Hello everyone! I’ve had this pen for a few years now, but only now have I found the time to repair it, test it, and review it for you.

Усім вітання! Вже кілька років у мене ця ручка, але лише тільки зараз знайшов час щоб полагодити її, протестувати та зробити огляд для вас.

Bayard 435 by Panici Freres w|18Kt flexible nib (around 1932) made in France

Форма ручки дуже типова для ранніх чорнильних ручок початку 20го сторіччя, вона пряма циліндрична із майже пласкими наверщями. Матеріал корпусу – ебоніт візерунку Woodgrain Red. Система заправки – важільна. Ковпачок на різбленні, різьба 4х заходна, закриття/відкриття за 1 1/4 оберта.

The shape of this pen is very typical of early fountain pens of the early 20th century, it is straight cylindrical form with almost flat tops. The body material is ebonite in Woodgrain Red texture. The filling system is lever-filler. The cap on thread, 4-start thread, closing/opening in 1 1/4 turns.

На корпусі присутні імпринт яки значно витерся від часу, але його все ще можна розпізнати: “Fabrication France BAYARD Le stylo sans reproche“. На ґудзик важеля нанесено фірмовий логотип Panici Freres. На торці корпусу вигравіював номер моделі 435. Також вся поверхня корпусу та ковпачка має лінійний візерунок короткими штрихами. Кліп з’ємний, зроблений в стилі Арт-Деко, швидше за все із латуні з дуже привабливим візерунком з двома химерами.

The body has an imprint that has faded considerably over time, but is still recognizable: “Fabrication France BAYARD Le stylo sans reproche“. The lever button has the Panici Freres company logo. The model number 435 is engraved on top of the body. Also, cap and body surface has a linear pattern in short strokes. The clip is removable, made in the Art Deco style, most likely made of brass with a very attractive pattern with two chimeras.

Перо: перо золоте, 18Каратне, невеликого розміру та нагадує форму раніх пер 20 сторіччя. Перо дуже м’яке,можна сказати повний флекс. На перо нанесен логотип братів Паничи у вигляді літер P та F та схрещених пер, проби золота 18Kt, made in USA nf розміра пера – 40 та золотовмісного клейма Франції у вигляді голови орла на лівому боці.

The nib: solid gold nib, 18K, small in size and reminiscent of the shape of early 20th century nibs. The nib is very soft, one might say full flex. The nib is marked with the Panici brothers’ logo in the form of the letters P and F and crossed nibs, 18Kt gold, made in USA and nib size – 40 and the French-gold-hallmark in the form of an eagle’s head on the left side.

Загальні розміри інструмента: у складеному стані – 114 мм, зі знятим ковпачком – 108.3 мм, діаметр корпусу – 11 мм, у місці хвата – 8.4 мм. Повна вага: 15 г, без ковпачка 7.5 г.

Overall tool dimensions: when closed – 114 mm, without cap – 108.3 mm, body diameter – 11 mm, at the grip – 8.4 mm. Total weight: 15 g, without cap 7.5 g.

Хвилинки історії:
Bayard — це вагомий історичний французький бренд авторучок який фатично був заснований у 1922 році та продовжував свою діяльність до 60-х років, до “кулькової кризи”. Авторучки Bayard характеризувалися гарною загальною якістю, хоча компанія ніколи не була відзначена за конкретні інноваційні технічні внески.

Компанія офіційно отримала назву Bayard лише у 1932 році, коли Panic Frères & Co. була перейменована на Stylo Bayard. Але історія компанії почалась з діяльності паризького книготорговця Етьєна Форбена(Etienne Forbin), який у 1903 році придбав права на перепродаж різних американських виробників письмових інструментів. У 1912 році він зареєстрував торгову марку Bayard, а у 1922 році онуки Форбена відновили справу свого діда, заснувавши Société Panic Frères (товариство братів Панічі), та розпочали виробництво авторучок.  З маркетингових міркувань вони використовували зареєстрований раніше дідусем бренд Bayard від імені середньовічного лицаря П’єра Террайля де Баяра(Pierre Terrail de Bayard), героя воєн у середньовічній Італії, якого вважали втіленням лицаря “без страху та вади”.

Початковими моделями були звичайні Safety pens, хоче згодом(1927) з’явились і Lever filler’s.  Ручки рекламувалися з фігурою лицаря, який мав перо як щит, а ручку як спис; у рекламі стверджувалося, що ручки Bayard не бояться конкуренції чи зауважень щодо своєї якості. Ранні моделі випускались з ебоніту класичного чорного або червоне дерево кольорів, дорожчі моделі мали накладки із срібла та золота, але на початку 30х років компанія освоїла целлулоїд та випустила 446 модель у кольорах jade, ruby та lapislazuli. У 1932 році виробництво було реорганізовано, компанія змінила місцезнаходження та назву з “MM. Panici Frères” на вулиці Petits-Ecuries, 12 на “Stylo Bayard” на вулиці des Cordelières, 31. Також в цьому році з’явились економічні моделі зі сталевим пером Special 8. В 40х роках, згідно із тенденціями в дизайні форми були перетворені на більш заглажені (streamline) . Період Другої світової війни був критичним, оскільки використання золота було заборонено в багатьох європейських країнах, і запаси целулоїду почали вичерпуватися. На початку 50-х років стилістичні лінії були уніфіковані, і різні серії набули схожої форми. Протягом 50-х років компанія зазнала постійного спаду продажів, спричиненого зростанням частки ринку кулькових ручок аж до остаточного закриття 5 листопада 1973 року.

