Another M150 in addition to previous review.

Ще один M150 в доповнення до попереднього огляду.

Pelikan M150 (old style) w|ground to XEF nib (made in Germany) 1983-1997

Інструмент являє собою класичний дизайн Pelikan циліндричної форми з майже плоскими закінченнями та поршневою системою з чорного пластику та світло-сірим оглядовти віконцем. За розмірами це молодша модель у сімействі M, яке складається з M100 і M150, і фактично відрізняється лише покриттям металевих елементів: у моделі M100 вони сталевого (срібного) кольору, а у M150 позолочені. Ковпачок з різьбою, різьба чотириходова, повне закриття за 3/4 оберту.

This pen have a classic Pelikan design: cylindrical shape with nearly flat ends and piston-filling system made of black plastic with gray ink window. In terms of size, it is the smallest model from the M line, which includes the M100 and M150, differing mainly in the plating of the metal elements: the M100 has chrome (silver-colored) trims, while the M150 has gold-plated ones. The cap on thread, threaded is four-start, Open/closure in 3/4 of turn.

З декоративних елементів ручка має позолочений кліп і кільце на кінці ковпачка. На кільці є гравіювання: PELIKAN W-Germany.

From decorative elements, the pen have a gold-plated clip and cap ring. The ring is engraved with PELIKAN W-Germany.

Навершя ковпачка прикрашений логотипом компанії Pelikan з двома пташенятами у гнізді. Також на втулці поршневої системи вибито число 600, але я не знаю, що воно означає.

On the caps top is placed Pelikan logo with two chicks in a nest. Additionally, the piston mechanism sleeve has the number “600” stamped on it, but I unknown what is mean.

Перо: у цій моделі сталеве, позолочене, розміру M, досить звичайне з ординарною лінією приблизно 0.7 мм. На пері є гравіювання Pelikan, логотип компанії і літера M. Перо жорстке, добре ковзає, з мінімальним зворотним зв’язком. Зворотний бік дає лінію приблизно 0.4 мм більш прозору.

The nib in this model is gold-plated steel, size M, fairly standard with usual line width of approximately 0.7 mm. The nib have Pelikan brand name, the company logo, and the letter M. It is ordinary hard nib with smooth glide, and minimal feedback. The reverse side writes about 0.4 mm but little more transparency.

Загалом, це добротний і якісний інструмент з характерною та впізнаваною формою. На жаль, позолота на пері не витримала випробування часом і частково стерлася, причому прямо на моїх очах її можна було легко зняти звичайним скотчем. 🙁

Overall, it is a well-made and enough quality instrument with a distinctive and recognizable form. Unfortunately, the gold plating on the nib did not withstand the test of time and was partially worn off—it even peeled away effortlessly with regular adhesive tape. 🙁

Як вже зазначав, це найменша модель у сімействі M. Загальні розміри: довжина в закритому вигляді — 121.5 мм, без ковпачка — 117.5 мм, діаметр корпусу — 11 мм, у зоні хвату — 9.5 мм. Вага — 12 г із ковпачком та 8.5 г без.

As mentioned before, this is the smallest model in the M-series. Overall dimensions: length when capped – 121.5 mm, uncapped – 117.5 mm, body diameter – 11 mm, grip section – 9.5 mm. Weight – 12 g with the cap, and 8.5 g without cap.

Хвилинки історії:
Модель М150 почала вироблятися в 1983 році, а через 2 роки з’явилася “ще більш молодша модель” М100, яка від старшої відрізнялася кліпом, пером і кільцем на ковпачку сталевого коліру. Тільки М100 в білому виконанні мала кліп і перо чорного кольору. У М150 моделі були і перо, і кліп позолочені. Спочатку модель М150, як і М100, випускалися тільки в чорному виконанні з сірим оглядовим віконцем, а через кілька років з’явилися і класичні суцільно-зелені корпуси, і вже з годом до модельного ряду додалися й інші кольори: синій, сірий, бурштиновий, і додалися різні поєднання корпусів і ковпачків. Протягом 1986 року модель носила ще й назву M150/481 і продавалася в наборі з чорнилами, трошки відрізняючись від набору з таким самим найменуванням M200/481, а саме ковпачками. У М200 було навершя, більш відоме як сучасне – плоске зі сходинкою “шляпа”, на відміну від М150, яке було гладке, циліндричне з трохи згладженими кутами. Оновлена модель М150 з 1997 року отримала навершя “сходинку”, як у М200, а також додалося позолочене кільце на ручці поршня.

