Montblanc 252 OB

Friends, hello again! After the grand presentation of Italian art of work, let’s move on to the endlessly-working German tool for “everyday use” 🙂

Друзі, знову всім вітання! Після пафосного представлення витвору мистецтва від італійських майстрів, перейдемо до безперервно працюючої німецької машини “на кожен день”:)

Montblanc 252 (made in Germany) 1954-1956

Ця ручка не належить до відомої серії Meisterstück і являє собою досить просту та звичну для 50-х років форму — Streamline, або, як кажуть звичайною мовою, “сигароподібну“. Матеріал виготовлення — пластик яорного кольору, жодної “коштовної смоли”, що просвічується червонуватим відтінком:). Система заправки — поршнева, ручка поршня є продовженням корпусу, як і у старших моделей, тоді як ковпачок, на відміну, на терті. Всередині ковпачка розміщена мідна пружина, а тертя створює позолочене кільце, розташоване між оглядовим віконцем і грипом, яке трохи ширше корпусу по діаметру. До речі, це перша версія цієї моделі, яка випускалась з 1954 по 1956 роки, з прозорим оглядовим віконцем і без написів, окрім бренду компанії на ковпачку.

This pen doesn’t belong to the famous Meisterstück line and represents a fairly simple and typical 1950s shape — Streamline, or commonly referred to as “cigar-shaped“. Material — standard black plastic, without any “precious resin” with a reddish glow when backlit :). The filling system is piston-filler, and the piston knob is integrated into the body just like in the Meisterstuck high-end models. However, the cap is on friction, unlike those models. Inside the cap is a copper spring, and friction is created by a gold-plated ring between ink window and grip, which is slightly wider than the body. By the way, this is the first version of this model, produced between 1954 and 1956, with a transparent ink window and without inscription except for the company brand on the cap.

Як я вже зазначив вище, ця модель і її виконання не рясніє написами — лише назва бренду MONT ∆ BLANC з логотипом гори на ковпачку та номер моделі: 252 на ручці поршнем. З протилежного боку від номера моделі розташоване маркування розміру пера: OB (у цьому випадку широке скошене). Серед інших елементів ідентифікації — знаменитий логотип у вигляді “снігової вершини” кольору слонової кістки, на навершші ковпачка. До речі, основа поршня виготовлена з латуні, що говорить про “запас міцності”, закладений навіть у “недорогу” ручку.

As I mentioned, this model in this configuration doesn’t have many inscription — only the MONT ∆ BLANC brand name with the mountain logo on the cap and the model number: 252 on the piston knob. On the opposite side of the model number is the nib size marking: OB (in this case, Oblique Broad). Other distinctive elements include the iconic “snowtop” logo in an ivory color on the caps top. It’s worth noting that the piston base is made of brass, indicating a built-in “strength reserve” even in this “budget” model.

Перо: власне перо… і ось тут криється найцікавіше :). Перо просто чудове — інакших слів не підбереш. Воно гнучке, м’яке, слухняне, гладеньке й тонке у найкращому сенсі цього слова. Перо розміру В + лівий нахил (OB — Oblique Bold) — мало би давати надзвичайно широку лінію, однак у німецькій індустрії пір’яних ручок (не тільки в Montblanc, а й у Pelikan, наприклад) спостерігалося виробництво широких пер, які не мали кулястої форми, а скоріше повторювали форму самого пера. Тобто, по суті, B виглядало як стіб (stub), тільки з твердосплавною напайкою — і це перо не виняток. Тож у горизонтальній площині воно дає тонку лінію, на відміну від вертикальної, і працює майже як italic. На пері присутній імпринт у вигляді дворядкового напису бренду: MONT BLANC, каратності пера 14C, назви компанії MONTBLANC та стандартної проби 585. На внутрішньому боці пера нанесено цифру 55 — гадаю, це рік виробництва :).

