Greetings to all fountain pen lovers! Today we have a French representative with US, UK roots 🙂

Вітаю всіх прихільників чорнильних ручок! Сьогодні французький представник з англо-американським корінням 🙂

Parker 100 Cobalt Black ST (made in France)

Дана модель була представлена у 2004 році, і над її розробкою працював Джеф Холлінгтон (Geoff Hollington), той самий, що створював Insignia і Sonnet. Сама компанія Parker позиціонує цю модель як «правнука» знаменитої Parker “51”. Мені вона трохи нагадує 51-у модель, але з присмаком не 2004 року, а радше «космічної теми» з 60-х — Футурама. Корпус циліндричної форми з невеликим потовщенням у центрі і зі сталевими навершями. Корпус виконаний із латуні та покритий багатошаровим лаком. Ковпачок сталевий, на терті. Система заправки: картриджно-конвертерна власного пропрієтарного формату Parker. Кільце між корпусом і пишучим вузлом має два діаметрально протилежних «вушка», які, власне, й здійснюють защіпку та утримання ковпачка.

This model was introduced in 2004 and its design was developed by Geoff Hollington, the same  man who created the Insignia and Sonnet model. Parker itself positions this model as the “great-grandchild” of the famous Parker “51”. To me, it resembles the 51 a little, but with a flavor not of 2004, rather of the “space theme” from 60s – Futurama. The barrel is cylindrical with a slight wide in the center and steel tops. The body is made of brass and covered by multilayer lacquer. The cap is steel, snap-on type. Filling system: cartridge-converter of Parker’s proprietary format. The ring between the barrel and the section has two opposite “ears” which locking cap when close.

Ковпачок має фірмовий кліп у вигляді стріли, але виконаний у сучасному хай-тек дизайні — мабуть, єдиний сучасний елемент в оформленні, як на мій смак. Сам сталевий ковпачок вкритий дуже цікавим та незвичним лаком, який компанія називає titanium coated graphite grey cap. На дотик дуже схожий на сатин, а з відстані 30–40 см трохи нагадує макролон(привіт L2K) :). Загалом поєднання кольору (сірий графіт плюс чорний лак) і фактури дуже заворожує. На ковпачку, під кільцем нанесений логотип компанії з ім’ям Parker, а з протилежного боку — країна походження FRANCE і дата виробництва I.III, що відповідає IV кварталу 2004 року.

The cap has the brand’s signature arrow clip, but executed in a modern high-tech style – probably this is one modern element in the design, on my opinion. The steel cap is finished with a very interesting and unusual lacquer, which the company itself calls titanium coated graphite grey cap. To the touch it feels like satin, but from a distance of 30–40 cm it slightly resembles Makrolon(Hello L2K) :). Overall, the combination of color (graphite grey plus black lacquer) and texture is truly captivating. On the cap, under ring, there is the company’s logo with Parker brand name, and on the opposite side the country of origin FRANCE and the production date code I.III, corresponding to Q4 of 2004.

Перо: дуже маленьке, навіть у порівнянні зі стандартним трубчастим пером моделі Parker 51. Жодних написів перо не має, однак відомо, що перо виконане з 18-каратного золота та покрите родієм. В решті перо звичайне, жорстке, але дотримується родинної традиції Parker 51 — має дуже гладке ковзання, олія олійчаста :).

The nib: very small, even compared to the standard tubular nib of the Parker 51. There are no any engravings on the nib, however it is known that the nib is made of 18k solid gold and rhodium-plated. Otherwise, it is ordinary, reigid, but as traditional Parker 51 nibs – have very smooth-gliding, like glass on butter :).

Елементи декору: кільце, кліп, навершя та обідок навколо пера виконані зі сталі й покриті нікель-паладієвим сплавом. Оскільки самі пера окремо не продавалися, а заміна здійснювалася пишучим вузлом повністю, то маркування пера наносилося на сам пишучий вузол у районі різьблення: у цьому випадку це В. Із впізнавальних знаків ще на фірмовому конвертері нанесений бренд Parker.

Decorative elements: the ring, clip, tops, and the ring around nib are made of steel and nickel-palladium plated. Because nibs were not sold separately, and replacement was done by fully section change, the nib size marking was placed on the section near the body threads: in this case B. Another identifying detail: the Parker brand name is engraved on the proprietary converter bushing.

Що стосується дизайну, то мені він чомусь, як я писав вище, нагадує дизайн футуристичних ракет (Futurama) із 60-х років, а ще більше — чорну, «урядову» Чайку (ГАЗ-13) або її оригінал Packard Caribbean/Packard Patrician 1955 року :).

