I received an offer to be a beta tester, regardless of my location. And since fountain pens are my passion, I didn’t refuse :)). Although I tested the pen a month ago, I only found time to post it now, so I suggest you get acquainted with the new name among modern fountain pen makers.

Надійшла до мене пропозиція побути трохи бета-тестером, навіть не зважаючи на моє місцезнаходження. І оскільки перови ручки то моя пристрасть я не відмовився:)). Хоча ручку протестував я ще місяць тому, але оформити у пост знайшов час лише зараз,  тож пропоную вам ознайомитись із новим ім’ям серед сучасних ручок.

Thomas Slim of London “Tangier 1680” (made in Great Britain)

Форма ручки пряма циліндрична із пласкими навершям, у зібраному вигляді мені чомусь трохи нагадує Pilot Prera:). Матеріал корпусу – нержавіюча сталь із іонним покриттям (фізичне осадження на поверхню з парової фази), яке додає міцності  при тривалому використанні порівняно із класичним лакуванням. Система заправки картриджно-конвертерна, але не впевнений до стандарту International, оскільки розробник планує оздоблювати ручки перами власного виробництва, хоча зараз вирішує деякі труднощі.  Ковпачок на різьбленні, різьблення 3-х західне, відкриття/закриття за 1 оберт.

The shape of this pen is straight cylindrical with flat tops, when assembled it reminds me a bit of a Pilot Prera ​​:). The body material is stainless steel with Ion Plating (Physical Vapor Deposition), which adds strength during prolonged use compared to classic varnishing. The filling system is cartridge-converter, but I am not sure about the International standard, because the developer plans to use own inhouse nibs and currently solving some difficulties. The cap on thread, 3-start thread, opening/closing in 1 turn.

Як я зазначив вище, розробник планує комплектувати ручки власними перами, але після внутрішніх тестувань виявились деякі нюанси, тому бета-тестерам було надіслано по 2 секції одна з яких мала перо власного виробництва, а інша містила перо Schmidt. Через різницю у перових вузлах секція Schmidt приймає картриджі Internatioanl, а власна секція комплектується власним конвертером.

As I mentioned above, the developer plans to equip this pens by inhouse nibs, but after internal testing some nuances were revealed, so the beta testers receive 2 sections each, one with own nib, and second with Schmidt nib. Due to the difference in the nib units, the Schmidt section accepts International cartridges, but the own section is equipped with its own converter.

Різьблення між корпусом та ковпачком має трубний профіль (майже як у деяких Montegrappa), що, на мій погляд, є перевагою. Навершя ковпачка має тиснений логотип компанії у вигляді голови мисливського пса, щось на кшталт Greyhound. Кліп має приємний дизайнерський штрих: при усіх глянсових гранях, верхня має дрібне матування – це виглядає дуже стильно, але важко сфотографувати. Із дивних та незвичних речей, між корпусом та секцією ліве різьблення, але мене запевнили що це особливість лише партії із прототипами.

The thread between body and cap has a tubular thread profile (almost like some Montegrappa), which, in my opinion, is an advantage. The top of the cap has an embossed company logo in the form of a hunting dog’s head, something like a Greyhound. The clip has a nice design element: to the all glossy edges added brushed frontal one – it looks very stylish, but it’s difficult to photo. Of the curious and unusual things, there is a left-hand thread between body and section, but I was assured that this is a feature of only the prototype batch.

Конструкція деяких частин занадто складна, на мій погляд, як ковпачок який точиться на верстаті із ЧПК, потім містить окремо зроблену пластикову втулку із різьбленням, та додаткове латунне(?) кільце. Але як мені пояснили на етапі прототипування та малих пілотних партій це виправдані кроки.

The design of some parts is too complex, in my opinion, like the cap which machined by CNC, then assembled with plastic threaded sleeve and ended by additional brass(?) ring. But as explained to me at the prototyping and small pilot batch stages, these are justified steps.

Перо: сталеве жорстке перо, приблизно 5-го розміру, жовтого кольору.   На перо нанесено назву компанії THOMAS Slim London та розмірність пера М у колі. Перо із пластиковим фідером розташовано у стакані на терті, та має ключ правильного положення. Це саме штампування, а не гравіювання лазером, що дуже приємно.

The nib: steel and hard, approximately size 5, yellow by color. The nib is marked by company name THOMAS Slim London and the tip size M in circle. The nib with plastic feed is mounted in collar on friction but with key for the correct position. This is stamping, not laser engraving, and this is very nice.