The nib: And here’s where the most interesting part lies 🙂 The nib is simply outstanding — no other word does it justice. It’s flexible, soft, responsive, smooth, and fine in a certain way. The OB (Oblique Bold) nib should theoretically write an overly thick line, but in the German fountain pen industry (not just Montblanc — Pelikan too, for example), broad nibs were sometimes made not in a round ball shape but as a continuation of the nib’s natural contour. So essentially, a B nib looked more like a stub — just hard-tipped. And this nib is no exception. That’s why it ьфлу a fine horizontal stroke and a wide vertical one — it functions almost like an italic. The nib is imprinted with a two-line brand mark: MONT BLANC, the gold sample 14C, company name MONTBLANC, and standard 585. On the underside of the nib, there’s a stamp with the number 55, which I assume is the year of manufacture 🙂

Перо з фідером розташовано у втулці, яка в свою чергу вкручується в грип. До речі, і фідер, і втулка (collar) виготовлені з ебоніту.

The nib with feed is mounted into collar on friction, which in turn is screwed into the grip section. And, by the way, both the feed and collar are made of ebonite.

Хвилинки історії:
Серед шанувальників пір’яних інструментів і, зокрема, прихильників бренду Montblanc існує теорія класифікації інструментів за тризначним кодом моделі: згідно з нею, перша цифра відповідає класу інструмента (що менше число — то вищий клас), друга — типу заправної системи (safety, button-filler, piston-filler тощо), а третя — розміру самого інструмента. Але на практиці — це лише припущення фанатів, адже існує ряд моделей, які не вписуються в цю теорію й навіть її руйнують (042, 204, 234 1/2, 252, 254, 642, 744), тож теорія лишається лише теорією :). До того ж сама компанія Montblanc ані підтверджує, ані спростовує це, тож боюся, вони й самі вже не знають, як так сталося :). До теорії більш-менш підходить лише класична схема з Maisterstuck’ами 142, 144, 146, 149, 242, 244, 246, 342, подібно до довоєнних і “воєнних” моделей 132, 134, 136, 138, 139, 232, 234 та 332, 333, 334 :).

Щодо модельного ряду 252 безпосередньо: перша модифікація, представлена в цьому огляді, відрізнялася якраз відсутністю будь-яких написів, окрім назви бренду на ковпачку, прозорим оглядовим віконцем і округлим навершшям з логотипом компанії. У наступній версії моделі назву компанії перенесли з ковпачка на широке позолочене кільце, куди, окрім бренду, додали й номер моделі 252, при цьому оглядове віконце залишилось прозорим, а навершшя — незмінним. У третій ітерації з’явилось вже звичне для багатьох блакитне оглядове віконце, у четвертій — округле навершшя ковпачка стало вже плоским, а в останній, очевидно, з міркувань економії, прибрали навіть імпринт з кільця ковпачка, і ручка стала “безіменною” :). Перша модифікація якраз випускалась у період з 1954 по 1956 роки, а наступні — з 1957 по 1959 роки, після чого почалась уже інша епоха :). Також випускалися кольорові варіанти у сірому та бордовому кольорах.

Moment of history:
Among fountain pen enthusiasts — especially Montblanc fans — there’s a theory that the three-digit model code indicates a classification system: the first digit denotes the instrument class (the lower the number, the higher the class), the second indicates the filling mechanism (safety, button-filler, piston-filler, etc.), and the third the size of nib/pen. But in reality, while this theory appeals to fans, many models contradict it entirely (e.g., 042, 204, 234 1/2, 252, 254, 642, 744), proving it’s just that — a theory :). Moreover, Montblanc itself neither confirms nor denies it, so perhaps they themselves no longer remember how it all happened :). This idea only works reliably for the classic Meisterstück series like 142, 144, 146, 149, 242, 244, 246, 342 — following the logic of wartime and pre-war models like 132, 134, 136, 138, 139, 232, 234, and 332, 333, 334.

As for the 252 line itself, the first version reviewed here had no markings except the brand name on the cap, a transparent ink window, and a rounded cap finial with the company logo. In the next iteration, the brand name moved to a wide gold-plated ring, which also featured the model number 252; the ink window and cap finial remained unchanged. The third iteration introduced the well-known blue ink window, and the fourth replaced the rounded finial with a flat one. In the final version — likely for cost-saving reasons — even the ring imprint was removed, leaving the pen “nameless” :). The first version was produced from 1954 to 1956, and the rest from 1957 to 1959 — after which a new era began. There were also colored variants in gray and burgundy.

