolfgang von Goethe, Rainer Maria Rilke, Rudyard Kipling, and Charles Baudelaire were destroyed in 1976. Some poems miraculously survived and were smuggled out to the West, where Stus’s poetry appeared in several collections.

Vasyl Stus as one of Ukraine's foremost poets. Lenskiy.org

Pen: Montblanc Meisterstück 146
Ink: vtg. Waterman’s Luminouse Blue

 


 

Дмитро Павличко

Дмитро Павличко — український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч, який 29 січня 2023 пішов з життя на 93 році.

Dmytro Pavlychko is a Ukrainian poet, translator, literary critic, publicist, 60-year-old, social and political activist, who died on January 29 2023 year at the age of 93.

Dmytro Pavlychko was a Ukrainian poet. Lenskiy.org

Поет народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів Івано-Франківської області в селянській багатодітній родині. З осені 1945 року по літо 1946-го він був ув’язнений за звинуваченням у належності до УПА. У 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету.
Перша збірка його поезій «Любов і ненависть» з’явилася в 1953 році. З-поміж інших популярних творів Павличка: «Два кольори», «Коли ми йшли удвох з тобою», «Я стужився, мила, за тобою…», «Наш прапор», «Пригоди кота Мартина» тощо.
Окрім того, у різні роки Павличко був народним депутатом України, професором НаУКМА, послом України у Словаччині та Польщі, першим головою Товариства української мови імені Тараса Шевченка та головою Української всесвітньої координаційної ради.
Також поет був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України та доктрини про нейтральний та позаблоковий статус України — іноді її називають саме «доктриною Павличка».
Поета нагородили званням Героя України, орденом князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня та орденом «За заслуги» III ступеня, орденом Свободи. Також Павличко був лавреатом Національної премії імені Тараса Шевченка.

Dmytro Pavlychko was a Ukrainian poet. Lenskiy.org

The poet was born on September 28, 1929 in the village of Stopchativ, Ivano-Frankivsk region, in a peasant family with many children. From the fall of 1945 to the summer of 1946, he was imprisoned on the charge of belonging to the UPA. In 1953, he graduated from the philological faculty of Lviv University.
The first collection of his poems “Love and Hate” appeared in 1953. Among Pavlychka’s other popular works: “Two Colors”, “When We Walked Together With You”, “I Longed for You, Sweetie…”, “Our Flag”, “The Adventures of Martyn the Cat”, etc.
In addition, in different years, Pavlychko was a People’s Deputy of Ukraine, a professor at NaUKMA, the ambassador of Ukraine to Slovakia and Poland, the first chairman of the Taras Shevchenko Ukrainian Language Society and the chairman of the Ukrainian World Coordination Council.
The poet was also one of the authors of the Declaration on the State Sovereignty of Ukraine and the doctrine on the neutral and non-aligned status of Ukraine — sometimes it is called the “Pavlychka doctrine”.
The poet was awarded the title of Hero of Ukraine, the Order of Prince Yaroslav the Wise IV, V degrees and the Order of Merit III degree, the Order of Freedom. Pavlychko was also a laureate of the Taras Shevchenko National Award.

Dmytro Pavlychko was a Ukrainian poet. Lenskiy.org

«Два кольори» — популярна українська пісня, написана у 1964 році Олександром Білашем на слова Дмитра Павличка. Першим виконавцем пісні був Анатолій Мокренко.

Pen: Montblanc Meisterstück Le Grand GT 162 Rollerball
Ink: Montblanc LeGrand refill Black

 

 


 

Kacey Cisyk

Квітка Цісик (Kvitka Kacey Cisyk) — американська співачка українського походження, яка зробила величезніший вклад для популяризації українських пісень та збереженю культури, до речі за власний кошт.

Kvitka Kacey Cisyk is an American singer of Ukrainian origin who made a huge contribution to popularizing Ukrainian songs and preserving culture, by the way, at her own expense.