Moments of history:
The M150 model started being produced in 1983, and two years later the more “younger model” M100 released, which differed from the higher one by clip, nib, and ring on the cap by silver color. Only the M100 in white had a clip and nib in black. The M150 models had both nib and clip gold-plated. Initially, the M150 model, like the M100, was produced only in black with a gray ink window, and after a few years, classic solid green bodies appeared, and later other colors were added to the model range: blue, gray, burgundy, along with various combinations of bodies and caps. Throughout 1986, the model was also known as M150/481 and sold in a set with ink, slightly different from the set with the same name M200/481, specifically with the caps. The M200 had a caps top, more famously known as modern – “flat hat” with step, unlike the M150, which was smooth, cylindrical with slightly rounded corners. The updated M150 model from 1997 received this “step” on top, like the M200, and also added a gold-plated ring on the piston knob.

В результаті того, що молодші моделі збираються на терті, маю на увазі поршневу систему, повністю розбирати для профілактики її не став, на щастя механіка працює бездоганно. Перо розібрав і повністю промив, заодно й перевірив на сумісність по різьбі – вона повністю ідентична з старшими моделями, зокрема з M600-ою. Єдине невелике відмінність – розмір фідера, який у старшій моделі значно довший.

Due to the fact that the beginer (starter) models are assembled using friction, I mean the piston system, I didn’t fully disassemble it for service, thankfully, the mechanics work flawlessly. I disassembled the nib unit and thoroughly cleaned it, also checked the thread compatibility – which is fully identical with the higher models, particularly the M600. The only small difference is the feed size, which is significantly longer in the higher model.

Протягом роботи з інструментом я вирішив (тадам) переточити перо :), на менший розмір, можна сказати “під себе”, оскільки особливої цінності ані в розмірі, ані в цьому сталевому пері я не знайшов :). У решті переточення вийшов дуже комфортний Пеликан з акуратною тонкою лінією, відносно великим резервуаром, досить зручний і надійний для ескізів і замальовок. У результаті, навіть при обильно подаючій пеліканівській системі ширина лінії звичайною стороною становить близько 0.2-0.25 мм, а зворотною стороною близько 0.15-0.2 мм в залежності від паперу та чорнил.

Through working with this pen, I decided (ta-da-m) to grind this nib :), to a smaller size, as could say “personal for me,” as I didn’t find much value either in the size or in this steel nib :). After grinding, I ended up with a very comfortable Pelikan with a neat, fine thin line, a relatively large ink reservoir, quite convenient and reliable for sketches and drawings. As a result, even with the usually wet Pelikan feed system, the line width with by regular side came out around 0.2-0.25mm, and by the reverse side around 0.15-0.2mm depending on the paper and ink.

В підсумку: незважаючи на свою легкість та звичайний пластик, компанії вдалося створити дуже якісний і комфортний інструмент. Тим, хто хоче приєднатися до родини шанувальників цього бренду, але не може (не хоче) собі дозволити старших представників модельного ряду з різних причин, можна сміливо порекомендувати цього представника, тим більше що, якщо проявити кмітливість і майстерність, його цілком можна оснастити золотим пером (для престижу), і навіть фірмовим :).

At the end:: despite its light weight and usual plastic, the company has created a very solid and comfortable tool. For those who want to join to the Pelikan family, but can’t (or don’t want to) afford the higher models by various reasons, I can recommend this representative model, especially if someone have some skill to improve own nib an maybe with gold nib (for prestige), and even a branded one :).

Update 1:

Традиційно кілька фотографій того, що вийшло, але вже тільки результат, без, так би мовити, попередніх ласк :). Зробив навіть чергову невеличку площадку, типу Montblanc’a, але абсолютно не дряпаючу :).

Traditionally, here are a few photos of the result, but only the result, without preliminary “steps”. I even made small place on upper surface of tip, similar to Montblanc’s, but completely non-scratching :).

Update 2:

Як невеликий бонус додаю фотографії ескізів тестового малюнка окремо 🙂
Папір: Ксерокс Колотек + 120гр, чорнила: Пеликан Оливін (колір цього року), місце: Саарбрюкен, старе місто, кафе на площі.

As a small bonus, I attach photos of test sketch drawings separately 🙂
Paper: Xerox Colotek + 120g, ink: Pelikan Olivin (this year’s color), location: Saarbrücken, old town, café in the square.