Moments of history:
Bayard is a significant historical French fountain pen brand that was formally founded in 1922 and continued in business until the 1960s, before the “ballpoint pen crisis”. Bayard fountain pens were characterized by good overall quality, although the company was never recognized for specific innovative technical contributions.

The company officially received the name Bayard only in 1932, when Panic Frères & Co. was renamed Stylo Bayard. But the history of the company began with the activities of the Parisian bookseller Etienne Forbin, who in 1903 acquired the rights to resell various American manufacturers of writing instruments. In 1912, he registered the Bayard trademark, and in 1922, Forbin’s grandchildren resumed their grandfather’s business, founding the Société Panici Frères (Panici Brothers Society), and began producing fountain pens. For marketing reasons, they used the Bayard brand previously registered by their grandfather, named after the medieval knight Pierre Terrail de Bayard, a hero of the wars in medieval Italy, who was considered the embodiment of the knight “without fear or vice.”

The first earlier models were ordinary Safety pens, although later (1927) Lever filler’s also appeared. The pens were advertised with the figure of a knight who had a nib as shield and a fountain pen as spear; the advertisement claimed that Bayard pens were not afraid of competition or criticism of their quality. Early models were made of ebonite in classic black or woodgrain red colors, more expensive models had silver and gold overlays, but in the early 30s the company began to produce celluloid and released the 446 model in jade, ruby ​​and lapislazuli colors. In 1932, production was reorganized, the company changed its location and name from “MM. Panici Frères” at 12 rue Petits-Ecuries to “Stylo Bayard” at 31 rue des Cordelières. Also in this year,lowcost models with a steel nib Special 8 released. In the 40s, in line with design trends, the shapes were transformed into more streamlined ones. The Second World War period was critical, as the use of gold was banned in many European countries and celluloid stocks began to run out. In the early 50s, stylistic lines were unified and the different series acquired similar shapes. During the 50s, the company suffered a constant decline in sales, caused by the growth of the ballpoint pen market share, until its final closure on November 5, 1973.

Головна проблема ручки, окрім розсохлого мішка, було пошкодження ковпачка. Значна тріщина та відсутність фрагменту різблення унеможливлювало користування. Оскільки сучасний ебоніт візерунку Wodgrain геть інакший за коліром та текстурою, через іншу технологію забарвлення, я вирішив виточити такий самий ковпачок за формою класичного темно-коричневого коліру. Коли я зрозумів що експеримент вдалий(головне питання було відтворити таке саме різблення), то я вирішив зробити ще один ковпачок з якого вирізати відповідне кільце із різьбою та замінити цю частину на оригінальному ковпачку. Процес трохи схожий з тим як я відновлював розмір ковпачка на вінтажній ручці Харківського Пелікану. Після відновлення ручка була протестована.

The main problem of this pen, besides the destroying sac, was the damage to the cap. A significant crack and the absence of a fragment of the carving made it impossible to use. Because modern ebonite of Woodgrain pattern is completely different in color and texture, due to a different patterning technology, I decided to carve the same in the shape cap from classic dark-brown color. When I understand that the experiment was successful (the main issue was to reproduce the same cap thread), I decided to make another cap from which to cut out the corresponding threaded part and replace this part on the original cap. The process is somewhat similar to how I restored the right size of the cap on vintage Kharkiv’s Pelikan Soviet’s pen. After restoration, this pen was tested.

Ширина лінії звичайною стороною становить 0,25 мм, обережний натиск збільшує цю лінію до 1,25 мм. Зворотною стороною перо пише також гладко, товщиною лінії 0.2 мм.

The width of the line by right side is 0.25 mm, and carefuly pressure increases this line to 1.25 mm. The reverse side writes also smooth with line width of 0.2 mm.

У підсумку: Ручка просто чудова! Все в ній майже ідеально від дизайну до пера, хіба що загальний розмір бажалось мати більший. Гадаю що ця модель вийшла десь навколо 1932 року, коли вже компанія вирішила перейти на бренд Bayard, а моделі ще частково використовувались старі, і до того ж перо ще вироблено у США, ще не у Франції. До речі, текстура, на відміну від сучасного ебоніту має візерунок близький до натурального і це дуже приваблює, бо виглядає природньо, а сучасний візерунок деревини він виглядає штучно.

At the end: The pen is simply wonderful! Everything about it is almost perfect from overal design to nib, except that the overall size would have been larger. I think this model was released somewhere around 1932, when the company decided to switch to the Bayard brand, but the models were still use old design, and besides, the nib was still made in the USA, not in France yet. By the way, this old texture, unlike modern ebonite Woodgrain, has a pattern close to natural wood and this is very attractive, because it looks natural, while the modern wood pattern looks artificial.

