Епіграф: “А чи не замахнуться нам на Вильяма, хай грець йому, нашего Шекспира?”(Берегись автомобиля, 1966)

Всем предсвятково-останньодобове у цьому році, предноворічний, феєрверкове вітання! Маю бажання закінчити цей рік на пафосній ноті, тому на останок залишив цього поста з таким ось яскравим представником “італійської школи” у всіх сенсах цього слова:)

Aurora LE Leonardo da Vinci (made in Italy) AUR_938-M

Інструмент являє собою циліндричну форму з пласкими невершями (flat top). Гріп виконаний з чорної смоли, а барель, ймовірно з латуні покритої лаком кольору бургунді (burgundy lacquered). Система заправки за сучасними стандартами неординарна і за інформацією виробника називається як exclusive internal lever-type filling system, хоча по суті є кнопковою (button-filler?) з далекого минулого. Загалом в сучасному світі, з “вінтажними заправочними системами” не так багато представників. Але на хгадку ще можу пригадати Aurora Nobile (Safety pen), Conklin Mark Twain (Crescent-filler), Delta Colosseum(Lever filler) та, мабуть, більше нічого не пригадую. Ковпачок на різьблені, повне закриття за 1 і 1/4 оберту, різьба двох-заходова, нестандартного квадратного профілю, через що пальцями практично не відчувається.

Незважаючи на простоту заправочного механізму, аля button-filler – реалізація дуже неординарна, за рахунок механізму ексцентрика. Сам механізм прихований під позолоченим ковпачком у торці (blind cap), який також на різьбі, але при цьому теж не обійшлося без вишуканого дизайну. У ковпачці є отвір, в торці, яке заповнюється виступом ексцентрика при закритому стані. Простіше показати, ніж описати :).

Окрім позолоченого кільця на гріпі у пера, позолоченого ковпачка заправочного механізму і двох золотих кілець відділяючих гріп від барреля, інструмент має просто чудовий оформлений срібний позолочений (Vermeil) ковпачок. У нижній частині ковпачка, під кліпом прикрашається ім’я бренду – AURORA, з протилежного боку країна походження – ITALY, а у верхній частині, на бічній стороні вершини – серійний номер інструмента з лімітованої серії 0897 (курсивом).

І це ще не вся краса(!!!):). Весь ковпачок вигравіруваний дрібним текстом, у стилі рукописів Леонардо да Вінчі і надодаток прикрашений двома технічними ескізами, при цьому всі вглиблення заповнені тим же лаком кольору бургунді. І це ще не все! У ковпачку є дуже красивий і неординарний кліп, у дусі винаходів Леонардо, куди там вісконтієвському Ponte Vecchio:). Кліп створений дизайнером Джампьєро Бодіно (Giampiero Bodino) на основі ескізів літальних машин Леонардо да Вінчі.

Перо: що до пера – воно настільки ж неординарне, наскільки й весь інструмент:). Форму пера виробник назвав як bird feather(перо птаха), і напевно у цьому є частка правди якщо дивитися на нього строго зверху, але по суті форма не піддається опису. Конструкція дуже схожа на недавно описану мною конструкцію вінтажних перьев Монблан 25х серії(wing nib), складається з основного пера і шийки, при цьому фідер(до речі пластиковий) повністю повторює рельєф пера(всі вигини і випуклості – анатомічні), тому “хибний монтаж” пера просто неможливий. В іншому перо досить звичайне, жорстке, при цьому золоте 18 каратів. На пері відштамповано 18К, AURORA, 750 у витягнутому шестикутнику і клеймо ювелірного дому – “зірка 5 TO” (Torino). Як і в моделі Palladio, перо з фідером кріпиться в гріпе на терті.

Хвилинки истории:
Леонардо ді сер Пьеро да Винчи (Leonardo di ser Piero da Vinci; 15 квітня 1452, селище Анкіано, біля містечка Вінчі, поблизу Флоренції — 2 травня 1519, замок Кло-Люсе, біля Амбуаза, Тур, Франція) — італійський митець (живописець, скульптор, архітектор) і вчений (анатом, природознавець), винахідник, письменник, музикант, один з найвидатніших представників мистецтва Високого Відродження, яскравий приклад «універсальної людини» (лат. homo universalis) – один з геніїв “всіх часів і народів” і гордість людства поза межами кордонів.