Xerox Colotech + 120gsm, Pelikan Edelstein Olivine (The color of 2018 year), Street cafe on St. Johanner Markt Square in the Old Town, Saarbrucken.

Саарбрюкен — місто на заході Німеччини, розташоване безпосередньо на кордоні з Францією. Вперше Саарбрюкен згадується в дарчій грамоті Оттона III від 999 р. як «замок Сарабрукка». Старе найменування Sarabriga має кельтське походження, що в перекладі можна інтерпретувати як водний потік із-під скелі. Через 500 років після заснування був побудований міст, нині відомий як “Старий міст”, від якого, власне, й походить нині відоме найменування Сарбрюк (міст – нім. Brücke).

Saarbrücken is a city in western Germany, located directly on the border with France. Saarbrücken is first mentioned in the charter of Otto III from 999 as the “Castle of Sarabrukka.” The old name Sarabriga has Celtic origins, which can be interpreted as a water stream from under the rock. 500 years after its founding, a bridge was built, now known as the “Old Bridge,” from which the now-famous name Saarbrücken (bridge – German: Brücke) originates.

Update 28.02.2025:

Це вже третій М150 який потрапляє до моїх рук, тож я не бачу сенсу робити окремий пост, а лише доповню чинний, хоча обіцяю ця інформація буде містити цікавинки. :))

This is the third M150 that has come into my hands for service, so I don’t see the point in making a separate post, so, I just update this earlier, although I promise this information will contain interesting things. :))

Pelikan M150 (old style) w|ground to Soft Italic B nib (made in Germany) 1983-1990

Нема сенсу знову повторюватись і описувати те що вже описано вище, але за певних причин мені довелось розібрати те що виробник не планував розбирати, бо лише тільки 2 старші моделі M8xx та M100x мають латунні втулки на різьблені які дозволяють розбирати поршневий механізм для обслуговування.

There is no sense in repeating and describing what has already been described above, but for some reason I had to disassemble something that the manufacturer did not plan to disassemble, because only the 2 higher models M8xx and M100x have brass threaded bushings that allow to disassemble piston mechanism for service.

Навершя ковпачка так само прикрашений логотипом компанії Pelikan з двома пташенятами у гнізді. На втулці поршневої системи вибито число 102, а в сзований частині велика 2. На кільце ковпачка нанесено Pelikan та W-Germany, що говорить про те що ручка була виготовлення ще до 1990 року, до об’єднання Німеччини.

Same on the caps top is placed Pelikan logo with two chicks in a nest. The digit 102 is stamped on the piston bushing to large 2 which is stamped on the hidden part. Pelikan and W-Germany are stamped on the cap ring, which indicates that the pen was manufactured before 1990, before the unification of Germany.

Перо: у цій моделі сталеве, позолочене, розміру M, досить звичайне На пері є гравіювання Pelikan, логотип компанії і позначка роміру кінчика M.  Але це перо не від цієї ручки, хоча сумісного розміру, гадаю що саме це перо зроблене вже після 2000.

The nib in this model is gold-plated steel, size M, fairly standard with usual line width of approximately 0.7 mm. The nib have Pelikan brand name, the company logo, and the letter M as tip size. But this nib unit is not from this pen, although it is a compatible size, I think this particular nib was made after 2000.

Для тих кому ліньки гортати до гори загальні розміри: довжина в закритому вигляді — 121 мм, без ковпачка — 116.6 мм, діаметр корпусу — 11 мм, у зоні хвату — 9.5 мм. Вага — 11 г із ковпачком та 8 г без.

For those who are too lazy to scroll up the overall dimensions: length when capped – 121 mm, uncapped – 116.6 mm, body diameter – 11 mm, grip section – 9.5 mm. Weight – 11 g with the cap, and 8 g without cap.

То що ж трапилось що довелось розібрати цю ручку повністю. По перше мені дали корпус із прохання подивитись чому ручка постійно тече. По друге мені надали перовий вузол із позолоченим пером розмірності М із запитом на створення М’якого Вологого Італіка. Спочатку я думав що ручка маж десь тріщину що змушує витікати чорнила, а дослідивши я з’ясував що від часу головка поршня деградувала і втратила щільність, як наслідок і чорнила потрапляли за поршень і повітря потрапляло в резервуар із задньої частини що і викликало повільне витікання чорнил. Тож довелось розібрати то що не повинно розбиратись і рятувати поршень. Після обслуговування та переточування перо, звісно, ручка була протестована.