Update 1

Фото ушкоджень ковпачка і два нових зроблених.

Photos of the cap’s damages and two new ones made.

Update 2:

Традиційне фото пера збільшено.

Traditional magnify photo of nib.

Update 3:

А це фото як ручка виглядає в руці.

And how looks the pen in my hand.

Update 4:

На останок – портрет японського актора Хіроюкі Санада.

Finally, a portrait that can improve someone’s mood.

Хіроюкі Санада (яп. 真田 広之) — японський актор. Він отримав численні нагороди, включаючи премію «Золотий глобус», дві премії «Еммі», премію Британської академії телебачення, премію Японської кіноакадемії, дві кінопремії Hochi Film Awards, кінопремію Manichi, три нагороди «Блакитна стрічка» за найкращу чоловічу роль, чотири нагороди Kinema Junpo Awards та нагороди кінофестивалю в Йокогамі. У 2018 році він отримав Медаль Пошани з пурпуровою стрічкою від уряду Японії за «художній розвиток, удосконалення та досягнення», а у 2025 році журнал Time назвав його одним зі 100 найвпливовіших людей світу.
Санада почав свою кар’єру в середині 1960-х років у віці п’яти років і був протеже актора Сонні Чіби. Володар чорного поясу з кіокушин карате, він спочатку здобув популярність завдяки ролям у японських та гонконзьких бойовиках, а пізніше зарекомендував себе як драматичний актор. Він найбільш відомий міжнародній аудиторії завдяки своїм ролям Рюдзі Такаями у фільмі «Кільце» (1998), де він грав разом з Нанако Мацусімою, яка також була його партнером по фільму в телевізійній драмі 1997 року «Історія кохання». Роль Дурня в постановці п’єси Шекспіра «Король Лір» (1999—2000) привернула до нього театральну увагу, і призвела до його призначення почесним членом Ордена Британської імперії в 2002 році. Починаючи з 2000-х років, Санада став частіше з’являтись у Голлівуді, зігравши такі ролі, як Сейбей Ігучі у фільмі «Сутінковий самурай» (2002), Уджіо у фільмі «Останній самурай» (2003) та Кенджі у фільмі «Година пік 3» (2007).

Hiroyuki Sanada (Japanese: 真田 広之) is a Japanese actor. He has received numerous accolades, including a Golden Globe Award, two Primetime Emmy Awards, a British Academy Television Award, a Japan Academy Film Prize, two Hochi Film Awards, a Mainichi Film Award, three Blue Ribbon Awards for Best Actor, four Kinema Junpo Awards, and honors from the Yokohama Film Festival. In 2018, he received the Medal of Honor with Purple Ribbon from the Japanese government for his “artistic developments, improvements, and accomplishments”, and in 2025, Time named him one of the 100 most influential people in the world.
Sanada began his career in the mid-1960s at the age of five, and was the protégé of actor Sonny Chiba. A black belt in Kyokushin karate, he initially gained prominence for his roles in Japanese and Hong Kong action films, later establishing himself as a dramatic actor. He is best known to international audiences for his roles as Ryuji Takayama in Ring (1998) where he played alongside Nanako Matsushima, who was also his co-star in a 1997 television drama A Story of Love. His role as the Fool in a production of the Shakespeare play King Lear (1999–2000) gave him theatrical attention, and led to his appointment as an Honorary Member of the Order of the British Empire in 2002. Beginning in the 2000s, Sanada grew his Hollywood presence with such roles as Seibei Iguchi in The Twilight Samurai (2002), Ujio in The Last Samurai (2003), and Kenji in Rush Hour 3 (2007).

Update 5:

Дуже влучний та цінний вислів, особливо для українців, особливо у ці часи …

A very apt and valuable quote, especially for Ukrainians, especially in these times…

Хіроюкі Санада якось сказав: «Є ті, хто хоче басейн у будинку, а ті, у кого він є, майже ним не користуються. Ті, хто втратив кохану людину, відчувають глибоке відчуття втрати, а ті, хто їх тримає, часто скаржаться на них. Ті, у кого немає партнера, тужать за ним, а ті, у кого є, іноді не цінують його. Голодний віддасть усе за тарілку їжі, а ситий скаржиться на її смак. Той, у кого немає машини, мріє, а той, у кого вона є, завжди шукає кращу. Головне — бути вдячним, уважно дивитися на те, що ми маємо, і розуміти, що десь хтось віддасть усе за те, що у вас вже є, і чого ви не цінуєте».

Hiroyuki Sanada once said, ‘There are those who want a swimming pool in the house, while those who have one barely use it. Those who have lost a loved one feel a deep sense of loss, while others who hold them close often complain about them. Those who do not have a partner yearn for him, but those who have, sometimes do not value him. The hungry would give anything for a plate of food, while the well-fed complains about the taste. The one who doesn’t have a car dreams, while the one who has one is always looking for a better one. The key is to be grateful, look carefully at what we have and understand that somewhere, someone would give everything for what you already have and don’t appreciate.”