Kvitka (Kacey) Cisyk. Lenskiy.org

Квітка Цісик (Kvitka Kacey Cisyk) — американська співачка українського походження, популярна виконавиця рекламних джинґлів у США, оперна та блюзова співачка, виконавиця українських народних і популярних пісень. Пісня «You Light Up My Life», яку вона виконала для однойменного фільму, отримала 1978 року «Оскар» і «Золотий глобус» у категорії «Найкраща пісня до фільму», а також номінувалася на нагороду «Греммі» в категорії «Пісня року».
Народилася 4 квітня 1953 року в нью-йоркському районі Квінз (нейборгуд Озон-Парк в сім’ї Іванни (до шлюбу — Лев) та Володимира Цісиків — післявоєнних емігрантів із Західної України. Дитячі й юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями. У будні Цісик навчалася в американській стандартній школі, а по суботах прямувала до «Школи українознавства» (Озон-Парк). Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі — складовій частині Університету штату Нью-Йорк у Бінгемтоні (англ. State University of New York at Binghamton, SUNY at Binghamton), де в той час її старша сестра Марія викладала гру на фортепіано. Співачка мала рідкісне колоратурне сопрано. За оцінками музикознавців, голос Цісик мав неймовірний вокальний тембр, у якому виділявся особливий, дзвінковий обертон, притаманний лише сопрановій колоратурі; рідкісний вокальний тембр Цісик містив у собі очевидні скрипкові тони. До того ж, Квітка вміла співати так званим «білим голосом» — своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. У 1977 році виконала всі пісні головної героїні фільму «Ти осяюєш моє життя» Джозефа Брукса і мала всі шанси отримати оскара та почати зірковий шлях співачки. Але, нажаль, Джозеф Брукс, який був закоханий в Кейси та не дочекавшись взаємності віддав виконання пісні на нагороді Оскару іншій співачці – Debby Boone, яка пізніше отримала Греммі за неї. Кейсі не стала роздувати скандалу та почала все с початку. Перший диск з українськими піснями «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») записаний 1980 року, другий «Two colors» («Два кольори») — 1989 року. Цісик зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Партію рояля виконувала старша сестра Марічка. Квітка Цісик планувала випустити третій україномовний альбом з колисковими або сучасними піснями, але цьому не судилося статися — її життя передчасно обірвалося. 29 березня 1998 року в Нью-Йорку, не доживши 5 днів до 45-річчя, Квітка Цісик померла вдома в оточенні родини.

Kvitka (Kacey) Cisyk. Lenskiy.org

Kvitka Kacey Cisyk is an American singer of Ukrainian descent, a popular performer of advertising jingles in the United States, an opera and blues singer, and a performer of Ukrainian folk and popular songs. The song “You Light Up My Life”, which she performed for the film of the same name, won an Oscar and a Golden Globe in 1978 in the category “Best Song for a Film”, and was nominated for a Grammy Award in the category “Song of the Year”.
She was born on April 4, 1953, in New York’s Queens District (Newborg Ozone Park) to Ivanna (before married Lev) and Volodymyr Cisyk, a postwar emigrant from Western Ukraine. On weekdays, Cisyk studied at an American standard school, and on Saturdays she went to the School of Ukrainian Studies (Ozone Park). After graduating from New York High School of Music and the Arts in 1970, Kvitka Cisyk studied for one year at Harper College, part of the State University of New York at Binghamton (SUNY at Binghamton), where at the time, her older sister Maria was teaching piano. The singer had a rare coloratura soprano. According to musicologists, Cisyk’s voice had an incredible vocal timbre, in which a special, sonorous overtone stood out, characteristic only of soprano coloratura; Cisyk’s rare vocal timbre contained obvious violin tones. In addition, Kvitka was able to sing in the so-called “white voice” – a kind of female folk singing, which can be heard in the Carpathian villages. In 1977, she performed all the songs of the main character of the film “You enlighten my life” by Joseph Brooks and had every chance to win an Oscar and start a stellar career as a singer. But, unfortunately, Joseph Brooks, who was in love with Casey and did not wait for reciprocity, gave the performance of the song at the Oscars to another singer – Debby Boone, who later won a Grammy with this song. Casey did not inflate the scandal and started all over again. The first disc with Ukrainian songs “Kvitka” or “Songs of Ukraine” was recorded in 1980, the second “Two colors” – in 1989. Cisyk has gathered 40 of New York’s best studio instrumentalists to record albums, those that famous US pop stars could not afford. The piano part was performed by Marichka’s older sister. Kvitka Tsisyk planned to release her third Ukrainian-language album with lullabies or modern songs, but this did not happen – her life ended prematurely. On March 29, 1998, in New York, 5 days before her 45th birthday, Kvitka Cisyk died at home with her family.

Kvitka (Kacey) Cisyk. Lenskiy.org

Pen: Pilot Custom 743 w|FA nib
Ink: Pelikan Edelstein Topaz


 

Андрій Кузьменко “Кузьма”

Андрій Кузьменко “Кузьма” — український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор та лідер гурту «Скрябін».

Andriy Kuzmenko “Kuzma” is a Ukrainian singer, composer, poet, writer, TV presenter, producer, actor and leader of the band “Skryabin”.

Andriy Kuzmenko Kuzma was frontman of Skryabin band. Lenskiy.org

Він став народним улюбленцем, бо простою мовою говорив про складні речі. На концертах і фестивалях тисячі прихильників співали в один голос пісні щирого і відкритого до людей Андрія Кузьменка. Музиканти гурту “Скрябін”, які на одній сцені відіграли з Кузьмою 15 років, розповідають, що він жив музикою.

Він останнім часом хотів швидко робити музику. Коли вона грає в ньому, то треба її бігом записати, звести і вже завтра на радіо показати,

– згадував барабанщик гурту “Скрябін” Вадим Колісніченко.

