One place, one things, one moment but dreams are different – each has his own target – “someone want to fly but someone choose to crawl”

Одне місце, одни речі, одна мить а мрії різні – кожному своє – “комусь літати, а комусь повзати”.

КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Ліна Костенко

The wings

Who has the wings
Doesn’t need the ground
When land is missed
He’ll fly around
Without fields
He loves the will
Without wife
still loves the life.
We live on earth
We can not fly
But from the birth
We touch the sky
The humans fly
When they just smile
Man’s wings are not
From feather –
the soul and thought
Inside the leather
They take us high
When we’re inspired
When man in love
He flies like dove
With these emotions
We cross the oceans
The dreams
Rise wings
Good friend
indeed
Takes off the land
from feet
Who said we never fly?
If feelings take so high!

Lina Kostenko

When your art fails, make better art.

Seth Godin

Я намагаюсь. I try.

Російська армія у цій війні назавжди впише себе у світову історію як чи не найбільш варварську й нелюдську армію світу. Цілеспрямовано вбивати мирних людей, руйнувати житлові квартали, цивільну інфраструктуру, застосовувати для цього всі види озброєнь, зокрема заборонені міжнародними конвенціями, – це вже фірмовий почерк російської армії. І це така підлість, яка на покоління позначить російську державу як джерело абсолютного зла.

In this war, the russian army will forever inscribe itself in world history as perhaps the most barbaric and inhuman army in the world. Purposefully killing civilians, destroying residential neighborhoods, civilian infrastructure, and using all kinds of weapons, including those prohibited by international conventions, is the signature of the russian army. And this is such meanness, which for generations will mark the russian state as a source of absolute evil.

Вірш української поетеси Анастасії Дмитрук, написаний у березні 2014 року як реакція на російську анексію Криму.

Никогда мы не будем братьями!
Ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными —
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили «старшими» —
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы — великие.
А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля — слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома «молчанье — золото»,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за «родня» незрячая?
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.
Нас каты на колени ставили —
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся —
они кровью своей умоются.
Вам шлют новые указания —
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас — Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

“Це про ту саму братську любов, якої ніхто не бачив, але всі про неї говорять. Іноді достатньо бути просто приятелями, добрими сусідами або друзями, але ввалюватися в наш дім з автоматом і на все горло кричати “Брати, здавайтеся!!”- це якось безглуздо” – Анастасія Дмитрук

A poem by Ukrainian poet Anastasia Dmytruk, written in March 2014 as a reaction to russia’s annexation of Crimea.

We will never be brothers
not by motherland, nor by mother.
You don’t have a spirit to be free-
even as stepbrothers we cannot be.
You are dubbed yourself as “older” brothers-
we could be younger, but not like the others.
There’re so many of you, but, what a pity you’ve no face.
You’re huge, but we are great.
And you’re squeezing… you keep on toil,
you will choke on your envy and oil.
The word freedom, to you is unknown,
you are in chains since the day you were born.
In your houses” silence is gold” will prevail,
and we’re burning Molotov cocktails,
yes, we’re hot blooded in our hearts,
so, what kind of blind kin you are to us?
And we all have fearless eyes,
without a weapon we are still dangerous guys.
We are grown up and became brave like the knights
we are all in the sniper’s sights.
The executioners brought us to our knees-
we have rebelled and fixed everything.
And in vain, the rats are hiding and preying-
they will bath in their blood just the same.
You are getting the new directions-
and we are here, burning fires of insurrection.
We have democracy and you have the Czar,
We will never be brothers, we are.

Translated by Anatoli Trojanowski

“It’s about the same brotherly love that no one has seen, but everyone is talking about it. Sometimes it’s enough to be just friends or good, but when rush into our home with Kalashnikov rifle and shout «Brothers, surrender!!» – it’s kind of pointless “- Anastasia Dmitruk

⚡️Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 20.04 орієнтовно склали:

⚡️The total combat losses of the enemy from 24.02 to 20.04 were approximately:

personnel about 20,900 people
tanks – 815 units
armored combat vehicles – 2087 units

artillery systems – 391 units
MLRS – 136 units
air defense means – 67 units
aircraft – 171 units
helicopters – 150 units
automotive technology – 1504
ships / boats – 8 units
fuel tanks – 76
UAV operational and tactical level – 165
Special equipment – 27
OTRK / TRK launchers – 4