As for the design, to me, as I wrote above, it somehow resembles the futuristic rocket designs (Futurama) from the 60s, or even more so the black, “government” Chaika (GAZ-13) or original source 1955 Packard Caribbean/Packard Patrician :).

Загальні розміри інструмента: повна довжина у складеному стані — 142 мм, зі знятим ковпачком — 127 мм; діаметр корпусу — 12.6 мм, у центрі грипу — 11 мм. Вага всього інструмента — 36 г, а зі знятим ковпачком — 22 г. Важкість ручки відчувається відразу завдяки своїй масивності (перепрошую за тавтологію), щойно береш її в руки.

Overall dimensions of the pen: closed length – 142 mm, uncapped – 127 mm; barrel diameter – 12.6 mm, at the grip – 11 mm. Total weight – 36 g, uncapped – 22 g, and the pen’s heft is immediately felt (sorry for the tautology) as soon as you pick it up.

Деякий час тому ця модель цінувалась серед колекціонерів, як нагадування про 51 та тому що була випущена в обмеженій кількості кольорів (Smoke Bronze GT, Diamond Blue GT, Honey White GT, Opal Silver ST, Cobalt Black GT, Cobalt Black ST) і випускалася лише з 2004 до 2007 року. Три роки для моделі — зовсім не термін :). Але зараз мені здаєтся мало хто нею цикавится.

Some time ago, this model was valued among collectors as a reminder of the 51 and because it was released in a limited number of colors (Smoke Bronze GT, Diamond Blue GT, Honey White GT, Opal Silver ST, Cobalt Black GT, Cobalt Black ST) and was only produced from 2004 to 2007. Three years for a model is not a long time at all :). But now it seems to me that few people are interested in it.

Як ви зрозуміли з назви, у мене стояло завдання зменшити розмір пера із заявленого В до придатного для повсякденного письма розміру F. Але побачивши таку велику «балду» на кінці пера, руки так і свербіла зробити з нього щось типу Italic Crisp :). Але як то кажуть, «замовлення є замовлення». Після модернізації ручка була протестована.

As you may have guessed from the title, my request was to grind down this nib from original B to ordinary  F for everyday writing. Honestly though, when I saw such a big “bulb” at the end of the tip, my hands itched to grind it to something like an Italic Crisp :). But as they say, “job is a job” After the grinding the pen was tested.

Товщина лінії звичайною стороною тепер становить замовлені 0.4 мм при помірній подачі, зворотний бік дає досить тонку й прозору лінію товщиною 0.2 мм. Прямий бік пише маслянисто, зворотний бік — трохи гостро, бо має подібний до Montblanc майданчик, але не дряпає.

The line width by ordinary side is now the requested 0.4 mm with normal ink flow, while the reverse side writes a rather thin and transparent line of 0.2 mm. The normal side writes smoothly like butter, while the reverse side writes a little crispy, because having a Montblanc-like flat up surface, but it doesn’t scratch.

У підсумку: хоч я й не любитель моделі Parker 51, але мушу визнати, що ця модель виявилася тактильно дуже приємною, особливо щодо ковпачка. Незважаючи на те, що блискуче кільце перед пером додає певного шарму, маленьке перо, заховане за масивним корпусом, створює враження виглядання з-за рогу. Тобто ніби пишеш по папері, але постійно ловиш себе на думці, що заглядаєш під перо. Для мене також виявився надто слизьким лакований грип, тож пальці постійно намагалися з’їхати до пера. Ще один момент — відсутність гумового кільця на різьбі між секцією й корпусом, яке б запобігало відкручуванню бареля. А зхагалом, на перше враження, більше зауважень до інструмента не знайшлося :).

At the end: even though I’m not a fan of the Parker 51 model, I must admit this pen turned out to be quite pleasant to the touch, especially the cap. Despite the shiny ring before the nib adding a certain charm, the small hooded nib hidden in the massive section creates the impression of “peeking from behind a corner.” In other words, when I writing on paper but constantly feel like I`m peeking under the nib. Also, the lacquered grip was too slippery for me, so my fingers kept sliding toward the nib. Another drawback is the absence of a rubber O-ring on the section’s thread and barrel, which would prevent the barrel from loosening. Otherwise, at first impression, no major complaints about the instrument :).

Update 1:

Традиційно — фотографії оригінального пера до та після переточування.

Traditional photos of the nib before and after grind.