Загальні розміри інструмента: повна довжина у складеному вигляді — 139 мм , зі знятим ковпачком — 124 мм. Діаметр корпусу 12.5 мм, у грипі 10 мм. Вага ручки: 27,25 г з одягненим ковпачком і 14,85 г без нього.

Overall dimensions of the tool: folded length – 139 mm, without cap – 124 mm. Body diameter 12.5 mm and at the grip – 10 mm. Full weight of pen is 27,25 g and without cap – 14.85 g.

Хвилинки історії:
Я не знаю як довго компанія займається виготовленням ручок, але з офсайту я дізнався що компанія створює подарунки та аксесуари для відзнаки військових у Великобританії і офіційно ліцензована Міністерством оборони.
Ручка, наскільки я зрозумів, присвячена Танжеру та періоду присутності Британії із 1660 до 1684 роки. Складному періоду, складним результатам, висновкам та витримці людей. Більш детально можна ознайомитись за посиланням. Про створення та розробку цієї моделі, та навіть деякі креслення можна знайти на Reddit та відповідному каналі.

Moment of history:
I don’t know how long the company has been making pens, but from the offsite I learned that the company creates gifts and accessories to honor the military in the UK and is officially licensed by the Ministry of Defense.
The pen, as far as I understand, is dedicated to Tangier and the period of British presence from 1660 to 1684. A difficult period, difficult results, conclusions and endurance of people. You can read more in detail by this link. And about the creation and development of this fountain pen, and even some technical drawings and process, can be found on Reddit in the corresponding sub.

Я вирішив поки не тестувати перо Schmidt, а приділити увагу саме перу власного виробництва.

I decided not to test the Schmidt nib for now, but to focus on the inhouse nib.

Ширина лінії звичайною (ординарною) стороною становить – 0.5 мм, натиск дозволяє збільшити лінію до 0.8 мм. Зворотна сторона пише важко та гостровато лінією 0.2 мм.

 The line width by the right (ordinary) side is – 0.5 mm, pressure allows increase this line to 1.0 mm. The reverse side writes with difficulty and crispy by  0.2 mm wide.

У підсумку: при першому тестуванні, місяць тому, мені кінчик здався занадто гладким та заполірованим, і я навіть при малюванні інколи стикався із хардстартами на початку ліній, але зараз, коли я знову взяв ручку у руки я відчув оксамитовий фідбек, як раз саме такий який подобається прихильникам Сейлор та Аврора. То я зараз трохи здивований: чи то я не відчув цього фідбеку через занадто текучі чорнила, чи за місяць не користування, або після тесту, жовтий матеріал гальванізації стерся і я відчув справжній матеріал кінчику? Але цей фідбек то дійсно приємна річ для перових гурманів. До речі, за місяць не користування, кінчик пера трохи підсох, але за 15-20 секунд ручка розписалась і далі продовжила працювати як треба. Покриття корпусу на дотик доволі приємне і як би не вага ручки, метал би зовсім не відчувався. Єдиний момент із мінусів який я пригадую так це нестабільний потік чорнил протягом малювання, то волого, то сухо, але після казусу із фідбеком треба ще раз перевірити, може то було моє марення. Це дуже приємно і поважно, коли в наші часи з’являються компанії які не займаються копіюванням, а саме розробками власного. Це варто поваги!

At the end: During the first test, a month ago, the tip seemed to me oversmooth with overpolishing, and even when drawing, I sometimes encountered hardstarts at the beginning of the some lines, but now, when I picked up this pen again, I felt a velvety feedback, just the kind that Sailor and Aurora fans like. So now I’m a little surprised: was it because I didn’t feel this feedback because the ink was too fluid, or after a month of not using it, or after the test, the yellow electroplating material wore off and I felt the real tip material? But this feedback is really a nice thing for pen connoisseurs. By the way, after a month of not using it, the nib dried a little, but in 15-20 seconds the pen starts wrote again as it should. Also, the body coating is quite pleasant to the touch and if it weren’t for the weight of the pen, the metal would not be felt at all. The only negative point that I remember is the unstable ink flow during drawing, sometimes wet, sometimes dry, but after the incident with the feedback I need to check again, maybe it was my delusion. It is very nice and respectable when in our time there are companies that do not copy, but develop their own product. This is worthy of respect!

Update 1:

Ще один приємний момент який сподобався – підхід до дизайну із турботою про середовище та до заощаджень покупця. По перше в упаковці використано лише папір і з точки зору дизайну дуже привабливо, по-друге загальний формат вписано у розміри великого листа (Large Letter), що дозволяє економити на поштових витратах.