З часом талантові Андрія стало тісно і, крім музики, Кузьменко почав підкоряти аудиторію, як телеведучий. У 2000 роках він працював над рядом програм на телебаченні, брав аудиторію непересічною говіркою і гумором. А ще писав книжки, в яких розповідав кумедні історії з власного життя. Та бувало і не до жартів, особливо, коли йшлося про серйозні речі. Не боявся критикувати владу. Коли почалась війна на Сході став допомагати військовим.

Andriy Kuzmenko Kuzma was frontman of Skryabin band. Lenskiy.org

He became a people’s favorite because he talked about complex things in simple language. At concerts and festivals, thousands of supporters sang in unison the songs of Andrii Kuzmenko, who was sincere and open to people. The musicians of the band “Skryabin”, who played on the same stage with Kuzma for 15 years, say that he lived by music.

The last times he wanted to make music quickly. When song plays in it, it is necessary to record it on the run, mix it up and move on to the radio tomorrow.

– recalled the drummer of the band “Skryabin” Vadym Kolisnichenko.

Over time, Andrei’s talent became cramped and, in addition to music, Kuzmenko began to conquer the audience as a TV presenter. In the 2000s, he worked on a number of programs on television, captured the audience with his extraordinary speech and humor. And he also wrote books in which he told funny stories from his own life. But there were times when it was not a joke, especially when it came to serious matters. He was not afraid to criticize the government. When the war began in the East, he began to help the military.

Andriy Kuzmenko Kuzma was frontman of Skryabin band. Lenskiy.org

Pen: Wancher DP w|custom UEF Noodlers Flex
Ink: Monteverde Moonstone

 


 

Сергій Корольов

1965 року Сергій Корольов здійснив проєкт виходу першої людини у відкритий космос, яким став космонавт Олексій Леонов.

In 1965, Sergei Korolev carried out the USSR project of the outwalk first man into open space, which became the cosmonaut Alexei Leonov.

Serhii Korolov is a father of practical astronautics. Lenskiy.org

Сергій Павлович Корольов, який народився в Житомирі, був провідним радянським ракетним інженером та конструктором космічних кораблів під час космічних перегонів між США та Радянським Союзом у 1950-1960-х роках. По факту є батьком практичної космонавтики . Він брав участь у розробці ракети Р-7, Супутник 1, та виведенні в космос “Лайки”, першої людини Юрія Гагаріна на околоземну орбіту та перший вихід людини в космос(Леонов).
Хоча Корольов навчався як авіаконструктор, його найбільшими досягненнями виявилися генерація ідей, організація та стратегічне планування у космічної галузі. Заарештований за фальшивим офіційним звинуваченням як “член антирадянської контрреволюційної організації” (який згодом буде зведений до “диверсанта військової техніки”), він був ув’язнений у 1938 році майже на шість років, включаючи кілька місяців у Трудовий табір на Колимі де майже загинув. После ряда случайных событий и усилий близких знакомых был частично реабилитирован и возвращен на “большую землю”. Став визнаним конструктором ракет і ключовою фігурою в розробці радянської міжконтинентальної програми балістичних ракет. Пізніше він керував радянською космічною програмою і став членом Радянської академії наук, контролюючи ранні успіхи проектів “Супутник” та “Схід”, включаючи першу місію орбіти навколо Землі Юрія Гагаріна 12 квітня 1961 року. Несподівана смерть Корольова в 1966 році перервала реалізацію його планів щодо висадки радянського екіпажу на Місяць перед місією Сполучених Штатів 1969 року.
Лише після його смерті в 1966 році його особу було розкрито, і він отримав відповідне суспільне визнання як рушійну силу досягнень у дослідженні космосу.

Serhii Korolov is a father of practical astronautics. Lenskiy.org

Sergei Pavlovich Korolev, born in Zhytomyr, was a lead Soviet rocket engineer and spacecraft designer during the Space Race between the United States and the Soviet Union in the 1950s and 1960s. He is regarded by many as the father of practical astronautics. He was involved in the development of the R-7 Rocket, Sputnik 1, and launching Laika and the first human being, Yuri Gagarin, into space.
Although Korolev trained as an aircraft designer, his greatest strengths proved to be in design integration, organization and strategic planning. Arrested on a false official charge as a “member of an anti-Soviet counter-revolutionary organization” (which would later be reduced to “saboteur of military technology”), he was imprisoned in 1938 for almost six years, including some months in a Kolyma labour camp. Following his release he became a recognized rocket designer and a key figure in the development of the Soviet Intercontinental ballistic missile program. He later directed the Soviet space program and was made a Member of Soviet Academy of Sciences, overseeing the early successes of the Sputnik and Vostok projects including the first human Earth orbit mission by Yuri Gagarin on 12 April 1961. Korolev’s unexpected death in 1966 interrupted implementation of his plans for a Soviet crewed Moon landing before the United States 1969 mission.
Only following his death in 1966 was his identity revealed and he received the appropriate public recognition as the driving force behind Soviet accomplishments in space exploration.

Serhii Korolov is a father of practical astronautics. Lenskiy.org

Pen: USSR fountain pen
Ink: Pelikan Edelstein Onyx

 

Leave a Comment

Error: Please check your entries!