І для порівняння тест письма «оригінальним» пером та «переточеним». Не звертайте увагу на нерівномірну подачу оригінальним пером — це не проблема інструмента, просто тест проводився маканням, а маленький пластиковий фідер не в змозі набрати достатньо чорнила для такого широкого розміру, який становив 0.9 мм прямою стороною та 0.5 мм зворотною. При цьому мені абсолютно не сподобалася якість обробки зворотного боку пера який був без будь-якої обробки, ніби сточений рашпілем.

And for comparison, a writing sample by the “original” nib and “grounded.” Don’t mind about ustable ink flow on the original nib – that’s not the pen’s fault, the test was done by dipping, and the small plastic feed can’t hold enough ink for such a broad tip, which was 0.9 mm by the normal side and 0.5 mm on the reverse. Besides, I really disliked the finishing quality of the reverse side of the tip which was simply left unpolished, like it was ground with a rasp.

Update 2:

У якості вже звичного апдейта — кілька додаткових ракурсів ескізу, такої собі фантазії «рекламного ппостера», навіяного «Parker» та фільмом «Агент Джоні Інгліш» :).

As a usual addon, here are some photos of test’s sketch  with fantasy idea of a “poster” inspired by the  “Parker” and “Johnny English” movie :).

Update 3:

У якості останнього апдейта — таблиця маркувань кодів ручок Parker:

As a final update, here’s a table of Parker pen date codes:

• 1979 – — — NL NI (виробництво на заводі в США/Production in the USA)
• 1980 – QE QC QL QI (початок маркувань на заводах Великобританії та Франції/Start of markings at UK and France factories)
• 1981 – UE UC UL UI
• 1982 – AE AC AL AI
• 1983 – LE LC LL LI
• 1984 – IE IC IL II
• 1985 – TE TC TL TI
• 1986 – YE YC YL YI
• 1987 – PE PC PL PI
• 1988 – IIIE IIE IE E (внесено зміни/changes introduced)
• 1989 – IIIN IIN IN N
• 1990 – IIIQ IIQ IQ Q
• 1991 – IIIU IIU IU U
• 1992 – IIIA IIA IA A
• 1993 – IIIL IIL IL L
• 1994 – IIII III II I
• 1995 – IIIT IIT IT T
• 1996 – IIIY IIY IY Y
• 1997 – IIIP IIP IP P
• 1998 – IIIE IIE IE E
• 1999 – IIIN IIN IN N
• 2000 – Q.III Q.II Q.I Q (внесено зміни/changes introduced)
• 2001 – U.III U.II U.I U
• 2002 – A.III A.II A.I A
• 2003 – L.III L.II L.I L
• 2004 – I.III I.II I.I I
• 2005 – T.III T.II T.I T
• 2006 – Y.III Y.II Y.I Y
• 2007 – P.III P.II P.I P
• 2008 – E.III E.II E.I E
• 2009 – N.III N.II N.I N
• 2010 – Q.III Q.II Q.I Q
• 2011 – U.III U.II U.I U
• 2012 – A.III A.II A.I A
• 2013 – L.III L.II L.I L
• 2014 – I.III I.II I.I I
•  і так далі 🙂 …

На цьому все, усім приємних вихідних!

That’s all for now, have a great weekend everyone!

6 років тому, коли обслуговував чужу ручку був приємно здивований дизайном елементів та покриттям ковпачка, тож деякий час замислювався над тим, щоб придбати собі схожу модель, переважно “щоб було”, оскільки я не фанат “видатної 51”. Тоді кілька спроб придбати були невдалі, а потім якось забулось, і ось пару місяців тому, майже до дня народження підвернулась нагода і я вирішив таки оновити враження. Але час знайшов спробувати та показати лише зараз, то ж –

6 years ago, when I was servicing someone else’s pen, I was pleasantly surprised by the design of the elements and caps coating, so for some time I thought about buying a similar model for myself, mostly “just in case”, because I’m not a fan of the “famous and legendary 51”. Then several attempts to buy were unsuccessful, and then I somehow forgot about it, but now a couple of months ago, almost to my birthday, the opportunity arose and I decided to update my old impressions. But I found time to try it and show you only now, so –

Update 09.09.2025:

Parker 100 Cobalt Black ST (made in France) Q4.2003

Дивно, але незважаючи на те що модель була представлена у 2004 році, моя має код відповідний четвертому кварталу 2003 року (L), мабуть як раз це перша партія для релізу. Розмірність пера F яка зазначена над різбленням секції.

Strangely, despite the fact that the model was released in 2004, mine has a code corresponding to the fourth quarter of 2003 (L), apparently this is the first batch for release. The nib size is F which indicated above the section thread.