Загальні розміри інструмента: повна довжина у складеному стані — 123 мм, без ковпачка — 108 мм, а з надягнутим на торець ковпачком (posted) — 139 мм. Діаметр корпусу — 11.5 мм, у зоні хвату — 9.5 мм. Повна вага ручки — 17.5 г, без ковпачка — 10.5 г.

Overall dimensions of tool: total length when capped — 123 mm, uncapped — 108 mm, and with the cap posted — 139 mm. Body diameter — 11.5 mm, at the grip section — 9.5 mm. Total weight of the pen — 17.5 g, uncapped — 10.5 g.

Цей представник середини минулого століття пройшов повну профілактику, після чого традиційно був протестований 🙂

This pen has full service and was, as always, tested afterward 🙂

Ширина стандартної лінії прямою стороною становить 0.8 мм по вертикалі та 0.3 мм по горизонталі, натиск дозволяє збільшити лінію до 1.1 мм. Зворотний бік пише трохи тонше й прозоріше, даючи вертикальну лінію приблизно 0.5 мм, а горизонтальну — близько 0.2 мм.

Width ordinary line by right side is 0.8 mm vertically and 0.3 mm horizontally. With pressure, the line can increase up to 1.1 mm. The reverse side writes a bit finer and lighter, make a vertical line of approximately 0.5 mm and a horizontal line around 0.2 mm.

У підсумку: основна думка, яку я для себе відзначив — це те, що я зрозумів, за що люди люблять «некрасиві» ручки з «некрасивими» перами — за їхні можливості. Адже в ручках, як і в людях: «не важливо, як вони виглядають зовні, важливо — які вони всередині». Загалом, мені ніколи не подобався ні такий дизайн ручки, ні такий дизайн пера, але це перо пише просто казково — навіть звичайний, здавалося б, почерк виглядає дуже красиво, ніби написаний з особливою старанністю. І я не думаю, що це заслуга лише форми наконечника (ОВ), а й саме цього конкретного пера. В іншому — це досить невелика, а можливо навіть і «шкільна» ручка, хоча й із золотим пером, але водночас надійна, як танк — їй майже 65 років, а виглядає та працює вона, як нова, без жодного зносу. Я не закохався, але думку змінив 🙂

At the end: the main thought I took away from this is that I finally understood why people love “ugly” pens with “ugly” nibs — for their properties. Just like with people: “not matters how they look, but who they are inside”. Frankly, I’ve never liked either this kind of pen design or nib style, but this nib writes absolutely wonderfully — even a usual, ordinary cursive text looks elegant, as if written with great care. And I don’t think it’s just the OB tip shape that makes it work — it’s this specific nib itself. Other than that, it’s a fairly small, maybe even “school-style” pen — though with a gold nib — but it’s also built like enought solid build: nearly 65 years old and still looks and works like new, without a trace of wear. I didn’t fall in love to it, but my opinion has changed 🙂

Update 1:

Ось, у якості апдейту, зняв крупніше, як виглядає ця «неприваблива» краса 🙂

As an update, here’s a close-up of what this “ugly” beauty looks like 🙂

Update 2:

І традиційно додаткові ракурси тестового ескізу — така собі варіація на тему вінтажної реклами тм «Montblanc», виконана її ж інструментом 🙂

And traditionally, some extra angles of the test sketch — a little variation on the theme of vintage Montblanc advertising, created using the pen itself 🙂

До речі, я вкотре оновив свою Coloram’у чорнил, спробувавши нового представника — Cult Pens (Diamine) Deep Dark Blue (і знову дякую Глібу), які в моєму виконанні дещо відрізняються від семплів, представлених в інтернеті — не знаю чому. У мене він за тоном більш фіолетовий, ніж зразки в інтернеті, хоча й не такий насичений, як раніше згадані Private Reserve Ebony Purple та Diamine Scribble Purple, але майже такий же темний, як і Ebony.

By the way, I’ve again updated my Colorama by new ink, this one — Cult Pens (Diamine) Deep Dark Blue (thanks again to Gleb). In my use, it looks somewhat different from the inet samples — no idea why. Mine leans more toward purple in tone compared to the internet swatches. It’s not as rich as the previously mentioned Private Reserve Ebony Purple or Diamine Scribble Purple, but it’s nearly as dark as Ebony.