Мистецтво
Нашим сучасникам Леонардо перш за все відомий як художник. Крім того, не виключено, що да Вінчі міг бути також скульптором. Однак сам да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе в першу чергу інженером та вченим. Він відводив образотворчому мистецтву не дуже багато часу і працював досить повільно. Тому художнє надбання Леонардо кількісно не велике, а яастка його робіт втрачені або сильно пошкоджені. Однак його внесок у світову художню культуру є надзвичайно важливим навіть на фоні тієї когорти геніїв, яка заповнювала Італійське Відродження. Леонардо усвідомив і втілив нову живописну техніку. У нього лінія має право на розмитість, тому що так ми її бачимо. Він усвідомив явища розсіювання світла в повітрі і виникнення сфумато — димки між глядачем і зображеним предметом, яка пом’якшує колірні контрасти і лінії. У результаті реалізм в живопису перейшов на якісно новий рівень. Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синість неба походить завдяки товщі освітлених частин повітря, яка розміщена між Землею чернотою яка знаходится зверху».

Музика
Леонардо віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалося справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як митець або винахідник.

Наука і інженерна справа
Єдиний його винахід, що отримав визнання за його життя — колесовий замок для пістолета (запускався ключем). Спочатку колесовий пістолет був мало поширений, але вже до середини XVI століття набув популярності серед дворян, особливо серед кавалерії, що навіть відобразилося на конструкції лат, а саме: максиміліанівські доспехи для стрільби з пістолетів стали робити з рукавицями замість рукавів. Леонардо да Вінчі цікавили проблеми польоту. У Мілані він робив багато малюнків і вивчав льотний механізм птахів різних порід і летючих мишей. Леонардо дуже хотів побудувати летючий апарат. Він казав: «Хто знає все, той може все. Тільки б дізнатися — і крила будуть!».
Спочатку Леонардо розробляв проблему польоту за допомогою крил, що приводилися в рух м’язовою силою людини: ідея простого апарата Дедала і Ікара. Але потім він дійшов до думки про побудову такого апарата, до якого людина не повинна бути прикріплена, а має зберігати повну свободу, щоб керувати ним; рухатись же апарат мав бути своєю власною силою. Це в суті ідея літального апарата. Леонардо да Вінчі працював над апаратом вертикального зльоту і посадки. На вертикальному «ornitottero» Леонардо планував розмістити систему втягнених сходів. Леонардо да Вінчі запропонував першу схему спостережного труба (телескопа) з двома лінзами (відома зараз як спостережна труба системи Кеплера). Леонардо да Вінчі, можливо, вперше сформулював найпростішу форму закону збереження маси для руху рідин, описуючи течію річки, однак, через невиразність формулювання і сумніви в автентичності, це твердження піддається критиці.

Анатомія і медицина
Протягом свого життя Леонардо да Вінчі зробив тисячі нотаток і малюнків, присвячених анатомії, однак не публікував свої роботи. Роблячи розтини тіл людей і тварин, він точно передав будову скелета і внутрішніх органів, включаючи дрібні деталі. За словами професора клінічної анатомії Пітера Абрамса, наукова робота да Вінчі випередила свій час на 300 років і в багатьох відношеннях перевершувала знамениту «Анатомію Грея».

Винаходи:
Основний список, як реальних, так і приписуваних Леонардо да Вінчі:
Парашут, Колесовий замок, Велосипед, Танк, Легкі переносні мости для армії, Прожектор, Катапульта, Робот, Дволінзовий телескоп

Тепер саме трохи і про ручку:)
Модель була представлена в 2010 році, у двох варіантах: повністю позолочена (колпачок і корпус) та з позолоченим лише колпачком і лакованим корпусом. Лімітована серія обмежилася випуском 1919 штук для кожної моделі. Обидва варіанти мають ідентичний механізм заправки, ексклюзивне перо у вигляді пташиного пера з 18К золота. Позолочені ковпачки ручок прикрашені лакованими гравюрами з творів Леонардо та його малюнків, повністю золота модель має гравірування по всьому корпусу.