Перед першим тестом нічого не робив, лише промив ручку та заполірував зворотну сторону пера, бо вона шкрябала. Тестував чорнилом Diamine Spiced Apple.

I didn’t do anything before the first test, just clean pen and polished reverse side of nib because it was scratching. I tested with Diamine Spiced Apple ink.

Ширина лінії звичайною стороною становить 0.4 мм при помірній подачі, натиск збільшує лінію до 0.7 мм. Зворотний бік так само як івище описана ручка, шкрябав як необроблений, але після полірування став приємно писати тонкою лінією в 0.25 мм.

The line width by right side is 0.4 mm with medium flow, pressure increases the line to 0.7 mm. The reverse side is the same as the pen described above, it scratched like raw, but after polishing it became pleasant to write with a thin line of 0.25 mm.

У підсумку 2: Чесно кажучи я трохи разочарован. Тобто те що мені подобалось по пам’яті, а це саме текстура і колір ковпачка та форма наверщя, вони і зараз мені подобаются, але 6на цьому все. Перо пише непогано, але не більше, а от клибоко сховане перо, товста та слизька секція і якість з’єднання металевого кільця із секцією залишає бажати кращщого. Якось так.

At the end 2: Honestly, I’m a little disappointed. That is, what I liked from memory, which is the texture and color of the cap and tops shape, I still like them now, but that’s all. The pen writes not bad, but not much more, but the poorly seeing hooden nib, the thick and slippery section and the poorly quality of nib’s ring and connection to the section leave much to be desired. Somehow that.

Update 5:

Традиційне фото пера збільшено.

Traditional magnify photo of nib.

Update 6:

А це фото як ручка виглядає в руці.

And how looks the pen in my hand.

Update 7:

На останок, скетч із портрета чоловіка із провінції Kerala (Індія) зробленого німецьким антропологом Егоном фон Айкштедтом, приблизно у 1926-1928 роках.

Finally, a sketch from the portrait of a Kerala man (India) made by a German anthropologist Egon von Eickstedt around 1926-1928.

Егон фон Айкштедт був німецьким антропологом, який проводив експедиції до Індії, Цейлону (Шрі-Ланки) та Бірми у 1920-х роках, зокрема між 1926 і 1929 роками. За цей час він зробив приблизно 12 000 фотографій та зібрав 2000 описів, зосереджуючись на громадах Адівасі (корінного населення). Його робота в Індії включала дослідження в Південній Індії, зокрема в Кералі, де він документував та фотографував корінних жителів, включаючи громади Далітів. Його особливо цікавили те, що він називав «первісними народами», та їхні культурні практики.

Дослідження Айкштедта були зумовлені його теоріями расової класифікації, і він прагнув перевірити свої антропологічні теорії шляхом вимірювання та фотографування корінного населення Індії. Пізніше він опублікував свої висновки в таких працях, як «Rassenkunde und Rassengeschichte der Menschheit» (Етнологія та расова історія людства), де він класифікував людські популяції на різні «раси» та типи. Його фотографії та зібрані артефакти мали на меті підтвердити його теорії «расової історії людства».

Важливо зазначити, що антропологічна робота Айкстедта розглядається крізь призму расової антропології, поширеної в його час, і пізніше він став провідним теоретиком расової антропології в нацистській Німеччині. Його фотоколекція, хоча й велика, вплетена в колоніальний та расовий контекст, відображаючи асиметричні владні відносини між антропологом та суб’єктами дослідження.

Egon von Eickstedt was a German physical anthropologist who conducted expeditions to India, Ceylon (Sri Lanka), and Burma in the 1920s, specifically between 1926 and 1929. During this time, he took approximately 12,000 photographic images and collected 2,000 objects, focusing on Adivasi (indigenous) communities. His work in India included studies in South India, and specifically Kerala, where he documented and photographed indigenous people, including Dalit communities. He was particularly interested in what he termed “primitive peoples” and their cultural practices.

Eickstedt’s research was driven by his theories on racial classification, and he aimed to validate his anthropological theories through measuring and photographing India’s indigenous population. He later published his findings in works such as “Rassenkunde und Rassengeschichte der Menschheit” (Ethnology and the Race History of Mankind), where he classified human populations into various “races” and types. His photographs and collected artifacts were intended to support his “racial history of mankind” theories.

It is important to note that Eickstedt’s anthropological work is viewed through the lens of racial anthropology prevalent in his time, and he later became a leading racial theorist in Nazi Germany. His photographic collection, while extensive, is embedded in a colonial and racial context, reflecting asymmetric power relations between the anthropologist and the subjects.

Best to FP fans!