So what happened that I had to completely disassemble this pen. First, I was given the body with a request to see why the pen constantly leaks. Second, I was given a gold-plated nib unit with request to create a Soft Wet Italic. At first, I thought that the pen had a crack somewhere in section that was causing the ink to leak, but after investigating, I found out that over time the piston head had degraded and lost its outside dimension, as a result, ink was getting behind the piston and air was getting into the reservoir from the back, which caused the ink to slowly leak. So I had to disassemble what shouldn’t be disassembled to fix the piston problem. After servicing and ground nib, of course, this pen was tested.

Ширина лінії прямою стороною складає – 0,3 мм при горизонтальному ведені та 0.7 мм при вертикальному ведені, при вологій подачі. Зворотна сторона пише трохи прозоріше із ширіною лінії 0.5 х 0.7 мм, як стабнутий B.

The width of the line by right side has 0.3 mm in horizontal direction and 0.7 mm in vertical direction, with wet ink flow. The reverse side has little transparency line with 0.5 x 0.7 mm line width like Stubbish B.

В підсумку: вийшов гарний, компактний інструмент із чудовим м’яким та вологим Італіком.

At the end: so, turn put a beautiful, compact tool with a wonderful soft and wet Italic B.

Update 4:

Оскільки попередній пост я робив досить давно і в ньому не має традиційної фотографії пера крупно, то додаю її зараз.))

Because previous post I wrote quite a while ago, and it doesn’t have the traditional close-up photo of the nib, I’m adding it now.))

Update 5:

Ось так ручка виглядає в моєї руці.

This is how this pen looks in my hand. 

Update 6:

А зараз переходимо до цікавого, власно робота над пером Soft(Smooth) Italic.

And now let’s move on to the interesting part, the actual work on the Soft(Smooth) Italic nib.

Update 7:

В цьому доповнені виправлення проблеми щільності головки поршня через яку довелось розібрати поршневий механізм. Оскільки матеріал деградував не повністю, а залишився гнучким, я зробив лише додаткове розпирне кільце всередину, що б розширити спідницю для щільного прилягання до бареля. У головки є відповідна канавка тому було створено кільце товщиною 1.0х0.5 мм, на фото воно помаранчевого кольору.

This addon about fixing piston head density problem, due to which the piston mechanism had to be disassembled. Because the material did not degrade completely, and remained flexible, I only made an additional expansion ring inside to expand the outside dimension for a tight fit to the barrel. The head has a corresponding groove, so a ring with a thickness of 1.0×0.5 mm was created, it is orange ring on the photo.

Update 8:

Оскільки я вже розібрав повністю механізм що із цією моделлю трапляється не так часто, то я вирішив зняти мірки та спробувати створити копію поршневого механізму на випадок потреби в запчастинах.

Also, because I had already fully disassembled the mechanism, which doesn’t happen that often with this model, I decided to take measurements and try to create a copy of the piston mechanism in case when I needed spare parts for other repairings.

Після декількох спроб, були підібрані правильні зазори та відтворено майже повністю механізм для 3Д друку. Різблення в 0.5 мм виявилось дуже дрібним для головки 3Д принтера із соплом 0.4 мм, то ж вона не продрукувалась, як і кілька повздовжних ребер фіксації. Але решта працює добре, як шток, так і втулка штока із черв’ячним зачепом. Можна замінювати будь-які частини.

After several attempts, the correct clearances were selected and the mechanism was almost completely recreated for 3D printing. The 0.5 mm thread turned out to be too small for the 3D printer head with a 0.4 mm nozzle, so it did not print, as did several longitudinal fixing ribs. But the rest works well, both the rod and rod sleeve with a worm gear. Any parts can be exchanged with each other.

Update 8:

Я не люблю малювати пласкими перами, люблю лише писати ними, але через те що треба все одно тестувати ручки на 100%, доводиться вигадувати сюжети яки б можна було б відтворити таким пером. Сьогодні це Паризька атмосфера.

I don’t like drawing by Stub/Italic nibs, I only like writing by them, but because I still need to testing this nibs on 100%, I have to come up with plots that could be makes with such a nib. Today it’s a Parisian vibe.

Ink: vtg. Waterman’s Luminous Blue

Best to friends!