Загальні розміри інструмента: довжина в складеному стані – 140мм, при знятому колпачку – 125мм, а надягнутому на торець (posted) – 168мм. Діаметр корпусу – 12мм, а в місці хвату – 10мм. Вага всього інструмента – 48г, а при знятому колпачку – 27.5г.

Даний представник прекрасного прибув до мене для зміни ширини лінії та корекції пера з метою усунення піддряпування прямою стороною та зворотною. Після проведених робіт інструмент був перевірений у роботі.

Початкова ширина лінії прямою стороною становила – 0.5мм, що в принципі підтверджує розмірність М. Після зміни ширини лінії прямою стороною стала 0.3мм, як і зворотною, при цьому зворотня сторона має скудніший потік. На диво перо не мало того самого відомого авроровського feedback’а, такого характерного для Talentum’ів, Optim’умів та 88х. Після тесту мені здалося, що перо пише соковито, хоча я все-таки вважаю, що це чернила, якими я його заправив для тесту.

В итоге: что вам сказать – с одной стороны я совсем не фанат таких форм пера, но с другой стороны не могу не согласится с необычностью и привлекательностью общего дизайна. И заправочный механизм, а в большей степени и колпачок накладывают неизгладимое визуальное воздействие на сознание как “услада глаз”. Что же касается писчих характеристик, то на первый взгляд инструмент может показаться тяжеловатым, однако более продуманный баланс, в отличии от Палладио, делает письмо комфортным на длительное время, но вот увеличение размера за счет размещения колпачка на торце ручки можно отнести только к кинематографическим и визуальным эффектам – с ним писать совсем не комфортно. Так что кому средства позволяют можно рекомендовать к покупке, но с оговоркой …

При всій зовнішній привабливості, статусності, неординарності, включаючи персоналізацію (да Вінчі маю на увазі) моделі, вважаю своїм обов’язком звернути вашу увагу на дуже важливий аспект – ефективність обслуговування. Я не бачу можливості зручно обслужити даний інструмент після 2-х річної заводської гарантії – предмет огляду та заміни сака в разі необхідності викликає у мене незрозуміння – корпус не розбірний! Тому з даним інструментом, на мою думку, слід бути дуже далекоглядним та обережним, щодо використання будь-яких чорнил:).

Update 1:

В якості першого доповнення, звіт про виконану роботу:)

Update 2:

В якості фінального додатку цього року, повернусь до епіграфу “”А чи не замахнуться нам на Вильяма, хай грець йому, нашего Шекспира?” 🙂 – і в даному випадку замахнусь на класику:). Звичайно, я не дозволив собі поки замахнутися на самого Леонардо, але я спробував зробити ескіз з картини його останнього учня та головного спадкоємця Франческо Мельці. Дана робота – “Коломбіна” була написана в 1520 році, вже після смерті Леонардо, і в оригіналі, обличчя дуже нагадує образ Моно Лізи. За деякими даними в Інтернеті її прототипом послужили портрети матері Леонардо да Вінчі, виконані самим майстром. Зараз ця робота зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).

І ще я вирішив випробувати нові для мене чорнила, у ролі яких виступили De Atramentis Document Brown. Нехай простить мене Ігор, але мені чорнила не сподобались:). Нудні, бліді, прозорі, не виразні, досить рідкі, і, як мені здалося, дуже сухі. Звичайно, спочатку я хотів їх порівняти з моїми перманентними Монбланом і Платинумом, і я обов’язково порівняю їх пізніше у своїх тонких перах, але поки мої враження не на їхню користь:). Так що поки мої фаворити залишаються не змінними:).

Отож, нарешті це все! Всім веселих Новорічних свят! І нехай у новому році здійснюються всі ваші мрії! Будьмо!