Another nice thing I liked was the approach to design with care for the environment and for the buyer’s savings. Firstly, the packaging uses only paper and is very attractive from a design point of view, and secondly, the overall format is in the size of a “large letter”, which allows you to save on shipping costs.

Update 2:

Традиційне фото пера збільшено.

Traditional magnify photo of nib.

Update 3:

А це фото як ручка виглядає в руці.

And how looks the pen in my hand.

Update 4:

Ну і на останок, традиційно, тестовий ескіз –  можливо не досить вдало, але це молодий Ален Делон:)). Я не дуже люблю малювати широкими перами, тож інколи виходить не зовсім те що плануєш.

And finally, traditionally, a test sketch – maybe not very successful, but this is a young Alain Delon :)). I don’t really like drawing by wide nibs, so sometimes it doesn’t turn out exactly as I plan.

Ален Фаб’єн Моріс Марсель Делон (Alain Fabien Maurice Marcel Delon) — французький актор, кінопродюсер, сценарист, співак і бізнесмен. Визнаний провідною людиною культури та кінематографа 20-го століття, Делон став одним із найвидатніших європейських акторів кінця 1950-х – 1980-х років і став міжнародним секс-символом. Його вважають однією з найвідоміших постатей французького культурного cсередовища. Стиль, зовнішність та ролі, які зробили його міжнародною іконою, принесли йому незмінну популярність.
Делон отримав визнання критиків за ролі в таких фільмах, як «Жінки слабкі» (1959), «Пурпуровий полудень» (1960), «Рокко і його брати» (1960), «Еклісс» (1962), «Леопард» (1963), «Будь-яке число може перемогти» (1963), «Чорний тюльпан» (1964), «Остання пригода» (1967), «Самоурай» (1967), «Дівчина на мотоциклі» (1968), «Пісцини» (1969), «Червоний серкль» (1970), «Un flic» (1972) і «Месьє Кляйн» (1976). Протягом своєї кар’єри Делон працював з багатьма режисерами, включаючи Лукіно Вісконті, Жан-Люка Годара, Жан-П’єра Мельвіля, Мікеланджело Антоніоні, Луї Малле та Аньєс Варду.
Протягом своєї кар’єри Делон отримав безліч кіно та інших нагород. У 1985 році він отримав премію «Сезар» за найкращу чоловічу роль за роль у фільмі «Історія Нотр-Істуару» (1984). У 1991 році він став членом французького ордена Почесного легіону. На 45-му Берлінському міжнародному кінофестивалі він отримав «Почесного золотого ведмедя». На Каннському кінофестивалі 2019 року він отримав Почесну пальмову гілку.
Крім акторської кар’єри, Делон також записав розмовну партію в популярній пісні 1973 року «Paroles, paroles», у дуеті з Далідою в якості основного співочого голосу. У 1999 році отримав швейцарське громадянство.

Alain Fabien Maurice Marcel Delon  was a French actor, film producer, screenwriter, singer, and businessman. Acknowledged as a cultural and cinematic leading man of the 20th century, Delon emerged as one of the foremost European actors of the late 1950s to the 1980s, and became an international sex symbol. He is regarded as one of the most well-known figures of the French cultural landscape. His style, looks, and roles, which made him an international icon, earned him enduring popularity.
Delon achieved critical acclaim for his roles in films such as Women Are Weak (1959), Purple Noon (1960), Rocco and His Brothers (1960), L’Eclisse (1962), The Leopard (1963), Any Number Can Win (1963), The Black Tulip (1964), The Last Adventure (1967), Le Samouraï (1967), The Girl on a Motorcycle (1968), La Piscine (1969), Le Cercle Rouge (1970), Un flic (1972), and Monsieur Klein (1976). Over the course of his career, Delon worked with many directors, including Luchino Visconti, Jean-Luc Godard, Jean-Pierre Melville, Michelangelo Antonioni, Louis Malle, and Agnès Varda.
Delon received many film and entertainment awards throughout his career. In 1985, he won the César Award for Best Actor for his performance in Notre histoire (1984). In 1991, he became a member of France’s Legion of Honour. At the 45th Berlin International Film Festival, he won the Honorary Golden Bear. At the 2019 Cannes Film Festival, he received the Honorary Palme d’Or.
In addition to his acting career, Delon also recorded the spoken part in the popular 1973 song “Paroles, paroles”, a duet with Dalida as the main singing voice. He acquired Swiss citizenship in 1999.

Thank you for your attention!